38.Організація охорони праці на робочих місцях.

Конструкція робочого місця, його розміри та взаємне розташуванк його елементів повинні відповідати антропометричним, фізіологічним І психофізіологічним характеристикам людини, а також характеру роботі Облаштоване згідно з вимогами стандартів робоче місце забезпечує зруч* положення людини. Це досягається регулюванням положення крісла, висої та кута нахилу підставки для ніг за умови її використання, або висоти І розмірів робочої поверхні. Повинне забезпечуватись виконання трудовк операцій в зонах моторного поля (оптимальної досяжності, легкої досяжнос та досяжності) в залежності від необхідної точності і частоти дій.Організація робочих місць повинна забезпечувати стійке положена та вільність рухів працівника, безпеку виконання трудових операції виключати або допускати лише в деяких випадках роботу в незручну позиціях, котрі зумовлюють підвищену втомлюваність.

Загальні принципи організації робочого місця:

— на робочому місці не повинно бути нічого зайвого; всі необхід

для роботи предмети повинні знаходитись поряд з працівником, але ь

заважати йому;

— ті предмети, котрими користуються частіше, розташовуютье

ближче, ніж ті предмети, котрими користуються рідше;

— предмети, котрі беруть лівою рукою, повинні знаходитись зліві

а ті предмети, котрі беруть правою рукою, повинні знаходитись справі

— якщо використовують обидві руки, то місце розташуванн

пристосувань вибирається з врахуванням зручності захоплювання йог

двома руками;

— небезпечніше, з точки зору можливості травмування працівник

обладнання повинне розташовуватись вище, ніж менш небезпечні

Однак слід враховувати, що важкі предмети під час роботи зручніше 1

легше опускати, ніж піднімати;

— робоче місце не повинне захаращуватися заготовками і готовим

деталями;

— організація робочого місця повинна забезпечувати необхід» оглядовість.

— Засоби відображення інформації повинні бути розташовані в зонах інформаційного поля робочого місця з врахуванням частоти та значущості інформації, типу засобів відображення інформації, точності і швидкості спостереження та зчитування.

39.Захист від дії виробничого шуму. Природа, джерела, одиниці вимірювання, як впливає надмірна дія на організм людини, нормування і контроль, міри захисту.

Шум – безладне поєднання небажаних для людини звуків, що заважають трудовій діяльності чи відпочинку.

Пружні коливання часток середовища частотою 16 Гц...20 кГц називаються звуковими, коливання частот нижче 16 Гц – інфразвуковими, а коливання частотою вище 20 кГц – ультразвуковими.

Класифікація виробничого шуму

За характером спектра:

1. Широкополосний шум – з безперервним спектром більше 1-ї октави*;

2. Вузькополосний (тональний) шум – з безперервним спектром менше однієї октави або в спектрі якого присутні виражені дискретні тони.

За часовими характеристиками:

1. Постійний – рівень звуку якого за 8-часовий робочий день змінюється в часі не більше ніж на 5 дБ

2. Непостійний – рівень звуку якого за 8-часовий робочий день змінюється в часі більше ніж на 5 дБ А.

Вплив шуму на організм людини

Зазвичай шум — це неприємний або небажаний звук чи сукупність звуків, що заважають сприйняттю корисних звукових сигналів, порушують тишу, чинять шкідливу або подразливу дію на організм людини, знижують її працездатність. Шум підвищеного рівня несприятливо діє на організм людини. Ступінь цієї дії залежить від характеристики шуму та індивідуальних особливостей людини. Шум діє не тільки на органи слуху, але й на нервову систему, спричиняє підвищення кров'яного тиску, ослаблення уваги, приводить до зниження продуктивності праці і підвищення рівня травматизму.

Вимірювання шуму виконують в такий спосіб:

• на постійних робочих місцях – в зонах розташування органів керування технологічним устаткуванням;

• у робочих зонах обслуговування машин – не менше, ніж у трьох точках робочої зони.

Мікрофон шумоміра розташовують на висоті 1,5 м, на відстані 0,5 – 1м від обладнання (при дослідженні рівня шуму в кабінах мікрофон встановлюють

у її центрі

Джерела шуму в навколишньому середовищі можна розділити на дві великі групи - внутрішні і зовнішні. До внутрішніх джерел шуму, перш за все, відносяться інженерне, технологічне, побутове та санітарно-технічне обладнання, а також джерела шуму, безпосередньо пов'язані з життєдіяльністю людей. Зовнішніми джерелами шуму є різні засоби транспорту (наземні, водні,повітряні), промислові та енергетичні підприємства та установи, а також різні джерела шуму всередині кварталів, пов'язані з життєдіяльністю людей (наприклад, спортивні та ігрові майданчики та ін.)

Захист працюючих від шуму може здійснюватися як колективними засобами і методами, так і індивідуальними засобами. В першу чергу треба використовувати колективні засоби, які по відношенню до джерела шуму поділяються па засоби, що знижують шум у джерелі його виникнення, і засоби, що знижують шум на шляху його поширення від джерела до об'єкта, що захищається. Найбільш ефективні заходи, які ведуть до зниження шуму в джерелі його виникнення. Боротьба з шумом після його виникнення обходиться дорожче і часто є малоефективним .