1. Ресурсний потенціал-це сукупність ресурсів, що є в розпорядженні підприємства, а також спроможність працівників і менеджерів використову­вати ресурси з метою виробництва товарів (послуг) та отримання максимального прибутку.

2. Матеріальні ресурси – це це складова виробничих ресурсів, які беруть участь у процесі господарської діяльності протягом одного виробничого циклу, при цьому повністю змінюють свою форму та переносять свою вартість на витрати підприємства

3. Основні засоби – це матеріальні активи що використав у господарській д-сті під-ва вартість яких перевищує 2500 грн і поступово зменшує корисного використ і очікуваний строк використ яких становить понад 1 року.

4. Оборотні засоби – це засоби, що перебувають у розпорядженні підприємства і можуть бути переведені в готівку протягом одного виробничого циклу або року.

5. Амортизація – це систематичний розподіл вартості основних видів засобів що амортизується протягом строку їх корисного використання

6. Знос основних засобів – це поступова втрата основними засобами своєї вартості

7. Матеріально-технічна база підприємства прийнято називати усі основні засоби що перебувають у розпорядженні під-ва незалежно від їх формування а також сукупність його обігових засобів

8. Показники інтенсивності відновлення основних засобів: коеф відновлення основних засобів, коеф вибуття основних засобів, коеф зносу основ засобів, коеф придатності основ засобів, інтегральний коеф інтенсивності оновлення основ засобів.

9. Показники ефективності використання основних засобів:фондовіддача, фондомісткість, рентабельність основних засобів, інтегральний показник ефективності використ основних засобів.

10. Трудові ресурси – це сукупність осіб що працюють на даному під-ві та вкладають свій трудові, фізичні та розумові здібності знання та навички у здійсн фін-господ д-сті під-ва реалізацію статутних завдань

11. Продуктивність праці – це результат отриманий на одиницю витрат пов'язаний з використанням трудових р-сів під-ва або це обсяг реалізац продукції та послуг одним працівником за одиницю робочого часу або кількість робочого часу що втратили на одиницю продукції або послуг

12. Виробіток – це це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць.

13. Трудомісткість – це це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто зворотна величина виробітку)

14. Ефективність праці характеризує результативність праці й враховує низку соціально-психологічних аспектів, а саме: — корисність результату праці; — значущість трудових затрат для підприємства і суспільства; — моральне задоволення від процесу трудової діяльності. Застосування категорії "ефективність праці" в сучасном

15. Матеріальне стимулювання – це процес мотивування працівників до ді-сті, що спрямована на досягнення цілей під-ва через задоволення їх власних потреб та інтересів у матеріальних формах стимулювання.

16. Форми оплати праці: відрядна (Відрядно-преміальна, Непряма-відрядна, Відрядно-прогресивна, Колективна відрядна (бригадна), Акордна система), погодинна (Проста погодинна, Погодинно-преміювальна, Система посадових окладів) і тарифна.

17. Фонд оплати праці включає:

-фонд основної заробітної плати;

— фонд додаткової заробітної плати персоналу підприємства;

— інші заохочувальні та компенсаційні виплати, крім тих які законодавчо не належать до ФОП (наприклад, допомога з тимчасової непрацездатності, вихідна допомога тощо).

18. Показники руху персоналу: Мобільність (зовн і внутр). Абсолютними показниками є оборот із прийняття; оборот зі звільнення; чисельність працівників, що змінилися; чисельність працівників, що пропрацювали весь період.

19. Показники ефективності використання трудових ресурсів: трудомісткість виробництва продукції; продуктивність праці; чисельність персоналу; фонд заробітної плати підприємства, в т.ч. за категоріями персоналу і структурними підрозділами; середня заробітна плата (середньомісячна, середньорічна по підприємству); загальний фонд робочого часу; фонд робочого часу одного середньоспискового робітника; середня тривалість робочого дня; кількість відпрацьованих днів, годин одним працівником тощо.

20. Показники ефективності використання фонду оплати праці: Середня заробітна плата, Зарплато-місткість, Зарплато-віддача, Рівень фонду оплати праці, Рентабельність фонду оплати праці.

21. Методи планування чисельності персоналу: При розрахунку середньої кількості явочних днів пра­цівника розрізняють календарний, номінальний і ефек­тивний (реальний) фонди робочого часу. При розрахунку середньої кількості явочних днів пра­цівника розрізняють календарний, номінальний і ефек­тивний (реальний) фонди робочого часу.

22. Методи планування фонду оплати праці: укрупнені, прямого розрахунку, нормативний, поелементний.

23. Фінанси (від лат. financia - Готівка, дохід) - сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів ^[1] [2]. Звичайно мова йде про цільові фонди держави або господарюючих суб'єктів (підприємствах). Найважливішим поняттям в області фінансів є бюджет.

24. Функції фінансів: розподільчу;·контролюючу.

25. Фінансові ресурси – це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.

Формуються за рахунок створення підприємства, власних та прирівняних до них коштів, мобілізуються на фінансовому ринку, надходять у порядку розподілу грошових надходжень.

26. Активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

27. Показники ефективності використання фінансових ресурсів:

1. структуры капитала организации по его размещению и источникам образования;  2. эффективности и интенсивности его использования;  3. платежеспособности и кредитоспособности организации;  4. запаса его финансовой устойчивости. 

28. Товарооборот – це це виручка від продажу споживчих товарів (як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, банківські платіжні картки) через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торгову мережу (магазини, аптеки, палатки, кіоски, автозаправні станції, розвізну і розносну мережу) і мережу громадського харчування (їдальні, кафе, ресторани тощо) усіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності і господарювання.

29. Продукція власного виробництва – це продукція, яка виготовлена із сировини і продуктів сільського господарства та харчової промисловості, піддана в підприємстві ресторанного господарства пов­ній або частковій, холодній або термічній обробці і го­това до споживання або для подальшого.

30. Покупні товари ресторанного господарства – це готова до споживання продукція харчової промис­ловості та сільського господарства, яка придбана "на стороні" і реалізується в підприємстві без додаткової кулінарної обробки та фасування.

31. Виробнича програма закладу ресторанного господарства – це план випуску продукції у вартісному та натуральному вираженні, властивих тому чи іншому виду виробів кулінарної або кондитерської продукції.

32. Показники, що характеризують виробничу потужність та пропускну спроможність підприємств ресторанного господарства: Виробнича потужність кухні, Пропускна спроможність підприємства, Оборотність місця у торго­вому залі, Коефіцієнт оборотності місця.

33. Пропозиція послуг підприємств готельного господарства – це сукупність основних і додаткових послуг, призначених для продажу.

34. Експлуатаційна діяльність підприємств готельного господарства – це розробка і виконання виробничо-експлуатаційної програми. Експлуатаційна програма - це кількість місць (номерів), які надаються для проживання гостям у плановому періоді з урахуванням середнього терміну проживання гостей (або оборотності одного місця) в готелі.

35. План виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств готельного господарства включає:

1) експлуатаційну програму;

2) план доходів від експлуатаційної діяльності;

3) план доходів від додаткових послуг і допоміжних підрозділів;

4) план підвищення якості експлуатаційної діяльності готелю.

36. Експлуатаційна програма підприємств готельного господарства – це кількість днів, наданих для проживання гостям, з урахуванням середнього терміну їх проживання або оборотності 1 місця в готелі.

37. Одиниця виміру основних послуг підприємств готельного господарства – це людино-доба.

38. Показники виробничо-експлуатаційної програми підприємств готельного господарства:одноразова місткість, можлива пропускна спроможність, пропускна спроможність, планова пр..спр., середня місткість, пл..коеф.завантаження номерного фонду за період, факт.рівень завантаження номерного фонду за період.

39. Пропозиція туристичного підприємства – це вся сукупність призначених для реалізації тур послуг та товарів, скомплектованих у тури.

40. Туристичний продукт – це поепередньорозроблений комплекс тур послуг, що реалізується або пропон.для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, розміщення та ін..послуги, не пов’язані з пеерв. І розміщенням.

41. Складові туристичного продукту:тур.послуги і тур.товари.

36. Дохід як економічна категорія – це сукупність економічних відносин щодо утворення, розподілу та використання сукупного суспільного продукту.

37. Дохід як економічний показник – це загальна сума виручки, яку підприємство отримує в результаті різних господарських операцій.

38. Операційна діяльність підприємств готельно-ресторанного господарства та туризму – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю

36. Основна діяльність підприємств готельно-ресторанного господарства та туризму – це операції, пов’язані з виробництвом або з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є головною ціллю створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу

36. Доходи від звичайної діяльності включають: Дохід (виручка) від реалізації про­дукції (товарів, робіт, послуг) , Інші операційні доходи,Фінансові доходи,Доходи від участі в капіталі,Інші доходи.

36. Надзвичайні доходи складаються з: сума страхового відшкодування та покриття збитків від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел, не пов’язаних з основною діяльністю.

37. Доходи від участі в капіталі: доходи, отримані від інвестицій в асоційовані дочірні або у спільні підприємства, облік яких здійснюється методом участі в капіталі

36. Собівартість послуг готельного господарства – це вартісні вираження витрат під-ва та реалізацію пологу пов’язаних з використанням у процесі обслуговування прир., мат., труд.,фін.ресурсів, виплату встановлених державою под..відрахувань.

36. Собівартість послуг готельного господарства включає: Експлуатаційні витрати(1)з/п обслуговуючого персоналу;2)відрахування на соц..заходи;3)амортизація ОЗ;4) поточний ремонт; 5) опалення;6) водопостачання і каналізація;7) електроенергія;8)прання білизни;9)телекомунікації, радіомовлення;10)загальновиробничі витрати)->Виробнича собівартість + позаексплатаційні витрати(адмін..витрати; витрати на збут)->Повна собівартість

37. Собівартість продукції ресторанного господарства – це сукупність витрат на вир-во, реалізацію і організацію споживання продуктів рест.госп., виражається у грошовій формі, які вкл..витрати на сировину і пот.витрати на вир-во та обертання.

36. Поточні витрати – це Це сукупність витрат живої та уречев­леної праці на здійснення поточної експлуатаційно-комерційної (виробни­чо-комерційної) діяльності підприєм­ства, виражених у грошовій формі.

36. Фактори, що впливають на формування поточних витрат у підприємствах готельно-ресторанного господарства та туризму: Зовнішні: -темп інфляції, - державна політика (регулювання рівнів тарифів на водопостачання, електроенергію.. ), -державна політика(ціноутворення , податки), -стан ринку факторів виробництва.

Внутрішні: -обсяг реалізації послуг, -склад і структура доходіввід реалізації послуг(джерела формування доходів), - строки проживання гостей, - продуктивність праці персоналу, - оборотність місця, - забезпеченість власними оборотними активами, - якість послуг чим вища, тим більше витрат несе під-во, -асортиментна структура надання послуг.

54. Планування собівартості як складова частина планування діяльності підприємства – становить систему обґрунтування техніко-екон.розрахунків, які відображають величину витрат, що вкл.до складу собівартості послуг.

55. Прибуток, як економічна категорія – це грошова форма чистого доходу суспільства.

56. Прибуток, як економічний показник – це різниця між чистим доходом від реаліз послуг і їх повної собівартості.

57. Функції прибутку підприємства: оцінна ( характериз кінцевий результат гос д-ті), розподільча ( інструмент розподілу доходу сусп.-ва між державою, під-влм та його труд колективом), стимулююча ( є джерелом формув різних фондів стимулювання)

58. Джерела формування прибутку підприємств готельно-ресторанного господарства та туризму:

Звичайна діяльність: реалізація осн і додаткових послуг, реаліз майна та ін. активів, інші види операційної д-ті.

Надзвичайна діяльність – фінансова д-ть, інвестиційна д-ть, інші види звичайної д-ті.

59. Фактори, що впливають на формування прибутку: асортимент послуг, якість послуг, собівартість послуг, ціна послуг, організація госп – експлуатаційного процесу та управління, продуктивність праці, ефективність використ осн засобів, прибутки і витарти від фін та інвестиційної д-ті, обсяг реалізованих послуг, інші.

60. Рентабельність – це відносний показник, що характериз прибутковість госп д-ті під-ва, ефективність використ ресурсів чи раціональності здійсн витрат і розрах як відношення прибутку за певний період часу до розміру показника, прибутковість якого потрібно визначити, виражений у %.

61. Ціна – це економ категорія, що становить грошове вираження вартості тов. і послуг.

62. Ринкова ціна – це грошове вираження ринков вартості, яке відхил від вартості під впливом ринкових факторів.

63. Ціна ринкової рівноваги – це ціна, що врівноваж попит і пропозицію на ринку і встанов за їх повної відповідності.

64. Методи проведення державної політики в галузі ціноутворення: економічні ( за допомогою економічних важелів – податки, прийняття відпов законод бази); адміністративні ( встанов фіксованих і регульованих цін та контроль за ними, надання дотацій, компенсацій, антимонопольні заходи).

65. Ціноутворення – це процес формув цін на тур та готельні послуги.

66. Індивідуальна вартість виробництва – поняття, покладене в основу ринкової вартості виробництва, що склалася на конкретному підприємстві на певний час.

67. Під ціновою політикою підприємств готельно-ресторанного господарства та туризму розуміють заг. принципи, яких під-во дотрим в сфері встановл цін на послуги.

68. Значення цінової політики полягає у: забезпеч виживання фірми на ринку; максимізації поточного прибутку; збільшенні обсягів реаліз та ринкової частки.

69. Види цінової політики: Політика поступового зниження цін, Політика зняття вершків, Політика проникнення на ринок, Політика диференціювання цін, Політика престижних цін, Політика послідовного проходження по сегментах ринку, Політика еластичних, гнучких цін, Політика стабільних цін, Політика переважних цін, Політика пільгових цін.

70. Система оподаткування - сукупність податків та зборів (обо­в’язкових платежів) у бюджети різних рівнів (державні та місцеві), а також у державні цільові фонди;

норми, регулюючі розміри, форми та методи безоплатного вилу­чення державою доходів підпри­ємств у вигляді обов’язкових пла­тежів, які встановлено законодав­чими актами.

71. Податок – обов’язковий платіж, який встановлює дер­жава для юридичних та фізичних осіб із метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують дер­жавні потреби.

72. Платіж чи збір – непряма форма податків, яка є основою формування різноманітних фондів (пенсійного, соці­ального страхування та ін.), а також місцевих та республі­канських бюджетів.

73. Види податків: За способом стягнення: прямі податки; непрямі податки; За порядком регулювання податкових ставок та платежів:загальнодержавні, місцеві; За об’єктом оподатку­вання: прибуток, майно, земля транспортні засоби, інші; За джерелами відшкодування: податки і збори, які включаються в ціну послуги і виплачуються за рахунок виручки; податки і збори, які відносяться на собівартість; податки і збори, які виплачуються з прибутку; За механізмом оподаткування: пропорційні, прогресивні.

74. Податкова політика – це система цілеспрямованого формування розміру та складу податкових платежів, що базується на діючій системі оподаткування та найбільшою мірою відповідає розробленій підприємством стратегії економічного розвитку.

75. Податкові пільги – це повне або часткове звільнення суб’єктів оподаткування від сплати податків.