1. Адгезія до твердих тканин зуба.

Емаль зуба складається в основному з неорганічної речовини, органічного компоненту і води. Завдяки такому складу емаль можна висушити, що забезпечує хорошу адгезію гідрофобного органічного компоненту композиту. Для збільшення ефективності зчеплення емалі і композиту техніка пломбування (реставрації) передбачає попереднє кислотне протравлення емалі рідиною або гелем на основі фосфорної (10-37%) або малеїнової (10%) кислоти. В результаті кислотного протравлення з поверхні емалі видаляється органічний наліт, денатуруються білки і, найголовніше, формується мікропористість емалі за рахунок розчинення ділянок емалевих призм і речовин міжпризматичного простору на глибину близько 40 мкм. Після видалення протравлюючого препарату водою і ретельного висушування поверхня обробляється емалевими адгезивамі , які є сумішшю низьков'язких мономерів (як правило, без наповнювача), по хімічному складу близьких до органічної матриці композиту і здатних проникати в простори між призмами протравленої емалі. Тому після полімеризації емалевий адгезив утворює механічне зчеплення з емаллю (завдяки полімеризації в мікропорах емалі) і хімічний зв'язок (завдяки сополімерізації) з органічною матрицею пломбувального композиту. Дентин зуба складається з неорганічних речовин, органічного компоненту і води. На відміну від емалі, дентин пронизаний великою кількістю дентинних канальців, заповнених дентинною рідиною, речовиною пульпи, клітинними відростками. Поверхня дентину завжди волога, оскільки рідина постійно поступає по дентинних канальцях. Тому дентинна адгезія є складнішою проблемою, сучасне вирішення якої враховує ряд специфічних чинників.

• Оскільки поверхня дентину завжди волога, дентинні адгезивні системи повинні містити гідрофільні компоненти, здатні змочувати поверхню дентину і проникати в дентинні канальці.

• Після видалення тканин, уражених карієсом, утворюється "дентинна рана" (оголення дентинних канальців, пошкодження відростків одонтобластів і так далі), через яку в пульпу зуба можуть проникати токсини, хімічні реагенти. Тому необхідні заходи, направлені на герметизацію поверхні дентину.

• Внаслідок інструментальної обробки дентину на його поверхні утворюється так званий  гібридний шар (аморфний шар товщиною приблизно 5 мкм), що складається з неорганічних часток, денатурованих колагенових волокон, зруйнованих залишків одонтобластів. Цей шар утруднює дифузію адгезивних систем в поверхневі шари дентину.

• Попереднє кислотне протравлення поверхні дентину покращує адгезію з дентинним адгезивом внаслідок розкриття дентинних канальців, демінералізації поверхневого шару і видалення змазаного шару. Протравлення не чинить шкідливої дії на пульпу зуба.

Механізми адгезії.

Механізми адгезії до тканин зуба можна розділити на дві групи: мікромеханічні і хімічні. Мікромеханічна адгезія досягається, в основному, за рахунок зчеплення вивільнених із суцільної структури зуба елементів (емалевих призм, колагенових волокон) з полімерною речовиною, що твердіє. Хімічна адгезія утворюється за рахунок безпосереднього зв'язку структурних частинок тканин зуба і адгезива.Субстратами для адгезії є емаль і дентин.