37. Чому в оцінній діяльності виділяють класифікацію машин і обладнання за стадією життєвого циклу?

У зв'язку з різноманіттям видів, марок, моделей, класів машин і обладнання важливою проблемою є їх класифікація, яка в процесі оцінки їх вартості здійснюється за стадією життєвого циклу об'єктів оцінки - нові, добре відомі моделі, машини й обладнання, що зарекомендували себе на ринку, застарілі моделі і зразки.

38. Охарактеризуйте основні методи витратного підходу до оцінки вартості машин і обладнання.

Основними методами витратного підходу є метод прямого відтворення та метод заміщення. Метод прямого відтворення полягає у визначенні вартості відтворення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення). Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення). За допомогою методів прямого відтворення та заміщення визначається залишкова вартість заміщення (відтворення).

39. Що є основною умовою застосування методів порівняльного підходу до оцінки вартості машин і обладнання?

Порівняльний підхід при оцінці машин і встаткування, як найбільш універсальний інструмент, забезпечує можливість оцінки будь-якого часткового елементу носія, у тому числі: окремої одиниці обладнання, їх системи або комплексу за ознакою закінченого циклу виробництва, чи усього парку обладнання підприємства загалом, особливо, якщо підприємство невелике. Порівняльний підхід, заснований на принципі підстановки або заміщення, за яким покупець (інвестор) не заплатить за оцінюване майно більше, ніж коштує його заміщення, тобто придбання на відкритому, вільному й конкурентному ринку аналогічного нового об'єкта. Так само це стосується об'єкта, що був у вживанні, з урахуванням поправок на його фізичне й функціональне зношування й економічне старіння [19]. Практичне застосування відповідних методів можливо за наявністю активного, ефективно функціонуючого ринку й систематизованої інформації про його загальний стан та статистику угод купівлі-продажу рухомого майна.

Основні проблеми порівняльного підходу пов'язані з додержанням принципів використання потрібної інформації: повноти, достовірності, актуальності, відповідності саме оцінюваному об'єкту. Одержання необхідної інформації за вказаними умовами потребує створення баз даних з можливістю автоматичного підбору аналогів, подібних оцінюваним об'єктам, з урахуванням ступеня розбіжності складу й чисельних значень головних характеристик аналогів і оцінюваних об'єктів, з регулярним видаленням застарілих та доданням нових даних.

40. Нематеріальні активи підприємства: сутність і класифікація.

Нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та контролюються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, для адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або фізичним особам.

Основними економічними властивостями нематеріальних активів є такі: - не мають матеріального змісту (або матеріально-речовинна форма яких не має істотного значення в процесі їхнього використання); - забезпечують власникам права та привілеї; - створюють для власників певну вигоду.

Класифікація нематеріальних активів здійснюється за такими напрямками: І. За складом нематеріальні активи підрозділяють на чотири основні групи: - інтелектуальна власність; - майнові права; - відкладені, або відстрочені, витрати; - гудвіл.. ІІ. За строком корисного використання виділяють нематеріальні активи: - функціонуючі (працюючі) – об’єкти, використання яких приносить підприємству доход у дійсному періоді; - не функціонуючі (непрацюючі) – об’єкти, що не використовуються з якихось причин, але можуть використовуватися в майбутньому. ІІІ. За оборотністю (тривалістю використання) виділяють нематеріальні активи: - поточні –використовуються в діяльності підприємства не більше року, тому що швидко втрачають свою споживчу вартість. - довгострокові –більше року. Їх вартість частинами переноситься на вартість на вартість виробленого з їх допомогою продукту (амортизується). ІV. За ступенем відчуження нематеріальні активи поділяються на: - відчужувані –здатні цілком передаватися при їх продажу,передаванні,оренді - невідчужувані –залишаються у власності підприємства-власника при частковому переданні прав на їх використання. V. За ступенем впливу на фінансові результати підприємства: - об’єкти нематеріальних активів, здатні приносити доход безпосередньо, за рахунок упровадження їх в експлуатацію; - які опосередковано впливають на фінансові результати. VІ. За ступенем правової захищеності: - нематеріальні активи, що захищаються охоронними документами (авторськими правами); - не захищені охоронними документами (авторськими правами). VІІ. За ступенем вкладення індивідуальної праці працівниками : - власні - розроблені особисто працівниками або засновниками підприємства; - пайові – розроблені разом з іншими фіз. або юр особами на пайових умовах; - придбані зі сторони – об’єкти, що отримані від інших фізичних або юридичних осіб, за плату або безоплатно.