Форми організації навчання
Поняття про форми організації навчання.
Урок - основна форма організації навчання. Типологія уроків.
Позакласні і позашкільні форми організації навчання.
ЛІТЕРАТУРА:
Зайченко І. Педагогіка. – Чернігів, 2003. – С. 193 – 226.
Кравець В. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ ст.. –Тернопіль, 1996. – С. 79 – 205.
Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. – Тернопіль, 1996. – С. 122 – 179.
Куписевич И. Основы общей дидактики /пер. с польского О.Долженко. – М, 1986. – С. 242 – 265.
Сметанський М. Педагогіка. – Вінниця, 2003. – С. 200 – 234.
Чайка В. Основи дидактики. – Тернопіль, 2002. – С. 159 – 180.
Сучасний світ сьогодні переживає докорінну зміну підходів до освіти та соціокультурної політики в цілому. Вчені і практики одностайні в тому, що знаннєво- просвітительська парадигма освіти вже не ефективна. Орієнтуючись на сучасний ринок праці прогресивна спільнота сьогодні ставить перед собою нове завдання – сформувати в школяра вміння вчитись. Ключ до оновлення навчального процесу, на думку С.Ніколаєнка, лежить у площині компетентісного підходу, реалізацією якого можуть стати інтерактивні форми та методи навчання, а у системі позакласної освіти – участь учнів у роботі гуртків, факультативів, олімпіад, конкурсів, наукових конференцій, навчальних семінарів тощо.
Що ж таке форми навчання і чому дедалі частіше вчені і практики схиляються до думки, що традиційний підхід до організації навчання слід переглянути ми спробуємо розібратися на сьогоднішній лекції.
1. Поняття про форми організації навчання
Термін «форма» у перекладі з латини означає зовнішність. Тому, форми організації навчання - зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя й учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
У дидактиці термін «форма навчання» вживається у трьох значеннях.
По-перше, щодо загальних форм організації навчального процесу: індивідуальна, індивідуально-групова і групова (класно-урочна), які відрізняються за характером взаємодії вчителя та учнів.
По-друге, щодо форм організації навчальної діяльності класу, групи учнів: урок, семінар, екскурсія, факультатив та ін.
По-третє, щодо форм навчальної діяльності учнів, які розрізняються:
за кількістю учнів і особливостями їх взаємодії: індивідуальна, фронтальна і групова;
за місцем навчання: шкільні (урок, факультатив, консультація), позашкільні (домашня робота, екскурсія);
залежно від часу навчання: урочні і позакласні (конкурси, олімпіади, предметні гуртки та ін.)
Доцільність застосування тої чи іншої форми визначається конкретною дидактичною метою, змістом і методами навчальної роботи.
Кожна із форм навчання має свою структуру, яка відображає впорядкованість всіх її елементів, ознак.
Всі організаційні форми навчання тісно між собою взаємопов'язані: одні вирішують завдання успішного засвоєння знань (урок, екскурсія), інші - забезпечують творче застосування цих знань на практиці (практикуми, виробнича практика).
Вибір форм організації навчання залежить від основних завдань освіти і виховання, особливостей змісту предмета, конкретних цілей заняття, навчальних можливостей учнів, способів керівництва вчителем пізнавальною діяльністю учнів.
Історія розвитку школи знає різні форми навчання: індивідуальна, індивідуально-групова (середньовіччя), класно-урочна (виникла в ХУІ-ХУП ст.), взаємного навчання (белл-ланкастерська, XVIII ст.), індивідуалізованого навчання (дальтон-план, XX ст.), лабораторно-бригадне навчання ( 20-ті р. XX ст., радянська школа), «план Трампа» (США, XX ст.), навчання «методом проектів» (XX ст.).
Подумайте, у які вітчизняні форми навчання трансформувалися
