45.Державний пожежний нагляд

Державний пожежний нагляд - це наглядова діяльність спеціально уповноважених державних органів у сфері пожежної безпеки, пов'язана із здійсненням контролю за виконанням і додержанням вимог та вирішення інших встановлених законодавством питань у цій сфері.

В системі МНС державний пожежний нагляд є спеціальною службою, яка здійснює заходи попередження пожеж у населених пунктах та об’єктах господарювання.

Центральним органом Держпожнагляду є Державний департамент пожежної безпеки МНС, якому підпорядковуються територіальні управління, відділи і частини місцевих органів Держпожнагляду.

Органи Держпожнагляду відповідно до покладених на них обов’язків мають:

-розробляти загальнодержавні правила пожежної безпеки;

-погоджувати проекти державних і галузевих стандартів, нормативно-технічних документів про пожежну безпеку і ін.;

-здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки;

-брати участь у державних комісіях з приймання в експлуатацію об’єктів і давати дозвіл на введення в експлуатацію нових та реконструйованих об’єктів;

-проводити експертизу проектів на забудову об’єктів щодо відповідності їх нормативним актам з пожежної безпеки;

-проводити випробовування нових зразків пожежонебезпечного обладнання і т. ін.

Отже, основним завданням Держпожнагляду є контроль за дотриманням вимог державних стандартів, правил пожежної безпеки в процесі проектування, будівництва, реконструкції та експлуатації промислових об’єктів, а також виявлення та усунення причин, що спричиняють пожежі та створюють загрозу життю або здоров’ю людей.

Органи Держпожнагляду у свій діяльності не залежать від будь-який інших громадських органів, об’єднань, політичних формувань або органів виконавчої влади. Вони діють відповідно до Закону «Про пожежну безпеку» та Положення про ці органи.

38. Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження. Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.

Важкість праці – це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Статичне навантаження з енерговитратами понад 293Дж/с відно­ситься до важкого. При виконанні робіт зі значною м'язовою напруженістю (грабар, вантажник, коваль, лісоруби, і ін.) енергетичні витрати за добу досягають 16,8...25,2 МДж (4000-6000 ккал). Добові витрати енергії для осіб, що виконують роботу середньої тяжкості (верстатники, сільськогосподарські робітники та ін.) —12,5...15,5 МДж (2900-3700ккал). Якщо максимальна маса вантажів, що піднімаються вручну, не перевищує 5 кг для жінок і 15 кг для чоловіків, то робота характеризується як легка (енерговитрати до 172 Дж/с). При виконанні однієї і тієї ж роботи енерговитрати можуть значно мінятися в залежності від пози людини

Динамічне навантаження— це процес скорочення м'язів, пов'язаний з переміщенням тіла чи його окремих частин у просторі. Енергія, що витрачається при динамічній роботі перетворюється в механічну і теплову. Динамічні зусилля мають переривчастий характер, що сприяє більш повноцінному кровообігу і меншій стомлюваності м'язів. Показни­ками фізичного навантаження можуть служити частота серцевих скорочень (поштовхів/хв), кров'яний тиск (мм рт. ст.), розподіл кровообігу в тканинах (мол/хв на 100 м м'язової тканини), максимальне споживання кисню (мол/хв на 1кг маси тіла) і т. ін.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що характер­ри­зують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Увага — спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення при одночасному абстрагуванні від інших,в результаті чого вони відображаються повніше, чіткіше, глибше, ніж інші.

Емоційна напруженість характеризується активацією різних функцій організму в зв'язку з конкретними вольо­вими актами або виконанням цілеспрямованої діяльності, або підготовкою до неї, або очікуванням якої-небудь не­безпеки.

Монотонність праці - це чинник трудової діяльності, який характеризує рівень різноманітності та темп праці.