95 Право спільної власності

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). 2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. 3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. 4. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнений множинністю суб'єктів, тому до відносин спільної власності застосовуються загальні положення права Коментована стаття надає визначення спільної власності, яка характеризується множинністю суб'єктів (учасників спільної власності — співвласників) та єдністю об'єкта (майно). У зв'язку з цим виникають два види правовідносин спільної власності: 1) внутрішні — між самими співвласниками; 2) зовнішні — між співвласниками з однієї сторони і не власниками — з іншої сторони. Інститут спільної власності визначається як система правових норм, які регламентують відносини співвласників щодо володіння, користування та розпорядження належним їм майном. 2. Закон розрізняє два види спільної власності: 1) спільну часткову власність— власність, у якій наперед визначена частка кожного з її учасників і є точно відомою (яка визначається у вигляді дробу та в процентному відношенні) в праві власності на спільний об'єкт у цілому; 2) спільну сумісну власність— власність, у якій частки заздалегідь не визначені (див. коментар до ст. 368 ЦК), а визначаються лише при припиненні відносин спільної власності для всіх або одного з учасників (поділі або виділі), тобто це «безчасткова власність». У зв'язку з цим зазначені види спільної власності відрізняються одна від одної особливостями внутрішніх правовідносин між співвласниками.

96 Спільна сумісна власність

селянського(фермерського)господарства

ЗУ «Про фермерське господарство» Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп.Фермерське господарство діє на основіСтатуту.У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.