З

25мм

1, 25 См стандарт. Абзац

Путем нажатия ТАВ

акон визначає такі групи порушень законодавства про захист економічної конкуренції:

а

Буквы (а,б,в) или -

) антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання:

1 ) розподіл ринків чи джерел постачання за територіальним принципом;

2 ) обмеження виробництва, ринків товарів;

б ) зловживання монопольним становишем на ринку:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару;

2

Буквы (а,б,в) или -

) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання;

в) антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю:

1) заборона або перешкоджання створенню нових підприємств;

2 ) пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу в об'єднання ;

г ) обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань, яка полягає в тому, що зазначеним суб'єктам забороняється:

1) схиляти інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) примушувати інших суб'єктів господарювання до:

2 .1) антиконкурентних узгоджених дій, визначених статтею 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

2 .2) узгоджених дій, визначених статтями 7-10 Закону України "Про захист економічної конкуренції¹";

2.3) участі в концентрації суб'єктів господарювання, визначеної статтею 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Висновки до розділу 2

В результаті дослідження винесені такі пропозиції та висновки:

а) згідно із законом обов'язок вирішення цивільного позову, пред'явленого в кримінальній справі, покладено на суд (ст. 328 КПК). Не зважаючи на це, можливість пред'явлення даного позову покладає на слідчого та орган, який провадить дізнання, певні обов'язки. Насамперед, це обов'язок останніх роз'яснити особі, якій заподіяно моральну шкоду, право пред'явити цивільний позов про її відшкодування. Слід зазначити, що в практиці органів попереднього розслідування дане положення не знаходить відображення. Це пояснюється значною мірою незнанням переважної частини практичних працівників можливості пред'явлення цивільних позовів про відшкодування мо­ральної шкоди в кримінальній справі та відсутності відповідної норми в чинному КПК. У зв'язку з цим доцільно було б внести зміни до ч. 2 ст. 122 КПК яка регламентує порядок роз’яснення прав потерпілому, а саме, щодо роз’яснення потерпілому та його представнику права заявляти цивільний позов не лише у випадках коли злочином завдано майнової шкоди а й моральної.

Враховуючи велике значення цивільного позову в кримінальній справі, пропонуємо передбачити складання позовної заяви із встановленням певних вимог до нього, закріпивши дане положення в окремій статті КПК;

б) слід зауважити, що ні законодавство, ні судова практика не встановили конкретної методики визначення розміру моральної шкоди. Відсутність єдиного механізму визначення розміру моральної шкоди, заподіяної злочином породжує невизначеність судів при задоволенні позовів про її відшкодування, розбіжність вироків у частині задоволення останніх. Особливої уваги заслуговує ця проблема на стадії попереднього розслідування, коли перед слідчим постає питання, на яку суму слід накладати арешт на майно з метою забезпечення пред'явленого в справі позову про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином. У зв'язку із зазначеним вище доцільно було б встано­вити певні правила, якими необхідно керуватись слідчому та органу дізнання при вжиті заходів до забезпечення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди в кримінальній справі, закріпивши їх в чинному кримінально-процесуальному законодавстві та в роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України.

Замість того щоб визначити для судів кри­терії моральної шкоди, законодавець у чинно­му ЦК України пропонує виз­начати розмір грошової компенсації «залежно від глибини фізичних та душевних страждань» (ст. 23). Суддя, виходячи з внутрішнього пере­конання і на підставі такого закону, не може і не зможе оцінити всю глибину страждань конкретної особи. У свою чергу, особа, якій завдано моральну шкоду, не може довести глибину власних страждань за до­помогою документів чи речових доказів, проб­лема існує і щодо встановлення достатності до­казів на підтвердження позовних вимог;

в) відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, по­лягає у «приниженні честі, гідності, а також діло­вої репутації фізичної або юридичної особи». Приниження честі и гідності також потребує до­ведення у суді у справах про відшкодування мо­ральної шкоди, що є неможливим внаслідок відсутності законодавчо закріплених, єдиних для всіх понять «честь» і «гідність». Таким чином, необхідно закріпити поняття „честь” і „гідність” у законодавстві. Врегулювання цих питань сприятиме усуненню недоліків при розгляді справ про моральну шкоду і прийняттю обгрунтованих і справедливих рішень.

З

Загальні висновки розміщують безпосередньо після викладення основного тексту роботи, починаючи з нової сторінки. Тут узагальнюють і подають найважливіші наукові та практичні результати (негативні також), отримані в магістерській роботі, з формулюванням розв’язаної наукової проблеми (завдання) та значення її для науки і практики. Текст загальних висновків може бути поділений на пункти.

полужирн

АГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Отже, в даній роботі здійснено дослідження особливостей відшкодування моральної шкоди у кримінальному судочинстві, внаслідок чого вдалося виконати всі заплановані завдання.

В результаті дослідження винесені такі пропозиції та висновки:

- сучасний правовий інститут відшкодування моральної шкоди бере початок з письмових пам'яток Давньої Русі (договорів Русі з Візантією, "Руської Правди").

Поява інституту компенсації моральної шкоди в українському законодавстві є важливим кроком вперед на шляху відродження вічних людських цінностей, визнання пріоритету прав і свобод людини.

Висловлено пропозицію щодо необхідності доповнити КПК главою, що буде повністю регламентувати пи­тання реабілітації громадян, порядок відшко­дування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, проку­ратури й суду.

Закріпити в законодавчому порядку в ч. 1 ст. 28 КПК яка визначає порядок подання цивільного позову в кримінальній справі окрім слів «яка зазнала матеріальної...» додати «і моральної шкоди».

С

Полужирн. с новой стр.

Кол-во: не менее 50 для дипл.,

не мен.75 для магистров

Джерела в списку використаних джерел слід розміщувати в порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті, або за алфавітом, орієнтуючись на початкову літеру бібліографічного опису (рекомендуєтся)

пробелы

ПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. А лексеева Л., Чефранова Е. Возмещение ущерба, причиненного гражданину // Известия высших учебных заведений правоведения. - 1992. - № 10. - С. 91-95.

2. А

   точки

   нисимов А.Л. Гражданско-правовая защита чести, достоинства и деловой репутации по законода­тельству Российской Федерации. - М., 2001. - 196 с.

3. Антосин С.М., Кокун О.М. Відшкодування моральної шкоди - психологічні аспекти // Адвокат. - 1998. - № 4. - С. 18-23.

4. Баклан М.Г. Деякі проблеми розгляду цивільних позовів та порядок застосування інших стягнень у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. - № 4 (44). - 2004. - С. 40-42.

5. Барабаш О., Сиротенко С. Щодо протиправності дій при заподіянні моральної шкоди // Право України. - 2000. - № 9. - С. 43-44.

6. Безлепкин Б.Т. Отраслевая принадлежность института возме­щения ущерба реабилитированному // Советское государство и пра­во. - 1989. - № 1. -    С. 72-77.

7. Безнасюк А., Абабков А. Государственная защита лиц, содей­ствующих уголовному судопроизводству // Российская юстиция. - 1997. - № 8. - С. 20-39.

8. Белякова A.M. Гражданско-правовая ответственность за при­чинение вреда. - М., 1986. - 144 с.

9. Беляцкин С.А. Возмещение морального (неимущественного) вреда. - М., 1996. - 234 с.

10. Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Реабилитация необоснованно осу­жденных граждан в современных правовых системах. - Тверь, 1993. - 104 с.

11. Зобов'язальне право: теорія і практика. Навч. посібн. для студентів юридичних вузів і факультетів університетів О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова, В.В. Луць та інші; За ред. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 888 с.

12. Іваненко Л.М. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців). - К.: Юмана, 1998. - 219 с.

13. Ільковець Л, Кучинська О. Практика застосування кримінально-процесуального законодавства, що захищає права потерпілого // Право України. - 1993. - № 3. - С. 10-13.

14. Історія держави і права України. Хрестоматія / За ред. О.О. Шевченка. - К., 1996. - 224 с.

15. Кінош Я. Відшкодування шкоди, заподіяній особі незаконним притягненням до адміністративної відповідальності // Право України. - 2002. - № 5.- С. 34-36.

16. Клименко Я.О. Цивільний позов як одна із форм забезпечення слідчим відшкодування шкоди, завданої злочином: Автореф.дис…к.ю.н. - К., 2003. - 20 с.

17. Коваленко Г. Відшкодування моральної шкоди // Право України. - 1999. - № 9. - С.56-61.

18. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року // Відомості Верховної Ради України. - 1971.- № 322-VIII. - Ст. 375.

19. Комарова Н.А., Сидорова Н.А. Судебная этика. - СПб., 1993. - С. 35-36.

20. Комментарий к Уголовно-процессуальному ко­дексу Российской Федерации / Под ред. И.Л. Петрухина. - М, 2003. - 467 с.

21. Компенсация морального вреда. Документы, комментарии, практика. Сост. А.В. Кукушкин. - М.: Социальная зашита, 1998. - 115 с.

22. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

Д

Кожен додаток починають з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, розташовується посередині рядка, виконується малими літерами, крім першої великої, без крапки в кінці.

Кожен додаток починають з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, розташовується посередині рядка, виконується малими літерами, крім першої великої, без крапки в кінці.

Додатки повинні мати спільну з рештою магістерської роботи наскрізну нумерацію сторінок.

одаток А

ПРОБЛЕМИ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ

У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

У чинному КПК України відсутнє поняття моральної шкоди, не має також і норми про можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином: у ст. 28 КПК йде мова про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, яка не охоплює собою моральної.

1) Враховуючи, що можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян що постраждали від злочинів, необхідно в законодавчому порядку в ч. 1 ст. 28 КПК до слів «яка зазнала матеріальної...» додати «і моральної шкоди», а також внести відповідні доповнення в інші статті КПК України, де йдеться про відшкодування шкоди.

2) Згідно із законом обов'язок вирішення цивільного позову, пред'явленого в кримінальній справі, покладено на суд (ст. 328 КПК). Не зважаючи на це, можливість пред'явлення даного позову покладає на слідчого та орган, який провадить дізнання, певні обов'язки. Насамперед, це обов'язок останніх роз'яснити особі, якій заподіяно моральну шкоду, право пред'явити цивільний позов про її відшкодування. Слід зазначити, що в практиці органів попереднього розслідування дане положення не знаходить відображення. Це пояснюється значною мірою незнанням переважної частини практичних працівників можливості пред'явлення цивільних позовів про відшкодування мо­ральної шкоди в кримінальній справі та відсутності відповідної норми в чинному КПК. У зв'язку з цим доцільно було б його доповнити статтею 122¹ Порядок роз'яснення прав особі, яка зазнала шкоди від злочину.

3) Якщо цивільний позов про відшкодування моральної шкоди пред'явлено в кримі­нальній справі, то провадження у ньому повинно відбуватись за правилами, встановленими КПК України, а тому і доказування факту заподіяння злочином шкоди має робитись за допомогою процесуальних джерел, передбачених кримінально-процесуальним законодавст­вом.

4) Ще однією важливою проблемою пов'язаною з роллю слідчого в процесі відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином в кримінальному процесі, є питання забезпечення цього позову. Згідно зі ст. 29 КПК при наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода або понесені витрати закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову. В зв'язку з цим постає питання про розмір відшкодування моральної шкоди, з якої суми слід виходити при вжитті заходів забезпечення названого позову.

5) Слід зауважити, що ні законодавство, ні судова практика не встановили конкретної методики визначення розміру моральної шкоди. Відсутність єдиного механізму визначення розміру моральної шкоди, заподіяної злочином породжує невизначеність судів при задоволенні позовів про її відшкодування, розбіжність вироків у частині задоволення останніх. Особливої уваги заслуговує ця проблема на стадії попереднього розслідування, коли перед слідчим постає питання, на яку суму слід накладати арешт на майно з метою забезпечення пред'явленого в справі позову про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином. У зв'язку із зазначеним вище доцільно було б встано­вити певні правила, якими необхідно керуватись слідчому та органу дізнання при вжиті заходів до забезпечення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди в кримінальній справі, закріпивши їх в чинному кримінально-процесуальному законодавстві та в роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України.