10.Умисел та його види. Необережність та її види.

Умисел як одна з форм вини передбачає, що особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала суспільно-небезпечні наслідки та бажала та бажала (при прямому умислі), чи свідомо допускала (при непрямому умислі) настання цих наслідків. Види умислу характеризуються ознаками, що стосуються свідомості та волі людини, яка вчиняє злочин. Ознаки, що стосуються характеристики свідомості при умислі мають назву інтелектуального моменту в понятті умислу, а ознаки, що стосуються характеристики волі – вольового моменту.

Умисел буває прямий і непрямий.

Прямий умисел має місце в тих випадках, коли особа, яка вчинила злочин, усвідослювала суспільно-небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала суспільно-небезпечні наслідки (інтелектуальний момент) і бажала їх настання (вольовий момент).

Непрямий умисел характеризується тим, що особа, яка вчинила злочин, усвідослювала суспільно-небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала суспільно-небезпечні наслідки і свідомо допускала їх настання.

Поняття та види необережності.

Необережність як форму вини поділяють на такі види: злочинну недбалість і злочинну самовпевненість.

Злочинна недбалість має місце тоді, коли особа, яка вчинила злочин, не передбачала можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своє дії чи бездіяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити.

При злочинній самовпевненості особа не передбачає суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, то вона не може їх бажати.

Необережна форма вини характерна для порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту, порушень вимог законодавства про охорону праці і безпеку виробництва, окремих службових злочинів. Не можна недооцінювати небезпеку необережних злочинів. Як свідчить практика, значна частина матеріальних збитків заподіюється необережними злочинами, котрі до того ж нерідко залишаються безкарними. Недисциплінованість окремих осіб, їх зневажливе ставлення до виконання своїх службових і професійних обов'язків в окремих випадках призводять до катастрофічних за своїми масштабами і тяжкістю наслідків.

11. Поняття та ознаки співучасті у вчиненні злочину

Співучастю у злочині є умисна спільна участь кількох субєктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Співучасть у злочині можу мати місце на будь-якій його стадії (готування, замах, закінчений злочин).

У ст. 27 ККУ закріплено, що співучасниками злочину поряд із виконавцем є організатор, підбурювач і пособник.

Співучасть у злочині є однією із форм злочинної діяльності. Її специфіка полягає у тому, що: а) участь у вчиненні злочину двох або більше осіб обумовлює його підвищену суспільну небезпеку; б) склад злочину виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників, в діяннях же окремих із них можуть бути відсутні всі ознаки злочину, вказані в статті Особливої частини КК.

Законодавче визначення поняття "співучасть" включає в себе такі ознаки: 1) наявність двох чи більше суб'єктів злочину, які беруть участь у вчиненні одного й того самого умисного злочину;

2) спільність їх участі у злочині; 3) умисний характер діяльності співучасників. Перші дві ознаки характеризують об'єктивну, а остання - суб'єктивну сторону співучасті.

Співучасть у злочині може мати місце на будь-якій його стадії (готування, замах, закінчений злочин).

Розрізняють такі види співучасті – проста та складна.

Проста форма співучасті передбачає: 1) співвиконавство без попереднього порозуміння; 2) співвиконавство з попереднім порозумінням.

Складна форма співучасті включає: 1) співучасть у вузькому розумінні цього слова (кожен із співучасників виконує певну роль у вчиненні злочину); 2) злочинне угрупування (банда, організована група, незаконне воєнізоване формування чи група); 3) злочинна організація.

Проста співучать полягає у вчиненні кожною особою, які діють спільно, дій, що утворюють обєктивну сторону складу конкретного злочину.

Складна співучасть передбачає наявність поряд із виконавцем організатора, пособника або підбурювача, їх дії можуть бути як зумовлені попередньою змовою, так і не зумовлені нею.