Кримінальне право

1. Поняття, предмет, завдання, функції кримінального права

Поняття кримінального права містить у собі подвійне значення. З одного боку, його розглядають як галузь законодавства - кримінальне право, яке знаходить свій прояв у Єдиному нормативному акті - Кримінальному кодексі України. З іншого боку, - як галузь юридичної науки - вчення про кримінальний закон, практику його застосування, теоретичні проблеми розвитку тощо. Кримінальне право Укр.- це сукупність правових норм, що визначають загальні принципи, умови та підстави кримінальної відповідальності; коло діянь, які внаслідок високого рівня суспільної небезпеки визнаються злочинами; види і розміри покарання та інші види кримінально-правового впливу, що застосовуються до осіб, які визнані винними у їх скоєнні, а також підстави та умови звільнення від відповідальності та від покарання.

Характерні ознаки кримінального права: встановлення кримінально-правових норм виключно вищим органом державної влади країни – Верх. Радою Укр.; знаходження вияву виключно в такому виді нормативного акта, як Закон; особливого виду впливу — покарання.

Предмет кримінального права становлять суспільні відносини, які виникають при вчиненні злочину між особою, яка його вчинила, та державою від імені якої виступають відповідні органи, вповноважені здійснювати дії, скеровані на розслідування злочину та відправлення правосуддя по кримінальних справах. Норми кримінального права регулюють кримінально-правові відносини, які виникають з факту вчинення злочину. Це особливі правовідносини, які носять назву «кримінальні правовідносини».

Кримінально-правові відносини - це специфічний вид суспільних відносин які виникають у зв'язку із вчиненням особою найтяжчого виду правопорушень - злочинів. Об'єктами правовідносин є, з одного боку, порушення встановленого законодавцем правила поведінки, вчинення діяння, яке заборонено державою, а з іншого - діяння, яке хоча і спричиняє шкоду, однак за своїм змістом є суспільно корисним. Суб'єктами правовідносин виступають, з одного боку, держава в особі органів правосуддя, а з іншого - особа, яка порушила кримінально-правовий припис.

Завдання кримінального права полягає в охороні найважливіших суспільних відносин від крайніх форм їх порушення. У загальних рисах воно визначено в ст.1. КК Укр., яка так і названа «Завдання КК Укр.»: КК Укр. має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою Укр. від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам”.

Функції кримінального права:

1) охоронна функція: кримінальне право разом з іншими соціально-правовими регуляторами охороняє соціальні цінності, створені багатовіковою діяльністю людей від потенційних (можливих) злочинців і злочинних посягань;

2) регулятивна функція;

3) виховна функція.

2.Поняття і ознаки злочину. Відмінність злочину від інших правопорушень

Відповідно до ККУ злочином є суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

За своїм змістом це поняття включає три ознаки: 1) таке діяння (дія або бездіяльність), що має високий ступінь суспільної небезпеки; 2) таке діяння заборонено кримінальним законом (протиправність); 3) таке діяння є винним діянням; 4) таке діяння вчинене суб’єктом (фізичною особою) злочину. Хоча така ознака злочину як караність не зазначена у тексті визначення, але вона випливає із самої суті поняття злочину.

Під діянням (дією) у КК розуміється активна поведінка (вчинок) особи, в якій виражена зовні її воля і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Бездіяльність — це пасивна поведінка, в якій так само виражена зовні воля особи і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків.

Винність діяння означає, що воно вчинене умисно або з необережності. Застосування ознаки «винність» у законодавчому визначенні поняття злочину має за мету підкреслити той факт, що у КК діє принцип суб'єктивного ставлення у вину, і що діяння, вчинене за відсутністю вини, тобто за відсутністю психічного ставлення особи до дії чи бездіяльності, не може визнаватися злочином. Так, не є злочином: рефлекторні, імпульсні, інстинктивні або інші рухи тіла, які не є результатом вольової поведінки особи; рухи тіла, що є результатом тільки чужої волі чи впливу непереборної сили; діяння, можливість настання суспільно небезпечних наслідків якого особа не передбачала і не могла передбачати (казус).

Не є злочином діяння, яке: а) посягає на об'єкти, що не охороняються КК (особисті відносини між подружжям); б) не заподіює істотної шкоди об'єктам кримінально-правової охорони або принаймі не створює реальної загрози її заподіяння; в) заподіює шкоду об'єктам кримінально-правової охорони або створює реальну загрозу заподіяння їм шкоди, але ця шкода не є істотною.

КК встановлює вичерпний перелік злочинів. Тому ознака кримінальної протиправності заперечує можливість застосування норм КК за аналогією. Наприклад, особа не може нести відповідальність за шпигунство на шкоду інтересам іншої держави, крім України, за ухилення від сплати аліментів на утримання інших осіб, крім власних дітей і батьків, за інші діяння, які прямо не передбачені КК як злочини.

Злочин, як вид правопорушення, слід відрізняти від інших правопорушень. Під правопорушенням розуміється антисоціальне протиправне і, як правило, винне діяння деліктоздатної особи, яке тягне юридичну відповідальність. Згідно з п.22 ч.1 ст.92 Конституції Укр. виключно законами Укр. визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Із цих конституційних положень однозначно випливає, що злочини, адміністративні, дисциплінарні правопорушення і цивільно-правові делікти є різними видами правопорушень. Критеріями відмежування злочинів від інших правопорушень є: суспільна небезпека; суб'єкт правопорушення; винність; кримінальна протиправність; кримінальна караність. Злочин завжди є більш небезпечним, ніж будь-яке інше правопорушення. На ступінь суспільної небезпеки впливають: тяжкість заподіяної шкоди, спосіб вчинення діяння, форма вини, мотив і мета, повторність та інші ознаки.