10. Основні фактори та передумови формування та розвитку потенціалу підприємства.

До зовнішніх факторів відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил і т. ін. Такими заходами, як правило, виступають податкові, процентні ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, тиск політичних сил.

Крім того, важливим зовнішнім фактором є також ринкові умови на вході (умови конкуренції на ринках ресурсів) і виході із системи (умови конкуренції безпосередньо в галузі). Перший фактор пов'язаний з вартістю забезпечення кожного елемента потенціалу ресурсами, яка є альтернативною вартістю цих ресурсів, тобто цінністю тих альтернативних можливостей, від яких довелося відмовитися через спрямування ресурсів в той, а не інший елемент потенціалу з метою максимального досягнення цілей. Другий фактор означає, що для завоювання міцних ринкових позицій потенціал підприємства повинний відповідати необхідним конкурентним властивостям продукції (ціні, якості, технічним характеристикам, сервісу, гарантіям). Так, за умов посилення конкуренції підприємство повинне сфокусувати свої зусилля на максимальній реалізації наявного потенціалу та створенні нового за рахунок своєчасного виявлення слабких позицій конкурентів. Інновації з боку конкурентів вимагають, як правило, адекватного реагування шляхом створення та реалізації нових можливостей.

До внутрішніх факторів відноситься, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і навички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації та ведення бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності й амбіції керівників, а також загальноприйняті в рамках підприємства цінності та культура. Так, наприклад, формування потенціалу компанії Hewlett-Packard спирається на наступні базові цінності: «довіра і повага до працівників, забезпечення клієнтів товарами та послугами вищої якості, одержання прибутку та дотримання інтересів акціонерів, відмовлення від довгострокових фінансових зобов'язань для розвитку компанії, особиста ініціатива, колективна праця» [88, c.89].

Особливе значення мають передумови, які визначаються потребами клієнтів і впливають на якість “виходу”, пріоритет якого в процесі формування потенціалу був визначений вище. Крім того, дуже важливі передумови, пов'язані з конкурентами, тому що ресурсний потенціал підприємства втрачає свою цінність саме під їх тиском. А також, повинні бути враховані і внутрішні передумови, пов'язані з загальноприйнятими настановами всередині підприємства.

10. Концепція та типи синергізму

   Явище, за якого доходи від спільного використання ресурсів перевищують суму доходів від відокремленого їх використання, називають ефектом синергізму (ефектом «2 + 2 = 5»).      Синергізм як складне, багатоаспектне явище, що проявляється у різних видах діяльності, має певні особливості, з огляду на які розрізняють певні його типи.

     Один з видів класифікації синергізму здійснюють з використанням елементів формули норми повернення інвестицій (НПІ), що забезпечують такі сфери стратегічного управління, як організація виробництва, організація збуту та інвестування, менеджменту.      Синергізм організації виробництва (оперативний синергізм). Цей вид синергізму виникає урезультаті ефективного використання наявних ресурсів, наприклад основних засобів виробництва, персоналу, розподілу робіт, зниження накладних витрат, спільного проведення навчання, здійснення крупних закупівель.      Оперативний синергізм виникає завдяки тому, що раціональна організація і координація усіх процесів є нормою поточної виробничої діяльності. Згодом багатофункціональна, розширена диспетчеризація (управління процесами з одного пункту) стає стратегічним фактором успіху.      Синергізм продажу. Умовами виникнення його є продаж кількох товарів одними і тими самими каналами збуту, управління цими процесами з єдиного центру, використання спільних складських приміщень. Асортимент продукції, що складається із взаємопов’язаних товарів, які ще й реалізуються спільно, підвищує ефективність праці персоналу. На це також працюють спільна реклама, стимулювання збуту, репутація.      Інвестиційний синергізм. Цей вид синергізму готується заздалегідь і є умовою ефективності інвестицій.

     Проявляється він внаслідок інвестування в проекти і заходи, що передбачають спільне використання виробничих потужностей, технологічної бази, єдину технологію і оброблення деталей, використання єдиного обладнання, загальних запасів сировини, перенесення результатів досліджень і розроблень з одного продукту на інший. Усе це зменшує потребу у витратах виробництва.      Синергізм менеджменту. Загалом глобальним завданням менеджменту є забезпечення синергізму. В різних сферах діяльності і галузях промисловості перед менеджментом виникає чимало стратегічних, організаційних і оперативних проблем. У їх сукупності важливо визначити ті, що були вирішені раніше чи мають подібні ознаки.

     Усе це є передумовою використання набутих теоретичних і практичних знань, досвіду у вирішенні актуальних проблем. Якщо, наприклад, при входженні в нову галузь підприємству доводиться долати вже знайомі йому проблеми, воно має більше шансів розраховувати на успіх. А крупним компаніям простіше диверсифікуватися в інші, непрофільні для них галузі діяльності. Наприклад, спеціалізуючись на виробництві металопродукції, вони можуть займатися бізнесом на ринку енергоресурсів, цукру, у банківській і страховій сферах та ін.      Синергізм, як свідчить досвід, може мати і негативне забарвлення, тобто породжувати негативний економічний ефект («2 + 2 < 4»), особливо у сфері загал ьнокорпоратив-ного управління. Цей ефект часто зумовлений тим, що у певних сферах господарювання деяких фірм є зони, що суттєво відрізняються від традиційних рівнем нестабільності, факторами успіху, що мають критичну спрямованість чи високі ризики.

     Такий ефект може виникнути внаслідок намагання використати наявні потужності для виробництва товарів, для яких вони не призначені (наприклад, виготовлення на авіаційних заводах алюмінієвих каструль), може спричинити зниження загальної рентабельності, оскільки вона буде нижчою від рентабельності профільного виробництва. Подібне можливе у зв’язку з перебиранням на себе підприємством нових чи зовні подібних функцій (наприклад, продаж товарів промислового призначення через систему торгівлі споживчими товарами).