18. Застосування нотаріусом норм іноземного права: підстави, умови та межі.

Застосування нотаріусом норм іноземного права здійснюється на підставі Закону України «Про міжнародне приватне право». Це, зокрема, може бути положення про визначення обсягу цивільної дієздатності та правоздатності фізичної та юридичної особи (за особистим законом фізичної чи юридичної особи), при встановленні наявності чи відсутності шлюбних відносин – ст. 58 ЗУ «Про міжнародне приватне право», де вказано, що шлюб між громадянами України, між громадянином України та іноземцем, або особою без громадянства, укладений за межами України відповідно до права іноземної держави є дійсним на території України за умови додержання вимог Сімейного Кодексу щодо підстав недійсності шлюбу. Подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя, або право держави, в якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, в якій це майно знаходиться. Це положення також може відноситись до підстав застосування нотаріусом норм іноземного права. Угода сторін про вибір права, що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена. Встановлення батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження, а отже також може регулюватись законодавством інших країн. Відповідно до ст. 70 ЗУ «Про міжнародне приватне право» спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилось. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно. Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті. Виходячи з цих положень можна зробити висновок, що спадкування також може здійснюватись не за українським законодавством.

№19. Суб’єкти та способи встановлення змісту іноземного права при вчиненні нотаріальної дії.

У процесі встановлення змісту іноземного права з'ясовують факти, що мають значення для вчинення тієї чи іншої нотаріальної дії. В ситуації із застосуванням іноземних правових норм цей процес набуває особливого змісту. Адже застосування іноземного права передбачає, що правозастосовний орган має встановити наявність у справі іноземного елемента. Способи встановлення іноземного елемента можуть бути різними і не викликати особливих труднощів. Можлива ситуація, коли іноземний елемент одразу не є очевидним.

Необхідно також звернути увагу на вимогу ч. 5 ст. 4 Закону України про МПрП: "Визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не Здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм". Це означає, що міжнародний договір, в якому містяться матеріально-правові норми, що регулюють правовідносини, які стали предметом розгляду, має пріоритет перед іншими джерелами колізійного права, а його матеріально-правові норми заміщують собою колізійні норми, здійснюючи безпосереднє регулювання відносин.

При нотаріальному оформленні будь-якого ДДЗ нотаріуси повинні проконсультувати заінтересованих осіб на предмет того, чи потрібна у подальшому легалізація конкретного документу, і керуватися тут таким принципом: якщо Україна має з якоюсь країною договір про правову допомогу, то легалізація документа, як правило, не потрібна. В інших випадках документ потребує подальшого дооформлення, щоб мати юридичну силу в державі, до якої надсилається. В зв'язку з цим нотаріуси повинні добре знати існуючий в Україні порядок консульської легалізації і проставлення апостилю згідно з Гаазькою Конвенцією від 5 жовтня 1961 р., яка набула чинності для України з 22 грудня 2003 р.(Спільний наказ МЗС України, Міністерства освіти і науки України, МЮ України "Про затвердження Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав" від 05.12.2003 р. та Наказ МЮ України "Про розмір та порядок оплати послуг з проставляння апостиля" від 18.12.2003 р.). Також нотаріуси повинні ставити до відома громадян України, що оформити певні нотаріальні документи вони можуть, перебуваючи за кордоном, і що вчинення нотаріальних дій за кордоном покладено на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України (Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних та консульських установах України, затверджене спільним Наказом МЮ України і МЗС України від 27.12.2004 р.). Що стосуються оформлення довіреностей для дії за кордоном у спадкових справах, то нотаріуси повинні роз'яснювати довірителям, що оскільки урегулювання таких справ у зарубіжних юридичних інстанціях потребує, як правило, значного часу, то бажано не обмежувати дію довіреності якимось строком, що є можливим згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. У разі звернення громадян, підприємств, установ та організацій з питань захисту їх прав та законних інтересів за кордоном, нотаріуси повинні роз'яснити їм, що вони вправі звернутися за правовою допомогою до адвокатських об'єднань, спеціалізацією яких за їх статутами є ведення юридичних справ на закордон, які зареєстровані як такі Міністерством юстиції України, і які співпрацюють з ним на договірній основі (наприклад, Укрінюрколегія, Спеціалізоване об'єднання адвокатів з іноземних справ "Українська Правнича Колегія"). Такі спеціалізовані об'єднання, приймаючи конкретні справи в своє провадження і готуючи для нотаріального оформлення документи для дії за кордоном з урахуванням вимог іноземного закону, можуть в кожному конкретному випадку надавати нотаріусам свій висновок з питання встановлення змісту норм іноземного права, а також долучати переклад ДДЗ, що підлягають оформленню.