- •1. Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці. Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці в Європі та Україні.
- •2. Охорона праці як невід’ємна складова соціальної відповідальності. Визначення та основні принципи соціальної відповідальності. Міжнародні норми соціальної відповідальності.
- •3. Стандарт sа 8000 «Соціальна відповідальність».
- •5. Рамкова директива 89/391/єс «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників».
- •6. Трудові норми Міжнародної організації праці. Конвенції та Рекомендації м0п. Основні Конвенції моп в галузі охорони праці.
- •7. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці. Основні напрямки співробітництва.
- •8. Положення про організацію системи управління охороною праці в галузі.
- •10. Елементи системи управління охороною праці, міжнародний стандарт ошаб 18001:2007. Політика в галузі охорони праці.
- •11. Планування. Впровадження і функціонування суоп. Перевірки і коригувальні дії. Аналіз з боку керівництва.
- •12. Примірний розподіл функціональних обов’язків з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства галузі. Ефективність функціональної структури суоп
- •13. Планування заходів з охорони праці. Види планування та контролю стану охорони праці.
- •14. Виявлення, оцінка та зменшення ризиків небезпечних подій. Облік і аналіз показників охорони праці.
- •15. Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій. Мета та основні параметри планів. Аналітична та оперативна частини Плану.
- •17. Загальні положення та визначення. Мета та завдання розслідування нещасних випадків. Обов’язки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків. Обставини, за яких проводиться розслідування.
- •18. Встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом
- •19. Розслідування та облік нещасних випадків, хронічних професійних захворювань і отруєнь на виробництві.
- •20. Розслідування нещасних випадків.
- •21. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •22. Розслідування професійних захворювань. Організація розслідування, склад комісій з розслідування, основні документи
- •24. Дослідження та профілактика виробничого травматизму
- •25. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань. Розподіл травм за ступенем тяжкості
- •26.Аналіз причин травматизму дозволяє поділяти їх на :
- •27.Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності.
- •28.Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу
- •29.Вимоги безпеки до розміщення обладнання та утримання робочихмісць.
- •31. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах галузі.
- •32. Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень.
- •33. Утримання території підприємств галузі. Особливості охорони праці при ремонтних роботах, під час вантажно-розвантажувальних робіт.
- •34. Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря
- •35. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі
- •36. Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил. Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук
- •37. Мікроклімат робочої зони
- •45.Державний пожежний нагляд
- •42.Класи виробничих та складських приміщень по вибуховій та пожежній небезпеці. Вогнестійкість будівельних конструкцій і матеріалів.
- •43.Забезпечення безпечної евакуації персоналу.
- •39. Аналіз причин виробничого травматизму та професійних захворювань
- •41. Показники частоти і тяжкості травматизму
- •40. Використання ститистичної звітності і актів розслідування нещасних випадків і проф захворювань в аналітичній роботі
- •40. Використання ститистичної звітності і актів розслідування нещасних випадків і проф захворювань в аналітичній роботі
- •46. Пожежна профілактика при проектуванні і експлуатації промислових об’єктів, будинків, споруд, технологічного обладнання.
- •47. Пожежна сигналізація і зв'язок.
- •48. Засоби гасіння пожеж. Протипожежне водопостачання. Первинні засоби пожежогасіння. Автоматичні засоби пожежогасіння на об'єктах галузі.
- •49. Органи державного нагляду за охороною праці. Основні принципи державного нагляду у сфері господарської діяльності.
- •54. Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження.
- •50.Держгірпромнагляд. Права і відповідальність посадових осіб Держгірпромнагляду. Перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.
- •51. Проведення державного нагляду за охороною праці. Види та основні параметри проведення наглядових заходів.
- •52. Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування.
- •53. Суб’єкти та об’єкти страхування. Види страхування. Страховий ризик і страховий випадок.
- •55. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів. Джерела фінансування Фонду. Страхові тарифи. Страхові виплати.
- •56. Обов’язки та права суб’єктів страхування від нещасних випадків. Обов’язки Фонду. Права та обов’язки застрахованої особи. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника.
- •44.Пожежна безпека технологічного устаткування, електрообладнання, систем опалення, вентиляції.
12. Примірний розподіл функціональних обов’язків з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства галузі. Ефективність функціональної структури суоп
Повну відповідальність за створення безпечних і нешкідливих умов праці на підприємстві несе роботодавець, який «зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці». З іншого боку працівник зобов'язаний знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці.
Зазначеними положеннями, а також кваліфікаційними характеристиками керівників, спеціалістів і службовців організацій, визначаються функціональні обов'язки робочих і інженерно-технічних працівників структурних підрозділів і функціональних служб. Крім того, обов'язки з охорони праці несуть і посадові особи, відповідальні за планування, фінансування, організацію і впровадьження заходів щодо забезпечення безпеки праці на робочих місцях.
Конкретизація службових функцій повинна здійснюватися також правилами і інструкціями з охорони праці, ЄТКД, правил внутрішнього трудового розпорядку. При цьому враховуються специфічні особливості конкретних організацій. Функціональні обов'язки з охорони праці посадових осіб, розробляються на основі діючих нормативних актів, затверджуються керівником організації за узгодженням з відповідними органами Держгірпромнагляду і комітетами профспілок. Вони повинні відповідати сфері їх діяльності і загальним обов'язкам, узгоджуватися між різними інстанціями і службами на різних рівнях управління, а також посадовими особами однієї служби на суміжних рівнях.
Впровадження будь-якого заходу характеризується величиною його економічної ефективності, що визначається відношенням економічних результатів, отриманих від впровадження заходу в практику підприємства, до витрат на його здійснення.
Економічна ефективність визначається з метою:
– вибору оптимального варіанту поліпшення умов і безпеки праці;
– виявлення впливу реалізації заходів щодо поліпшення умов праці на підставі аналізу показників виробничо-господарської діяльності підприємства: розмір доходу; величина матеріального збитку, обумовленого нещасними випадками, професійною і загальною захворюваністю, плинністю кадрів тощо;
– обґрунтування зростання продуктивності праці за рахунок поліпшення її умов;
– обґрунтування матеріального і морального стимулювання за розробку і впровадження заходів щодо охорони праці.
Показник ефективності витрат підприємства ЕП на заходи щодо охорони праці – це відношення величини річної економії за рахунок поліпшення умов і безпеки праці до суми витрат (вкладень) підприємства на охорону праці.
13. Планування заходів з охорони праці. Види планування та контролю стану охорони праці.
Щоб планування було ефективним, воно повинно здійснюватися на основі визначених принципів: повнота, реальність виконання, конкретність, доступність, перспективність, безперервність планування заходів, а також "принцип пріоритету цілей".
Планування буває: перспективне (на 2 і більше років), поточне (на півріччя, рік), оперативне (на встановлений термін).
Перспективне планування полягає в розробці цільових програм, комплексу взаємозалежних інженерно-технічних заходів (комплексних заходів), спрямованих на поліпшення умов праці й доведення їх до нормативних вимог, зниження потенційної небезпеки технологічних і виробничих процесів, забезпечення безпеки трудової діяльності персоналу. Перспективне планування здійснюється на основі прогнозованих обсягів і характеру основної діяльності, прогнозованої небезпеки (ризику) окремих виробництв, необхідності вирішення найбільш актуальних проблем ОП.
Поточне планування полягає в уточненні термінів і обсягів виконуваних робіт (виходячи з цільової програми), підготовці плану роботи служби охорони праці. План повинен передбачати проведення навчальних заходів, розробку і впровадження нормативних документів, що діють у рамках підприємства, контрольно-наглядову діяльність, здійснення інших організаційних, інженерних і методичних заходів, виходячи з функцій СУОП і Закону про охорону праці.
Оперативне планування передбачає розробку і здійснення профілактичних заходів щодо результатів;
- розслідування НВ, професійних захво-нь,аварій;
- розпоряджень фахівців нагляду підприємства в рамках системи безперервного контролю;
- розпоряджень органів державного нагляду, комплексних і взаємних перевірок;
- атестації {паспортизації} робочих місць за умовами праці.
При розробці заходів варто враховувати їх економічну і соціальну значимість. Усі заходи повинні бути адекватні поставленим цілям.
Планування заходів повинне бути пов'язане з прогнозуванням стану ОП на підприємстві, виробничого ризику і травматизму. Прогнозування здійснюється з метою раціонального планування засобів на заходи щодо попередження НВ і профзахворювань, виходячи з обсягу і характеру майбутніх робіт, а також попереднього досвіду.
У теорії прогнозування прийнято розрізняти дві основні групи методів у залежності від глибини прогнозу: короткостроковий і середньостроковий. Для короткострокового характерна побудова прогнозу на невеликий час (місяць, квартал, півріччя, рік). Характерною рисою такого прогнозування є його оперативність і безперервність. При середньостроковому прогнозуванні оперують щорічними даними, тому здійснюють його на 1 рік і більше.