27.Аналіз Гаазької конвенції, що скасовує вимогу іноземних офіційних документів (1961р.)

Аналізуючи Гаазьку конвенцію, що скасовує вимогу іноземних офіційних документів від 1961 року, можна зазначити наступне:

• держави які підписали цю конвенцію і ратифікували її відповідно до вимог, погоджуються на спрощення певних процедур посвідчення, адміністративних документів, нотаріальні акти, державні документи (від державних установ та посадових осіб, які не мають відношення до комерційної та митної операції ), на інші нотаріальні дії (посвідчення підписів, юридично-значущих фактів, написів та інше);

• держави-учасниці конвенції уповноважують певні органи на строщену процедуру такого посвідчення, про що повинні повідомити МЗС Нідерландів під час передання копії документа про ратифікацію цієї конвенції на зберігання;

• цими уповноваженими органами повинна вестися книга реєстрації або картотека в якій повинні бути записані всі проставлені апостилі, та вноситись при цьому:

a) порядковий номер і дату проставляння апостилю;

b) прізвище особи, яка підписала офіційний документ, і якість, в якій вона виступала, а стосовно документів, які не підписані, - назву органу, що проставив печатку або штамп.

На запит будь-якої заінтересованої особи орган, що проставив апостиль, зобов'язаний перевірити, чи відповідають зроблені в ньому записи відомостям, внесеним в книгу реєстрації або картотеку;

• процедура проставляння апостилю вимагається тільки на документах потребуючих легалізації;

• конвенція підписується терміном на п’ять років і в разі відсутності денонсації автоматично продовжується на такий само термін;

• апостиль повинен мати певну форму і вид, що суворо дотримується;

• перевага в колізійних питаннях мовного характеру надається французькій мові;

28. Екзекватура як спосіб надання нотаріальним документам виконавчої сили на території іноземних держав.

ЕКЗЕКВАТУРА (від лат. exsequor – виконую)

1. В міжнародному праві документ про визнання консула урядом країни, в яку він призначений, і про надання йому дозволу виконувати консульські функції.

2. Виконання в даній країні судового рішення, прийнятого в іншій країні.

Для виконання консулом своєї місії необхідне одержання консульського патенту і екзекватури.

Консульський патент - це документ, видаваний компетентними органами держави, що представляється, і підтверджуючий факт призначення відповідного особи главою самостійної консульської установи. У ньому вказуються повне ім'я призначуваної особи, його громадянство, ранг, займана посада, консульський округ і місцезнаходження консульства. Цей документ спрямовується уряду держави перебування.

Консульська екзекватура — дозвіл держави перебування на виконання консульських функцій даною особою в даному консульському окрузі. Екзекватура може являти собою окремий документ або видаватися у формі дозволяючого напису на консульському патенті. Отримавши екзекватуру, консул може приступати до виконання своїх функцій.

Порядок і форма видачі екзекватури регламентується законодавством країни перебування. До отримання екзекватури може видаватися тимчасовий дозвіл на виконання консульських функцій.

У видачі екзекватури може бути відмовлено. Держава перебування не зобов'язана повідомляти причини відмови у видачі екзекватури

(ст. 12 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року).

Анулювання екзекватури відбувається набагато рідше, як правило, у результаті порушення консулом законів держави перебування. При цьому, згідно ст. 23 Віденської конвенції про консульські зносина 1963 року, консул може бути оголошений persona піп grata і перед державою, що представляється, може бути поставлене питання про його відкликання. Держава перебування в цьому випадку не зобов'язано мотивувати причини анулювання екзекватури.

Посилання

• Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 року.

• Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні від 10 червня 1993 року.