5. Нотаріат Польщі.

Нотаріат Польщі має довгу історію, його походження пов'язане з діяльністю нотаріусів Апостольської церкви. Перший відомий документ, підготовлений польським нотаріусом, призначеним архієпископом Джеймсом Свинка, датується 13 століттям.

Сучасний нотаріус у Польщі, є посадовою особою, призначеною для складання актів і договорів. Публічний характер актів нотаріуси Польщі набули у 19 столітті. Варшавське герцогство діяло на підставі Кодекса Наполеона у 1803 році, який значно вплинув на права нотаріуса і зіграв важливу роль у формуванні сьогоднішнього нотаріуса.

У міжвоєнний період до уніфікації права нотаріуса в 1933 році, на території Польщі положення нотаріуса, трактувалося по різному, так у південних провінціях, колишніх австрійських – нотаріус виступав в якості державного службовця; в центральних і східних провінціях, колишніх російських, де був уряд нотаріуса - в якості цивільного службовця і на західній території, колишній прусській землі - нотаріус завжди був пов'язаний з юристами і його призначення як правило було тимчасовим.

Міжвоєнний період в історії польського нотаріуса має особливе значення. У ці часи головним чином розвивається єдине польське законодавство про нотаріат. Як зазначено у Правилах Президента Республіки від 27 жовтня 1933 року, нотаріус діє на основі єдиної французької та італійської моделі. Нотаріус був публічною посадовою особою, призначеною укладати правочини, які б сторони хотіли або були повинні укласти, а також для інших завдань, покладених на них законом. Ця модель стала основою при написанні Обов’язкового акту від 14 лютого 1991 року, який дав змогу, такому інституту як Нотаріат, відновити своє місце у правовій системі демократичної держави.

Нотаріус або колишніх нотаріус у Польщі призначається міністром юстиції. Це рішення вимагає проведення консультацій з компетентними органами Нотаріальної палати. Нотаріус в рамках своїх повноважень виступає на засадах суспільної довіри і має захист, що надається державним посадовим особам.

Відповідно до польського Закону про нотаріат, при вчиненні нотаріальних дій, нотаріус зобов'язаний забезпечити належний захист прав і законних інтересів сторін та третіх осіб, на яких поширюються правові наслідки.

Завдання нотаріусів у польській правової системи - забезпечення безпеки і захисту правових угод. Для запобігання судових процесів як результату дій, вчинених нотаріусом, їх діяльність є профілактичною.

Нотаріуси Польщі виконують нотаріальні дії, покладені на них законом і не мають права надавати адвокатські послуги, бути юрисконсультами або іншими представниками юридичної професії.

6. Нотаріат країн – Росія

В даний час нотаріат в Російській Федерації не входить в систему органів виконавчої влади, а нотаріус не є посадовою особою, як це було до 1993 р. У період існування радянського нотаріату державний нотаріус вважався посадовою особою, на що було вказано у ч. 1 ст. 3 Закону РРФСР «Про державний нотаріат» 1974 р. Не є нотаріус і представником державної влади, хоча він вчиняє нотаріальні дії від імені Російської Федерації. Сьогодні нотаріус - незалежний представник держави, наділений ним у встановленому законом порядку правом здійснювати нотаріальні дії. Разом з тим вільний статус нотаріуса, що займається приватною практикою, передбачає особисту відповідальність за кожне що здійснюється їм нотаріальну дію.

Cтатус російських нотаріусів став відповідати вимогам латинського нотаріату, заснованого на романо-германської системі права. Нотаріат ж, побудований за системою латинського, у світовому співтоваристві нотаріальному вважається вільним. Майже відразу ж після створення вільного нотаріату Російська Федерація в 1995 р. була прийнята в Міжнародний союз латинського нотаріату (МСЛН), що поєднує вільні нотаріат 70 країн.

Основні функції, які виконує нотаріат в Російській Федерації, - правозахисна і правозастосувальна. Здійснюючи нотаріальні дії, передбачені законодавчими актами, нотаріуси забезпечують відповідно до Конституції Російської Федерації, конституціями республік у складі Російської Федерації, Основами законодавства про нотаріат захист прав і законних інтересів усіх звертаються до них осіб.

Сучасний нотаріат Росії представлений нотаріусами, що займаються приватною практикою, і нотаріусами, що працюють в державних нотаріальних конторах. При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси мають рівні права і несуть однакові обов'язки незалежно від того, чи працюють вони в державній нотаріальній конторі або займаються приватною практикою. Оформлені нотаріусами документи відповідно до ч. 3 ст. 2 Основ законодавства про нотаріат мають однакову юридичну силу.

Всі нотаріуси, які займаються приватною практикою, об'єднуються в нотаріальні палати. Нотаріальні палати утворюються в кожній республіці у складі Російської Федерації, автономної області, автономному окрузі, краї, області, містах Москві і Санкт-Петербурзі. Всі нотаріальні палати РФ, у свою чергу, об'єднуються у Федеральну нотаріальну палату.

Відповідно до адміністративно-територіальним поділом Російської Федерації вся її територія розділена на нотаріальні округи. Наприклад, Виборзький нотаріальний округ Ленінградської області, або Острогожський нотаріальний округ Воронезької області. У той же час у містах, що мають районне чи інше адміністративний поділ, нотаріальним округом є вся територія відповідного міста, наприклад, нотаріальний округ «Санкт-Петербург». Нотаріальний округ, уякий нотаріус призначений на посаду, є територією його діяльності. Самостійно змінити територію своєї діяльності нотаріус не має права. Однак на підставі спільного рішення органу юстиції і нотаріальної палати територія діяльності нотаріуса може бути змінена.

№7. Поняття міжнародного нотаріального процесу та його функції.

Міжнародний нотаріальний процес – це сукупність реальних дій суб’єктів нотаріальних процесуальних правовідносин, які виникли при вчиненні нотаріальних проваджень з іноземним елементом.

Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

• хоча б один учасник правовідносин є громадянином України,який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

• об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

• юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про міжнародне приватне право (ст.1) м.Київ, 23 червня 2005 року N 2709-ІV ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VІ від 21.01.2010

Функції міжнародного нотаріального процесу: правоохоронна, правозахисна, право регулююча, правореалізуюча.