Тема. Соціально-педагогічні технології корекції та реабілітації

Ключові поняття: «корекція», «соціально-педагогічна корекція», «реабілітація», «соціально-педагогічна реабілітація»

1. Корекція. Технології соціально-педагогічної корекції.

2. Сутність поняття «реабілітація», «соціально-педагогічна реабілітація» та її види. Зміст технологій соціально-педагогічної реабілітації.

3. Об’єкти та суб’єкти соціально-реабілітаційної діяльності. Завдання установ соціальної реабілітації.

4. Технологія індивідуальної реабілітації вихованця.

1. Корекція. Технології соціально-педагогічної корекції.

Корекція (від лат. correctio – виправлення) – виправлення недоліку, зміна величини, протікання процесу з метою їх повернення в необхідне русло.

Педагогічна корекція – система спеціальних і загальних педагогічних заходів, спрямованих на послаблення або подолання недоліків психофізичного розвитку і відхилень у поведінці у дітей та підлітків.

Соціальна корекція спрямована на виправлення та часткову зміну недоліків, відхилень окремої особистості (з обмеженими можливостями, девіантною поведінкою, втратою соціальних зв’язків або соціального статусу в соціумі) або певної групи клієнтів соціальних служб.

Напрямки корекційного впливу:

- відновлення (відтворення тих якостей соціального об’єкта, які переважали до появи відхилення);

- компенсація (посилення тих якостей чи тієї діяльності соціального об’єкта, які можуть замінити втрачене в результаті якихось порушень);

- стимулювання (активізація позитивних якостей соціального об’єкта, формування ціннісних орієнтацій, установок на створення позитивного мікроклімату);

- виправлення (заміна негативних властивостей чи якостей соціального об’єкта на позитивні).

Соціально-педагогічна корекція – це:

- доцільно організована система соціально-педагогічних впливів, спрямованих на зміну певних особливостей (властивостей, процесів, станів, рис, якостей) поведінки;

- сукупність методів, спрямованих на розвиток і стимулювання потенційних можливостей дитини, корекцію її поведінки.

Корекція припускає роботу з конкретними відхиленнями і направлена передусім на саму дитину.

Функції корекції:

- відновлювальна;

- компенсуюча;

- стимулююча;

- виправна.

Методи соціально-педагогічної корекції: спостереження, бесіда, інформування, навіювання, переконання, аналогія, рольові ігри.

2. Сутність поняття «реабілітація», «соціально-педагогічна реабілітація» та її види. Зміст технологій соціально-педагогічної реабілітації.

Реабілітація (від лат. – rehabilitation – відновлення) – комплекс медичних, соціально-економічних, педагогічних, юридичних заходів, спрямованих на відновлення (чи компенсацію) порушених функцій, дефектів, соціальних відхилень.

Реабілітація – це комплексна, багаторівнева, етапна й динамічна система взаємозалежних дій, спрямованих на відновлення людини в правах, статусі, здоров’ї, дієздатності.

Соціальна реабілітація – вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, соціальних служб для молоді та інших інституцій, спрямованої на здійснення системи організаційних, економічних, правових, культурних, освітніх, лікувальних, оздоровчих та інших соціальних заходів щодо відновлення фізичного стану, честі, гідності, прав і свобод дітей та молоді.

Реабілітація не тільки пов’язана з подоланням сімейних, шкільних проблем і соціальної дискримінації неповнолітніх, а зі зміною уявлень дитини про саму себе, становлення її «Я-концепції».

Принципи реабілітації:

- принцип врахування регіональних особливостей, соціокультурної та економічної ситуації в регіоні;

- принцип партнерства (соціальний педагог, лікар, психолог-дитина);

- принцип різнобічності (комплекс різноманітних заходів з реалізації реабілітаційної програми);

- принцип взаємозв’язку психосоціальних, біологічних і педагогічних методів впливу (різнопланове розуміння особистості дитини, враховуючи її психологічні, фізіологічні та патофізіологічні якості);

- принцип поступовості (поступовий перехід від одного реабілітаційного заходу до іншого у відповідності з основними потребами на даний момент, у відповідності з віком, станом організму і психосоціальними особливостями особистості);

- принцип індивідуально-особистісного, гуманістичного підходу (адресний характер допомоги і передбачає врахування зони актуального й наступного розвитку дитини, орієнтація на загальнолюдські цінності);

- принципи послідовності, комплексності, доступності, диференційованості.

Зміст реабілітації:

- реконструкція соціокультурного оточення різних категорій молоді, допомога у спілкуванні та навчанні, цілеспрямована соціально-психологічна робота з близькими та родичами;

- допомога у професійному самовизначенні;

- організація дозвілля і спілкування;

- охорона прав молоді;

- медичний, психологічний, педагогічний патронаж;

- створення позитивної громадської думки щодо багатоаспектності проблем дітей та молоді.

Рівні реабілітаційної роботи: медичний, соціально-побутовий, соціально-психологічний, соціально-правовий,соціально-рольовий, медико-педагогічний, психолого-педагогічний та соціально-педагогічний.

Педагогічний аспект соціальної реабілітації – має на меті освіту, виховання та всебічний розвиток у першу чергу дітей з розумовими обмеженнями, створення умов для розвитку їх потенційних можливостей, а також різні форми підготовки дитини до життя в суспільстві та сім'ї, окремі напрями її професійної орієнтації та навчання певним видам трудової діяльності.

Медико-педагогічний аспект реабілітації – полягає у зміцненні або відновленні втраченого здоров’я дитини.

Психолого – педагогічна реабілітація – відновлення дитини як суб’єкта ведучої діяльності (гра, навчання) і спілкування в умовах навчання і виховання.

Соціально-педагогічна реабілітація дітей та підлітків (або ресоціалізація) – повернення, включення, реінтеграція дитини в суспільство (сім'ю, школу, клас, колектив однолітків), що допомагає повноцінному її функціонуванню в якості соціального суб’єкта.

Завдання реабілітаційної технології:

- виявлення причин деформацій у розвитку дітей та підлітків і пошук засобів і способів їхнього усунення;

- оптимізація умов життя, виховання і навчання;

- побудова адекватного педагогічного процесу, що сприяє розвитку особистості;

- своєчасне виявлення дітей «групи ризику»;

- подолання психологічної кризи;

- надання різнобічної допомоги через реалізацію спеціальних реабілітаційних, корекційно-розвивальних програм.