20

Тема: міжнародно-правове регулювання праці

1. Поняття міжнародно-правового регулювання праці та його зміст

2. Міжнародна організація праці, її структура, завдання та роль в удосконаленні правого регулювання відносин у сфері праці

3. Джерела міжнародно-правового регулювання праці

4. Загальна характеристика трудового законодавства країн СНД

5. Загальна характеристика трудового законодавства інших зарубіжних держав

1. Поняття міжнародно-правового регулювання праці та його зміст

Міжнародно-правове регулювання праці — це регламентування за допомогою міжнародних угод (договорів) та інших міжнародно-правових засобів питань, пов'язаних із застосуванням найманої праці, покращання тих умов, охороною праці, захистом індивідуальних і колективних інтересів працівників.

Формальним вираженням такого регулювання є система норм і стандартів з регулювання праці, яку держави, що приєдналися до відповідного міжнародного договору, використовують у національному трудовому законодавстві.

Суб'єкти міжнародно-правового регулювання праці: Організація Об'єднаних Націй (ООН) та її спеціалізований орган — Міжнародна організація праці (МОП), а також регіональні об'єднання держав (Рада Європи, Європейський Союз).

У Конституції України (ст. 9) та у Кодексі законів про працю України (ст. 8^і) закріплено принцип пріоритету міжнародно-правових норм перед нормами національного законодавства у разі їх ратифікації.

Головним джерелом міжнародно-правового регулювання праці є конвенції та рекомендації, прийняті МОП.

До документів ООН, які регулюють трудові права, відносять Загальну декларацію прав людини (1948), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966), такі міжнародні конвенції ООН, як «Про ліквідацію расової дискримінації» (1966), «Про дискримінацію жінок» (1979), «Про захист прав мігрантів і членів їх сімей» (1990), та ін.

Серед найважливіших актів, прийнятих на регіональному рівні Радою Європи, є Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод (1950) та Європейська соціальна хартія (1961). Головним документом Європейського Союзу вважається Хартія основних прав працівників.

2. Міжнародна організація праці, її структура, завдання та роль в удосконаленні правого регулювання відносин у сфері праці

Міжнародна організація праці була створена в 1919 р. на основі Версальського мирного договору як автономна організація Ліги Націй. На першому пленарному засіданні конференції було створено комісію з питань міжнародного трудового законодавства. Комісія вивчила можливість спільних дій держав з питань праці, розробила проект статуту нової міжнародної організації, який підписали одночасно з договором 28 червня 1919 року. Ця дата й визнана днем створення МОП. На перших порах членами МОП стали 44 держави: 31 член Ліги Націй, тобто країни-переможці в першій світовій війні, які підписали Версальський мирний договір, та 13 держав, що були запрошені приєднатися до статутів Ліги Націй і МОП. У 1954 р. членами МОП стали Радянський Союз, Українська Радянська Соціалістична Республіка і Білоруська Радянська Соціалістична Республіка. Відповідно до статей 3 і 4 Статуту МОП кожна держава — член Організації Об'єднаних Націй може бути членом МОП. Для цього необхідно лише сповістити Генерального директора Міжнародного бюро праці про прийняття зобов'язань, що випливають із Статуту МОП.

Кожна країна в МОП презентована чотирма делегатами: два делегати від уряду, один — від підприємців і один — від працівників. Кожний з чотирьох делегатів має право голосувати індивідуально з кожного питання, що розглядає МОП. Мета і завдання МОП викладені в преамбулі до Статуту організації та в Декларації, що прийнята на 26-й сесії Генеральної конференції МОП у Філадельфії 10 травня 1944 року. У Декларації проголошені основні принципи, на яких повинна базуватися діяльність МОП.

Міжнародна організація праці у своєму складі має три основні органи — Генеральну конференцію, Адміністративну Раду та Міжнародне бюро праці. Вищим органом організації є Генеральна конференція, або Міжнародна конференція праці. Головним змістом її роботи є розроблення і прийняття конвенцій і рекомендацій по праці. Виконавчий орган МОП — Адміністративна Рада. До її складу входять 56 членів: 28 презентують уряди, 14 — представники підприємців і 14 — представники працівників. Із 28 представників урядів 10 призначаються урядами найбільш важливих у промисловому відношенні країн. До їх числа увійшли: Бразилія, Індія, КНР, СІЛА, ФРН, Франція, Росія, Японія. Постійним секретаріатом МОП є Міжнародне бюро праці на чолі з Генеральним директором, який призначається Адміністративною Радою. Генеральний директор, у свою чергу, призначає персонал секретаріату з осіб різних національностей, громадян різних держав. Крім основних органів до складу Міжнародної Організації Праці входять ряд постійних і тимчасових комітетів і комісій. До них належать, наприклад, промислові комітети, що створені для вивчення умов праці в різних галузях промисловості, комітет по свободі об'єднань, комітет експертів по застосуванню конвенцій і рекомендацій, кореспондентські комітети та ін.