24

Тема 6 Валютна політика центрального банку

План

6.1. Місце та роль центрального банку у регулюванні зовнішньоекономічних відносин

6.2. Поняття і завдання валютного регулювання і валютного контролю.

6.3. Суб’єкти і об’єкти валютного регулювання

6.4. Методи валютного регулювання, їх застосування НБУ

6.5. Регулювання валютних курсів. Політика курсоутворення в Україні

6.6. Офіційні валютні резерви та методи управління ними

6.7. Регулювання Національним банком України поточних валютних операцій

6.8. Операції, пов’язані з рухом капіталу, їх регулювання НБУ

6.9. Платіжний баланс країни, форми його побудови

6.1. Валютна політика – це комплекс заходів у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей економічної політики держави. Вона є складовою грошово-кредитної політики. Напрями і форми валютної політики визначаються становищем країни у світовому господарстві, а також завданнями, що ставляться перед національною економікою.

Валютна політика спрямована на забезпечення стабільності курсу національної грошової одиниці, сприяння через курс валюти залученню іноземних інвестицій в еко­номіку, регулювання зовнішніх платіжних відносин з іншими краї­нами, забезпечення збалансування зовнішніх платежів і накопи­чення централізованих валютних резервів.

Інструментами валютної політики є валютні інтервенції й деякі інструменти грошово-кредитного регулювання (дисконтна політика, операції на відкритому ринку, встановлення резервних вимог тощо).

У більшості країн центральний банк є провідником державної валютної політики, хоча, наприклад, в Італії, Естонії, Литві, а також у Гонконгу і Сінгапурі валютну політику розробляють і реалізують поряд із центральним банком спеціально створені відомства - ва­лютні бюро.

До компетенції центрального банку належить виконання таких функцій:

• нагромадження та управління валютними резервами країни, проведення операцій з їх розміщення;

• визначення сфери й порядку обігу на території країни іноземної валюти;

• визначення і регулювання курсу національної грошової одини­ ці відносно валют інших країн;

• встановлення правил і видача ліцензій комерційним банкам

на здійснення ними банківських операцій з валютними цінностя­ми та ін.

Довгострокова валютна політика передбачає розроблення та ре­алізацію заходів спрямованих на забезпечення макроекономічної ста­більності і створення умов довіри національних та іноземних економіч­них суб'єктів до валюти держави, стимулювання експорту, припливу до країни іноземної валюти.

Завданнями короткострокової (поточної) валютної політики є забезпечення стабільного функціонування національної валютної системи, уник­нення стійкого від'ємного сальдо платіжного балансу країни, узго­дження інтересів як експортерів, так й імпортерів.

Складовими елементами валютної політики є:

• валютне регулювання;

• валютний контроль;

• міжнародне валютне співробітництво та участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях.

Забезпечення стабільності національних грошей (що є основним конституційним завданням НБУ) та їх реальної ціни неможливе без відповідної валютної політики. Тому на початку 1993 р. уряд прийняв Декрет «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», в якому визначив, що НБУ є головним валютним органом держави.

Основною метою валютної політики Національного банку України як складника його монетарної політики є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.

6.2. Невід’ємною ланкою валютної системи є механізм її регулювання. Таке регулювання здійснюється на двох рівнях – міждержавному ( в т.ч. регіональному) та національному. Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладені на Міжнародний валютний фонд. Механізм регулювання на державному рівні, його інституційні структури, визначаються законодавчими актами кожної країни.

В умовах функціонування ринкової економіки головним об’єктом валютного регулювання є валютний курс національних грошей, зміни якого спричиняють на розвиток господарських процесів тієї чи іншої країни.

Відповідно до статті 44 ЗУ «Про НБУ», НБУ видає такі повноваження у сфері валютного регулювання:

• видання нормативних актів щодо ведення валютних операцій;

• видача і відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків та ін. установ, які отримали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями;

• встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та ін.

• установ, що купують та продають іноземну валюту.

Валютне регулювання - це сукупність нормативних документів, установлених органами валютного регулювання у законодавчому чи адміністративному порядку, які спрямовані на регулювання потоків капіталу в країну і за її межі, а також валютних операцій, що здійс­нюються в межах держави, з метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, достатнього рівня валютних резервів і збалансованості міжнародних платежів.

Отже, валютне регулювання являє собою систему регламентаційних заходів держави у сфері міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Метою валютного регулювання є підтримка економічної ста­більності й утворення надійного фундаменту для розвитку міжна­родних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс і на валютно-обмінні операції. Політика валютного регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю.

Валютні обмеження зазвичай передбачають певні заходи щодо регулювання валютних операцій резидентів та нерезидентів країни, для ефективного застосування яких використовується система валютного контролю.

Валютне регулювання спрямоване, насамперед, на організацію між­народних розрахунків, визначення порядку здійснення операцій з іно­земною валютою та іншими валютними цінностями і є, отже, формою державного впливу на зовнішньоекономічні відносини країни. Наявність валютного регулювання і контролю з боку держави - об'єктивна еконо­мічна необхідність і практика всіх розвинених країн.

Основні завдання валютного регулювання та контролю:

• організація системи курсоутворення, захист і забезпечення не­обхідного ступеня конвертованості національних грошей;

• регулювання платіжної функції іноземної валюти, регламента­ція поточних операцій платіжного балансу;

• організація внутрішнього валютного ринку;

• регламентація та регулювання банківської діяльності з валют­ними цінностями;

• захист іноземних інвестицій, регулювання процесів утворення та руху капіталу;

• встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення че­рез кордон валютних цінностей;

• забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валю­ти на національний валютний ринок.