18. Правові відносини: поняття, структура, зміст.

Правове відношення — це специфічне вольове суспільне відношення, що виникає на основі відповідних норм права, учасники (суб'єкти) якого взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками.

Ознаки правових відносин:

виникають тільки між людьми (суб’єктами права визнаються тільки люди).

правовідносини є результатом свідомої діяльності людини

правовідносини нерозривно пов'язані з нормами права, оскільки виникають на їхній основі.

правовідносини — це особлива форма взаємозв'язку між суб'єктами через їхні права і обов'язки, що закріплені у правових нормах;

у правовідносинах реалізація суб'єктивних прав і здійснення юридичних обов'язків забезпечується можливістю застосування заходів державного примусу;

Види правовідносин:

1) за галузевою ознакою — конституційні, цивільні, кримінальні та інші, відповідно до галузей права;

2) за кількістю суб'єктів правовідношення — прості (між двома суб'єктами); складні (між трьома і більше суб'єктами);

3) за рівнем визначеності кількості суб'єктів — загальні (кількість уповноважених або зобов'язаних суб'єктів невизначена); конкретні (кількість суб'єктів правовідносин точно визначена);

4) за функціональною спрямованістю норм права, на основі яких вони виникають — регулятивні (поведінка суб'єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто є правомірною); охоронні (реакція держави на неправомірну поведінку суб'єктів);

5) залежно від розподілу прав і обов'язків — односторонні (кожна зі сторін має або права, або обов'язки); двосторонні (кожна зі сторін має і права, і обов'язки);

Зміст правовідносин складають права та обов'язки його учасників (суб'єктів) та рівень їх здійснення на практиці. Зміст суб'єктивного права (можливість певної поведін­ки) включає можливості: діяти відповідно до свого бажання та користу­ватися соціальним благом, на оволодіння яким спрямоване суб'єктивне право; вимагати певних дій від зобов'язаної сторони; звертатися до суду, державного органу чи поса­дової особи щодо захисту свого права.

Змістом   юридичних   обов'язків   (належної   необхідної поведінки) є необхідність: здійснення або нездійснення певних дій на ви­могу уповноваженої сторони; юридичної відповідальності за невиконання чи не­належне виконання передбачених нормою права дій.

19. Юридичні факти: поняття та види.

Юридичні факти — це реакція правової норми на конкретну життєву ситуацію, яка передба-чена в її гіпотезі.

Існують різні способи класифікації юридичних фактів. Залежно від підстав розрізняють такі види юридичних фактів: 1) за вольовим критерієм юридичні факти поділяються на юридичні дії та юридичні події.

Юридичні дії — це обставини, які пов’язані з вольовою по-ведінкою суб'єкта правовідносин та характеризуються як зовніш-ній прояв його волі і свідомості.

Юридичні події — це обставини або явища, виникнення, дія і припинення яких не залежить від волі суб'єктів правовідносин, але з настанням яких настають певні правові наслідки.

2)         за юридичними наслідками юридичні факти поділяються на:

-          правоутворюючі, тобто такі факти, які зумовлюють виник-нення правовідносин (наприклад, при досягненні певного віку суб’єкт має право брати участь у виборах депутатів);

-          правозмінюючі (наприклад, при переведенні працівника на іншу роботу змінюється коло його прав і обов’язків);

-          правоприпиняючі, (наприклад, при скасуванні державної реєстрації припиняється існування юридичної особи);

3)         за складом юридичні факти бувають:

-          прості, (наприклад, написання заяви про надання щорічної відпустки);

-          складні, тобто такі факти, які складають певну сукупність окремих простих юридичних фактів,

4)         за тривалістю дії юридичні факти бувають:

-          одноразові, (наприклад, купівля квитка, що дає право на проїзд у транспорті);

-          триваючі, тобто такі факти, які складаються з безперервних юридичних дій або юридичного стану

20. Поняття правосуб'єктності,її основні елементи.

Правосуб'єктність являє собою сукупність правоздатності та дієздатності. Це поняття відображає ті ситуації, коли правоздатність і дієздатність нероздільні у часі, органічно об'єднані, наприклад, у організацій чи дорослих осіб, коли вони одночасно і правоздатні, і дієздатні. Не існує правоздатних, але недієздатних колективних суб'єктів.

Багато із прав, що належать громадянам, не можуть передаватися, їх не може здійснити за недієздатну інша особа (наприклад, укласти шлюб, одержати освіту тощо). На відміну від майнових прав їх повинен реалізовувати сам носій права.

Правосуб'єктність — об'єднувальна категорія. На думку деяких вчених, вона включає в себе чотири елемента: 1) правоздатність; 2) дієздатність; 3) деліктоздатність, тобто здатність відповідати за цивільні правопорушення (делікти); 4) осудність — умова кримінальної відповідальності.

У цілому правосуб'єктність є однією з обов'язкових юридичних передумов правовідносин. Правосуб'єктність — це можливість чи здатність особи бути суб'єктом права з усіма відповідними наслідками.