26.Види вогнегасників. Правила користування.

Вогнегасники - технічні пристрої, призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення.  Вогнегасники класифікуються по виду гасячої речовини , що використовується, об'єму корпусу і способу подачі вогнегасячого складу. По виду вогнегасячогої речовини:- пінні; - газові; - порошкові - комбіновані. За об'ємом корпуса:  - ручні малолітражні з об'ємом корпусу до 5 л;  - промислові ручні з об'ємом корпусу від 5 до 10 л;  - стаціонарні і пересувні з об'ємом корпусу понад 10 л. За способом подачі вогнегасячого складу:  - під тиском газів, що утворюються в результаті хімічної реакції компонентів заряду;  - під тиском газів, що подаються із спеціального балончика, розміщеного в корпусі вогнегасника;  - під тиском газів, закачанних в корпус вогнегасника;  - під власним тиском вогнегасячого засобу. По виду пускових пристроїв:  - з вентильним затвором;  - із замочно-пусковим пристроєм пістолетного типу;  - з пуском від постійного джерела тиску.  Цією класифікацією не вичерпуються всі показники численної групи вогнегасників. Постійне вдосконалення конструкції, підвищення таких показників як надійність, технологічність, уніфікація і ін. веде до створення нових, досконаліших вогнегасників.  Вогнегасники маркіруються буквами, що характеризують вид вогнегасника, і цифрами, що позначають його місткість.

Правила користування вогнегасником:Порошковий вп-2 (п)

ТУ У 14347768.001-01

І. Гасіння починати з відстані не менше 1 м:

а) Висмикни запобіжник;

б) Спрямуй розпилювач на вогонь;.

в) Натисни на важіль запобіжного пристрою;

ІІ. Використовувати для гасіння пожеж класів А, В, С по

ГОСТ 27331-87.

ІІІ. Придатний для гасіння електрообладнання під напругою не більше 1000 В з відстані не менш 1 м.

ІV.Не придатний для гасіння пожеж лужних та лужно-

земельних металів, а також речовин, що горять без

доступу повітря.

Перезаряджати після кожного застосування.

Технічне обслуговування та періодичність перевірок проводити згідно з паспортом.

Для технічного обслуговування використовувати тільки взаємозамінні деталі виробника.

Запобігати дії прямого сонячного проміння та нагрівальних приладів.

Експлуатувати при температурі від -20С до +50С

Вогнегасник відповідає вимогам ДСТУ 3675-98.

27.Основні заходи і засоби захисту від дії лазерних випромінювань.

1. Природа. Джерело. Одиниці вимірювання. Нормування і контроль.

Лазерне випромінювання (ЛВ) – особливий вид електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі 0,1-1000 мкм.

Лазером називають оптичний квантовий генератор. Особливістю лазера є його спрямованість, що дозволяє отримати енергію великої щільності (10-10Вт/см).

Лазерне випромінювання використовують для локації супутників, телебачення, освітлення великих площ, свердління отворів в грунтах, металообробці на геодезичних роботах і т. ін.

Лазери генерують випромінювання ультрафіолетового, видимого та інфрачервоного діапазонів, а за характером генерації поділяються на імпульсні (з тривалістю випромінювання до 0,25с) та безперервні (понад 0,25с).

Опромінення спричиняє порушення діяльності центральної нервової системи, серцево-судинної системи, ендокринних залоз, призвести до згортання або розпаду крові і т. ін.

Під дією лазерного випромінювання рідина, що оточує біологічні структури, миттєво випаровується, унаслідок чого піднімається тиск, що призводить до виникнення ударної хвилі, яка спричиняє механічну травму. Відбувається не тільки опік, а й розрив тканини, що особливо небезпечно для очей. Тиск у лазерного променя може становити сотні тисяч Паскалів унаслідок великої його потужності.

Найбільшу частину опромінення сприймає шкіра, що призводить до виникання опіків різного ступеня – від почервоніння до некрозу. Глибина проникання променів залежить від пігментації шкіри, чим вона темніша, тим глибина проникнення менша.

При розробці заходів безпеки враховують специфіку лазерного устаткування, перелік та аналіз всіх можливих потенційних небезпек (інтенсивний шум, гучні “хлопки накачки”, іонізацію повітря, виникнення озону) і шкідливих чинників. Для цього складається план приміщення із зображенням на ньому просторово-енергетичної ситуації, прямих і можливо відбитих лазерних променів.

Для очистки повітря використовують загальнообмінну вентиляцію. Приміщення фарбують у кольори з малим коефіцієнтом відбиття (4% відбитих склом променів досить для ураження сітківки ока). Робота має проводитись за умов сильного освітлення, щоб зіниця ока мала мінімальний розмір.

Важливе значення має автоматизоване управління й дистанційне спостереження за роботою установок.

Допуск у приміщення де є лазерні установки, дозволяється тільки особам, що безпосередньо на них працюють.

При роботі використовують одяг і рукавиці з непроникної чорної тканини з невеликою кількістю відкритих частин тіла.

Для оцінки лазерного випромінювання, використовують колориметри, фотоелектричний, актинометричний та інші методи.