1.2 Вибір схеми автоматизації

У розвитку людства відбулися дві промислових революції – перша пов'язана з механізацією ручної праці, друга – з автоматизацією механізованої праці на основі алгоритмів дій. Тепер є передумови до автоматизації розумової діяльності, яку забезпечать інтелектуальні системи.

Об'єднання технологічного процесу, як первинної моделі перетворення вихідної речовини в готовий виріб, з алгоритмічним процесом, як моделі перетворення інформації для подальшого використання, становить комплексно-інтегрований процес автоматизації.

У простій схемі автоматизації використовується принцип прямого управління, тобто принцип сервозв'язку – перемістити, відкрити, закрити, підняти, опустити і т.п.

Традиційна схема автоматизації будується за більш складним принципом – управління по відхиленню, тобто зі зворотним зв'язком. Однак у каналі зворотного зв'язку інформація, в розумінні Шеннона, представлена на синтаксичному рівні і має зазвичай множинну інтерпретацію. Причина такої множинності полягає у тому, що в будь-якому алгоритмі управління є невраховані фактори, які обумовлюють невизначеність інформації.

К ількісною мірою невизначеності інформації є інформаційна ентропія:

,

де – імовірність події ; – кількість можливих подій.

Звідси виходить, що найбільш достовірна інформація буде тільки в тому випадку, коли результат досвіду не має відхилення, тобто = 1, що практично неможливо досягнути.

У зв'язку з цим структура сучасного комплексно-інтегрованого процесу (технологічного і алгоритмічного) повинна будуватися із урахуванням трьох ідей, висловлених Вінером:

• самокерована система незалежно від її природи, улаштування і принципу дії повинна містити засоби, що контролюють зовнішнє середовище, і представляти інформацію на понятійному, а не на синтаксичному рівні;

• інформація з новими властивостями повинна створити базу для реалізації доцільного, тобто для реалізації найкращого функціонування системи;

• системи управління повинні бути здатними накопичувати досвід і самонавчатися.

Звідси можна зробити висновок, що стратегічним принципом удосконалювання систем автоматизації є інтелектуалізація аналізу інформації і розвиток інформаційно-вимірювального забезпечення.

1.3 Інвестиційний проект, роботи з його підготовки

Інвестиційний проект – це пакет інвестицій і пов'язаних з ними видів діяльності [2]. Інвестиційний проект визначається метою, обліком зовнішніх умов, наявністю фінансування і строками.

Передумовою реалізації проекту є наявність потреби на товар або послуги, тому що вкладені в проект кошти повинні бути не тільки повернуті, але й дати прибуток.

У сучасних умовах тривалість життєвого циклу товару визначається конкуренцією, попитом, а також технічною політикою виробника товару. Так, наприклад, тривалість циклу випуску засобів обчислювальної техніки в США за період з 1991 по 2001р. скоротилася в 8 разів.

Життєвий цикл товару складається з трьох етапів – зростання, зрілість, спад. (рис. 1.2)

Якщо виробник продукції не вживає ніяких заходів, то спад виробництва відбувається по лінії a (рис. 1.2), при підтримці виробництва відповідними управлінськими рішеннями тривалість циклу збільшується і зона кризи Z наступає пізніше (крива b). Тому процес підготовки до випуску перспективної моделі товару повинен бути розпочатий завчасно, до настання кризи.

Рисунок 1.2 – Етапи життєвого циклу продукції

На цьому етапі керівництво підприємства повинне почати роботи з нового проекту.

Перелік цих робіт такий:

1. визначення учасників передінвестиційних досліджень, учасників фінансування проекту, підрядних і субпідрядних організацій, а також служб і підрозділів, задіяних у підготовці документів;

2. проведення комерційного аналізу проекту: аналізу споживачів, конкурентів, вимог до товару, прогнозу контрактів на збут продукції;

3. проведення технічного аналізу: вибір технології, оцінка вартості робіт і обладнання, що буде придбане, забезпечення проекту кадрами, матеріалами, інструментами та т.п.;

4. проведення інституціонального аналізу – організаційних заходів щодо керування проектом та його обслуговування;

5. проведення соціального аналізу з оцінки демографічних, територіальних і соціально-економічних змін для великих проектів;

6. проведення екологічного аналізу щодо усунення екологічних порушень;

7. проведення аналізу ризику інвестицій, що враховує ймовірності державних обмежувальних заходів, зривів контрактів, змін цін на енергетичні та матеріальні ресурси, перевитрат коштів на проект, помилок проектування і т.п.;

8. проведення аналізу рентабельності проекту, в якому враховуються облік капітальних і експлуатаційних витрат, дається оцінка собівартості продукції та очікуваного прибутку;

9. розробка проектно-кошторисної документації;

10. підготовка тендерної документації за офертом (пропозиціями), проведення тендера.