1. Загальна наукова ступінь терміну «потенціал», еволюція його використання в економічних дослідженнях та класифікація.

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia» і означає «приховані можливості», які у виробничій практиці завдяки праці можуть перейти в реальну дійсність.

Еволюція наукової думки щодо визначення терміна «потенціал» в економіці

Воблий К. Г. 1924 Потенціал виробничих сил — потенційна можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення

Вейц В. 1927 Потенційні виробничі сили — не тільки матеріальні елементи, а також ті чи інші матеріальні умови, за яких здійснюється виробничий процес

Струмілін С. Г. 1954 Економічний потенціал — сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства

Немчінов В. С. 1967 Потенціал розширеного виробництва — ресурсні можливості національної економіки у здійсненні економічного росту

Анчишкін А. І. 1973 Виробничий потенціал — набір ресурсів, які у процесі виробництва набирають форму факторів виробництва

Абалкін Л. І. 1981 Потенціал — це узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив’язана до місця й часу

Архангельський В. М. 1983 Потенціал — засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або вирішення певної задачі

Рєпіна І. М. 1998 Підприємницький потенціал — сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних і т. ін.), навичок та можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу, щодо вироблення товарів, надання послуг (здійснення робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонування та розвитку підприємства.

Олексюк О. І. 2001 Потенціал підприємства — максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень

Класифікація видових проявів потенціалу підприємства здійснюється за такими напрямками (рис. 1.2): за об'єктами дослідження; за ступінню реалізації; за сферою реалізації; за принципом ієрархії; за функціями управління.

За об'єктами дослідження виділяють ресурсну та результатну концепції потенціалу підприємства. Ресурсна концепція розглядає потенціал як сукупність ресурсів підприємства, оцінка яких здійснюється за вартістю їхнього залучення. У рамках результатноїконцепції потенціал підприємства може розглядатися як здатність господарської системи освоювати, переробляти ресурси для задоволення суспільних потреб і створення певного результату. Наступним рівнем класифікації є поділ потенціалу підприємства за ступінню використання можливостей підприємства на фактичний (поточний, реалізований, досягнутий у даний момент) і перспективний (стратегічний, орієнтований на досягнення довгострокових цілей).

За сферою реалізації потенціал можна розглядати якринковий (зовнішній) і внутрішній. Зовнішній характеризує можливості підприємства, орієнтовані на ринок, і визначається потенційним обсягом попиту, незадоволеним сформованою на ньому пропозицією [29, 43]. Підприємство має обмежений вплив на зовнішній (ринковий) потенціал через складність, динамічність, непередбачуваність зовнішнього середовища. Внутрішній потенціал представлений ресурсами та компетенціями, які дозволяють реалізувати ринкові шанси, що надаються.

Запринципомієрархіївідпотенціалупідприємстваяксистемиглобальногорівнядопотенціалівбізнесів-одиницьякпідсистемнижчогорівня, яківизначаютьразом з тимефективністьреалізаціїсукупнихможливостейзарахунокадитивного та синергічногоефекту.

Правомірно розглядати також потенціал підприємства за функціональними напрямками його формування та використання. У цьому випадку виділяють потенціал маркетинговий (здатність маркетингової системи підприємства забезпечити його постійну конкурентоспроможність); виробничий (здатність виробничої системи забезпечити випуск продукції в обсязі, що відповідає потенціалу попиту); фінансовий (здатність фінансової служби забезпечити основні ланки ланцюжка «збут – виробництво – закупівлі» фінансовими ресурсами за принципом найбільш ефективного їхнього розподілу); організаційний (здатність менеджменту створити ефективну систему взаємодії між усіма елементами потенціалу).