Молекулярно-кінетичну теорію речовини підтверджено такими дослідами і спостереженнями:

- дослід із змішуванням рідин;

- дослід із розчиненням твердих речовин в рідинах;

- спостереження над стисливістю речовин;

- деформації твердих тіл;

- броунівський рух;

- спостереження дифузії;

- зображення окремих молекул, отримані за допомогою іонного проектора, електронного мікроскопа.

Ботанік Броун, розглядаючи під мікроскопом краплю рідини з урівноваженими в ній частинками (пилком), спостеріг їхній безладний рух. Частинки пилку рухаються під ударами невидимих у мікроскоп молекул.

Дифузія - це проникнення молекул деякої речовини в ділянки простору, в яких перебувають молекули іншої речовини, і навпаки (взаємна дифузія).

Дифузія дуже розповсюджене явище, яке відіграє велику роль у функціонуванні живих організмів. У легенях молекули кисню дифундують у кровоносні судини, завдяки процесам дифузії відбувається обмін речовин у клітинах.

16. Температура – це міра середньої кінетичної енергії руху молекул. Температуру неможливо виміряти безпосередньо. Проте, при нагріванні або охолодженні тіла змінюються його фізичні властивості: довжина і об'єм, густина, пружні властивості, електропровідність тощо. Основою для вимірювання температури може бути зміна будь-якої властивості будь-якого тіла, якщо для нього відома залежність даної властивості від температури. Вибране для вимірювання температури тіло називають термометричним, а прилад для вимірювання температури - термометром. Підвищення температури призводить до збільшення дифузії й броунівського руху.

Властивості речовини залежать від руху її молекул і від сил взаємодії між ними:

1. сили молекулярної взаємодії прагнуть утримати молекули на певних відстанях.

2. хаотичний рух молекул розкидає їх по всьму простору.

Шкала Цельсія міжнародна практична шкала температур.

17. Тиск — фізична величина, що показує яка сила діє на одиницю площі поверхні тіла. Формула:

На практиці користуються іншими одиницями тиску: технічна атмосфера (ат) яка визначається, як тиск одного кілограма сили на квадратний сантиметр. Технічна атмосфера дорівнює 98 066,5 Па.

Фізична атмосфера (атм) – це тиск створений стовпчиком ртуті висотою 660 мм. на горизонтальну поверхню.

Бар – це тиск створений стовбчиком ртуті висотою 660 мм. на горизонтальну поверхню.

Барометри – вимірюють атмосферний тиск який називають барометричним.

Манометри – вимірюють надлишковий тиск (добавку до атмосферного), який називають манометричним.

Вакууметри – вимірюють недоснагу тиску до атмосферного яку називають розрідження або вакуум.

Основне рівняння мкт будови речовини:

Ідеальним називають такий газ розмірами молекули якого і силами взаємодії між ними можна знехтувати.

18. Газ може бути в різних станах, тобто деяка маса газу має об’єм V, тиск p і температуру Т. Величини V, p,Т , що характеризують стан газу, називаються термодинамічними параметрами.

це рівняння називають об'єднаним газовим законом. При постійній масі газу добуток тиску на об’єм поділений на абсолютну температуру є величина стала для любого стану газу.

З нього випливають закони Бойля—Маріотта, Шарля і Гей—Люссака:

— закон Гей-Люссака

— закон Шарля

— закон Бойля-Маріотта

19. Ізохори́чний або ізохо́рний проце́с — це термодинамічний процес, який відбувається при сталому об'ємі. У газах та рідинах здійснюється дуже просто. Для цього досить нагрівати (охолоджувати) речовину у посудині, яка не змінює свого об'єму.

V=const, Закон Шарля -

це рівняння називають об'єднаним газовим законом. З нього випливають закони Бойля—Маріотта, Шарля і Гей—Люссака:

— закон Гей-Люссака

— закон Шарля

— закон Бойля-Маріотта

Перший закон термодинаміки стверджує, що надана термодинамічній системі кількість теплоти дорівнює сумі роботи, виконаній системою над зовнішніми тілами, та зміні внутрішньої енергії системи:

де Q - кількість теплоти, , A - робота.

20. Ізобари́чний проце́с — термодинамічний процес, який відбувається при сталому тиску. Прикладом ізобаричного процесу може бути нагрівання води у відкритій посудині, або розширення газу у циліндрі з поршнем, який може вільно пересуватися.

p=const, Закон Гей - Люссака -

це рівняння називають об'єднаним газовим законом. З нього випливають закони Бойля—Маріотта, Шарля і Гей—Люссака:

— закон Гей-Люссака

— закон Шарля

— закон Бойля-Маріотта

Перший закон термодинаміки стверджує, що надана термодинамічній системі кількість теплоти дорівнює сумі роботи, виконаній системою над зовнішніми тілами, та зміні внутрішньої енергії системи:

де Q - кількість теплоти, , A - робота.

21. Ізотермі́чний проце́с — фізичний процес, під час якого температура не змінюється.

Закон Бойля-Маріотта: добуток тиску данної маси газу на об'єм, що його займає газ при сталій температурі, є величина стала Ізотермічний процес відбувається достатньо повільно для того, щоб температура підтримувалася сталою завдяки теплообміну із середовищем. При ізотермічному стисненні тіло віддає тепло в середовище, при ізотермічному розширенні — вбирає тепло із середовища.

T=const, Закон Бойля – Маріотта -

це рівняння називають об'єднаним газовим законом. З нього випливають закони Бойля—Маріотта, Шарля і Гей—Люссака:

— закон Гей-Люссака

— закон Шарля

— закон Бойля-Маріотта

Перший закон термодинаміки стверджує, що надана термодинамічній системі кількість теплоти дорівнює сумі роботи, виконаній системою над зовнішніми тілами, та зміні внутрішньої енергії системи:

де Q - кількість теплоти, , A - робота.

22. Пароутво́рення — процес переходу речовини з рідкого стану у газоподібний. Сукупність речовини, що вилетіла з рідинни припароутворенні, називають парою. Пароутворення буває: насичене і не насичене.

Пароутворення може відбуватися за двома способами:

1. Випаро́вування — це процес пароутворення який відбувається тільки з поверхні рідини при любій температурі крім абсолютного нуля. На інтенсивність випаровування впливають 4 фактори:

   • температура рідини

   • площа

   • рід рідини

   • наявність повітряного потоку над поверхнею

1. Кипі́ння — це процес пароутворення який відбувається з усього об’єму при температурі кипіння яка залежить від тиску.

Конденсація – перехід з газоподібного стану у рідкий.

23. Вологе повітря – це суміш сухого повітря з водяною парою.

Види вологого повітря:

1. ненасичене

2. насичене

3. перенасичене

Для того щоб судити на скільки повітря вологе введені спеціальні величини:

1. Абсолютна вологість – це маса пари яка утримується у 1 куб. метрі.

- це густина пари в повітрі.

2. Відносна вологість повітря (В) – це відношення абсолютної вологості повітря до максимально можливої абсолютної вологості повітря. При 100% відносній вологості в повітрі може відбутися конденсація водяних пар з утворенням туману, випаданням води.

Прилади:

1. гігрометри (волосяний і металевий)

2. психрометри - метеорологічний прилад для вимірювання вологості повітря, простий тип гігрометру. Розрізняють стаціонарні, аспіраційні та дистанційні психрометри.

24. Рідина́ — один з основних агрегатних станів речовини поряд із газом та твердим тілом. Від газу рідина відрізняється тим, що зберігає свій об'єм, а від твердого тіла тим, що не зберігає форму.

Рідина серед агрегатних станів речовини займає проміжне положення так як може проявляти властивості як твердих тіл так і газоподібних.

Властивості:

• Пружність

• Кригкість

• Текучість – це безперервне середовище володіюче властивостями текучості.

Якщо молекули рідини взаємодіють між собою слабше ніж з молекулами твердого тіла то рідину називають змочуваною це тіло.

Якщо молекули рідини взаємодіють між собою з більшою силою ніж з молекулами твердою тіла то рідину називають не змочуваною це тіло.

Викревлена поверхня рідини в трубці з круглим перерізом називається меніск. Площа поверхні меніска більша площі поперечного перерізу.

25. Капілярні явища – явища, зумовлені впливом сил поверхневого натягу на рівновогу або рух вільної поверхні рідини, границі рідини з твердим тілом, а також границі поділу між незмішуваними рідинами.

Трубки внутрішній діаметр яких сумірний з діаметром волосини називають капілярами.

Змочувана рідина у капілярах підіймається в гору.

Застосування: капілярні явища мають велике значення в природі і техніці. Завдяки цим явищам відбувається проникнення вологи з ґрунту в стебла і листя рослин. Саме в капілярах відбуваються основні процеси, пов'язані з диханням і живленням організмів. У будівництві враховують можливість підняття вологи по капілярних порах будівельних матеріалів. Для захисту фундаменту і стін від дії ґрунтових вод та вологи застосовують гідроізоляційні матеріали: толь, смоли тощо. Завдяки капілярному підняттю вдається фарбувати тканини. Часто капілярні явища використовують і в побуті. Застосування рушників, серветок, гігроскопічної вати, марлі, промокального паперу можливе завдяки наявності в них капілярів.

26. Характеристика твердого стану речовини:

Характерною ознакою любого твердого тіла є властивість зберігати не тільки форму, а й об'єм.

Вивчення внутрішньої будови за бопомогою ренгенівських променів дало змогу встановити що частинки в кристалах (молекули, атоми…) мають правильне розміщення тобто утв. кристалічну просторову градку.

У фізиці під твердими тілами розуміють такі речовини які мають кристал. будову і розрізняють 4 типові структури:

1. іон

2. молекула

3. атоми

4. металічний

p- коефіц. пропор. який характ.залежність маси тіла називається густина речовини. При нагріванні густина тіла збільшується.

Деякі речовини при підвищенні температури переходять з рідкого стану в рідкий невідразу, а через стан в якому їх структура є проміжком між структ. рідини кристала такі речовини називають кристалами.

Деякі речовини за зовнішньою ознакою нагадують тверде тіло (скло, слюда, пластилін), а за внутр. будовою – це рідина (у них відсутня кристалічна градка) – такі речовини називають аморфні тіла.

27. Теплообмін – це обмін внутрішньою енергіею між тілами і навколишнім середовищем без виконання механ. роботи. Зміну внутрішньої енергії при теплообміні називають отриманою або відданою кількістю теплоти.

Міру зміни внутрішньої енергії в процесі теплообміну називають кількістю теплоти:

) – питома теплоємність.

28. Перший закон термодинаміки:

Якщо в замкненій системі, яка складається з кількох тіл, що мають спочатку різні температури, відбувається теплообмін,то ніяка робота в середині системи не виконується.

Підведене до системи тепло витрачається на зміну внутрішньої енергії системи і на виконання роботи.

29. Адіабатним – називають процес у газі, такий процес який відбувається без теплообміну з навколишнім середовищем.

Ознака адіабатного процесу: Q = o

Забезпечити умову Q = o можна двома способами:

• теплоізолювавши систему (використовуючи вату, паралон, вакуум)

• зменшивши час протікання процесу (щоб наколишнє середовище не встигло вплинути на процес)

30. Теплова машина – це пристрій для перетворення внутрішньої енергії тіл в механічну.

Робоче тіло двигуна (газ) у початковому стані при великих р і Т. При розширенні в контакті з нагрівником, одержуючи від нього , газ виконує роботу проти зовнішніх сил. Різниця дорівнює роботі за один цикл (цикл – це замкнений, або круговий процес).

ККД будь-якої теплової машини:

31. Електриза́ція — процес надання тілу електричного заряду за рахунок інших тіл.

Електри́чний заря́д — скалярна фізична величина. Одиницею вимірювання електричного заряду в системі одиниць СІ є кулон.

В природі є два види зарядів позитивні і негативні. Однойменні заряди відштовхуються, а різнойменні заряди притягуються. Наелектризувати тіло можна тертям або шляхом дотику до іншого зарядженого тіла.

Сили взаємодіють між електричними зарядами і наелектризованими тілами мають електричну природу називають електричною силою.

Кулоном називають електричний заряд який протікає через поперечний переріз провідника за 1 секунду при силі струму 1А.( заряд ).

= 1А

=1,6 Кл

– заряд електрона

Досліди показали, що електричні заряди не виникають і не зникають, а тільки перерозподіляється між тілами це положення називають закон збереження зарядів. Алгебраїчна сума електричних зарядів у замкненій системі залишається сталою.

Заряд електрона і протона називають елементарними. Досі немає зарядів менших за заряд електрона або протона це дискретні значення.

Величину сили взаємодії між електричними зарядами вперше визначив Кулон.

Закон Кулона: сила взаємодії двох точкових зарядів прямо пропорційна добутку їх величин, обернено пропорційна квадрату відстані між ними і направлена по прямій, що з’єднує ці заряди.

Формула: .