
- •Форми організації навчання
- •Що ж таке форми навчання і чому дедалі частіше вчені і практики схиляються до думки, що традиційний підхід до організації навчання слід переглянути ми спробуємо розібратися на сьогоднішній лекції.
- •1. Поняття про форми організації навчання
- •Бригадно-лабораторна
- •Як ви думаєте, чому?
- •2. Урок – основна форма організації навчання. Типологія уроків.
- •Які ж підходи до класифікації уроків?
- •Чи завжди однакова послідовність цих етапів?
- •3. Позакласні і позашкільні форми організації навчання
Як ви думаєте, чому?
Нині здійснюються спроби, спрямовані на удосконалення класно-урочної та інших систем організації навчання, здійснюються пошуки форм навчання в напрямку індивідуалізації, технізації навчання.
2. Урок – основна форма організації навчання. Типологія уроків.
Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок.
Урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, основний елемент навчального процесу, спрямований на розв’язання визначених завдань.
Для уроку найбільш характерними є такі ознаки: дидактична мета, регламентований обсяг навчального матеріалу, постійний склад учнів, керівництво з боку вчителя із урахуванням їх індивідуальних можливостей, послідовність різних видів діяльності вчителя й учнів, оволодіння учнями системою знань, умінь і навичок, регламентований час, певне місце за розкладом.
Які ж підходи до класифікації уроків?
Основною класифікаційною одиницею уроків є поняття «тип». Дана проблема має принципове значення в теорії і практиці сучасного уроку, оскільки значною мірою визначає ефективність навчання, його результати.
Єдиної загальновизнаної класифікації уроків сучасній педагогіці немає. Наприклад С. Іванов, взявши за основу головні етапи навчального процесу, виділяє такі типи уроків: вступні; первинного ознайомлення з матеріалом; формування понять, засвоєння законів і правил; застосування знань на практиці; формування навичок (тренувальні уроки); повторення та узагальнення; контрольні; комбіновані.
І. Казанцев розрізняє уроки за способом їх проведення і виділяє сім типів: урок з різноманітними видами занять; урок-лекція, урок-бесіда, урок-екскурсія; кіно урок; урок самостійної роботи учнів у класі; лабораторне та практичне заняття.
Найбільш поширеною у педагогічній теорії і практиці є класифікація уроків за дидактичною метою. За цією ознакою виділяють такі типи уроків:
уроки оволодіння новими знаннями;
уроки формування і вдосконалення вмінь і навичок;
уроки узагальнення і систематизації знань;
уроки комплексного застосування знань, умінь і навичок;
уроки перевірки і корекції знань, умінь і навичок;
комбіновані уроки.
У «чистому» вигляді будь-який тип уроку, крім комбінованого, важко спостерігати. Запропонована класифікація є зручною, дозволяє укладати календарні і тематичні плани занять, «бачити» динаміку процесу навчання, формування знань, умінь і навичок. Але вона не відображає виховних завдань і характеру пізнавальної діяльності учнів. Співвідношення уроків різних типів залежить від характеру навчальної дисципліни, дидактичних цілей і завдань.
Головна дидактична мета уроку оволодіння новими знаннями - свідоме оволодіння учнями системою наукових понять, законів чи іншими формами знань, способами виконання дій. Основними критеріями засвоєння знань є сформованість світогляду, уміння формулювати різні визначення, пояснювати їх, наводити приклади, переказувати матеріал своїми словами, застосовувати знання на практиці (за зразком чи в змінених умовах). Форми такого навчання можуть бути найрізноманітніші: лекція, пояснення вчителя, евристична бесіда, самостійна робота з підручником та ін. Тому і види уроків, що використовуються у межах цього типу є досить різноманітні: урок-семінар, кіноурок, комбінований урок та ін.
Урок формування і вдосконалення вмінь і навичок передбачає формування в учнів навчальних умінь і навичок, їх удосконалення і закріплення на основі виконання системи вправ. Видами цього типу уроків є: уроки самостійних робіт, урок-семінар, урок-екскурсія. В контексті вивчення іноземної мови це можуть бути уроки формування лексичих навичок усного мовлення і читання.
Урок узагальнення і систематизації знань проводять після вивчення важливих розділів програми. Його основним завданням є впорядкування засвоєних на попередніх уроках теоретичних положень в систему. Окреслені уроки передбачають усі основні види уроків, які використовуються в межах п’яти типів уроків. В контексті вивчення іноземної мови це можуть бути уроки розвитку умінь аудіювання і говоріння, усного мовлення та читання, говоріння та письма тощо.
Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок служить для оцінки процесу навчання і його результатів. Видами уроку контролю і корекції можуть бути: усне опитування (фронтальне, індивідуальне, групове), письмове опитування, диктанти, перекази, контрольна робота, екзамени.
На комбінованому уроці розв’язуються завдання перших трьох типів уроку. Це найбільш розповсюджений тип уроку в існуючій практиці роботи школи.
Кожний урок має певну структуру, тобто послідовність взаємопов’язаних елементів, етапів. Щодо структури уроку серед дидактів і методистів існують різні думки.
Деякі дидакти вважають, що структура уроку є постійною, незмінною. На думку інших учених, вона є гнучкою. Між тим вчені-педагоги одностайні в тому, що структура уроку не може бути аморфною, випадковою, а повинна відображати закономірності і логіку процесу навчання. Такий підхід до структури уроку усуває шаблонність, рецептурність у діяльності вчителя, розширює межі його творчої майстерності. Однак, логіка в процесі навчання повинна бути присутня.
Тому більшість дидактів радять виділяти в композиції уроку дві підструктури: постійну дидактичну і варіативну методичну.
Компонентами дидактичної підструктури уроку і водночас його основними етапами є наступні:
Актуалізація опорних знань і способів дій учнів.
Формування нових понять і способів дій.
Застосування – формування вмінь і навичок (включаючи спеціальне повторення і закріплення).
В реальному педагогічному процесі вони є основними, незмінними і обов’язковими на кожному уроці. Саме ці компоненти забезпечують на уроці необхідні і достатні умови для засвоєння учнями програмного матеріалу, формування у них знань, умінь і навичок.