6. Поняття цивільного права

Цивільне право - одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому.Цивільне право України, як будь-яка інша галузь права, характеризується предметом і методом правового регулювання.Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно-правовими нормами. Це, зокрема, такі групи відносин: майнові відносини; особисті немайнові відносини.Майновими відносинами є правові відносини, що пов'язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном. При цьому вони зумовлені використанням товарно-грошової форми.Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійсненню нею своїх особистих прав і свобод (наприклад, право особи на життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я та авторство), що поділяються на дві групи:- особисті права, пов'язані з майновими (скажімо, права авторів на результати інтелектуальної праці в царині науки, літератури, мистецтва тощо);- особисті права, не пов'язані з майновими (приміром, права особи на честь, гідність, ім'я, листування тощо).Сторони цих відносин виступають як юридичне рівні між собою, автономні та незалежні одна від одної, що є однією з характерних рис цивільно-правового методу. Учасниками цивільно-правових відносин можуть бути фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи та держава як у цілому, так і окремі соціальні утворення (адміністративно-територіальні одиниці, в тому числі автономні утворення). З виникненням цивільно-правових відносин їхні учасники не можуть нав'язувати свою волю один одному, а тому їхні стосунки повинні базуватися на основі досягнутої згоди (наприклад, в основу реалізації договору купівлі-продажу сторони мають покласти досягнення спільної згоди відносно кількості, якості й ціни товару).Цивільно-правовий метод характеризується такими ознаками:- юридичною рівністю сторін;- диспозитивністю сторін, на підставі чого сторонам надається право визначати свої взаємовідносини на свій розсуд овністю або частково у межах, передбачених чинним законодавством;- наявністю майнової ідповідальності сторін.Отже, цивільне право як галузь права являє собою сукупність норм права, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утвореннями на засадах юридичної рівності сторін.

7. Предмет цивільного права

Кожна галузь права регулює певні суспільні відносини. Коло визначених відносин і становить предмет регулювання тієї чи ін¬шої галузі права.

Цивільне право регулює три групи суспільних відносин:

1) майнові відносини, що пов´язані з використанням товарно-грошової форми (відносини власності та відносини товарообігу);2) відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяль¬ності (авторське право й суміжні права, право промислової влас¬ності);

3) особисті немайнові відносини.Майнові відносини - це конкретні вольові відносини з при-воду належності, використання чи переходу нерухомого і рухо¬мого майна та інших матеріальних благ від одного суб´єкта до іншого.За змістом їх поділяють на такі:а) відносини власності;

б) відносини в галузі товарообігу.Для цивільного права важливими є не речі та способи їх ви-робництва, а вольові відносини між людьми, що обумовлені їх прагненням до задоволення різноманітних життєвих потреб.Кожній людини властиві різні потреби і прагнення. Серед ре-чей, що оточують її, існують такі, які здатні задовольнити ці пот¬реби. Людина намагається встановити своє панування над цими речами. Але люди живуть у світі з обмеженими ресурсами і через це їх потяги до накопичення речей об´єктивно не можуть бути повністю реалізованими. Суспільство, організоване в державу, встановлює межі, в яких громадяни або інші особи можуть набу¬вати тих чи інших речей, а також володіти ними.Норми цивільного права забезпечують людині можливість за¬довольняти свої потреби в речах, а також встановлюють межі, в рамках яких суб´єкти можуть володіти, користуватися й роз-поряджатися своїм майном, не порушуючи при цьому прав ін¬ших осіб.У суспільстві майнові інтереси однієї особи переплітаються з подібними інтересами інших осіб і у своїй взаємодії утворюють суспільні майнові відносини. Урегульовані правом, такі від¬носини стають правовими майновими відносинами, знаходять свій вияв у правах осіб на майно. Ці права мають самостійний характер і відрізняються від інших прав. Одним з основних видів майнових прав є право власності. Відносини власності за¬кріплюють існуючий у суспільстві розподіл матеріальних благ (засобів виробництва і предметів споживання), виражають ста-тику майнових відносин. Характерною ознакою цих відносин є те, що власник наділений правом володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому майном. Суспільна суть цих відносин полягає в тому, що власник є уповноваженою особою. Він може вимагати від кожного, хто порушує його права, припи¬нити порушення. Для права власності не має значення поведінка власника стосовно належного йому майна до моменту порушен¬ня ним чинного законодавства.

Іншим видом майнових відносин є відносини товарообігу. Ці відносини називають товарно-грошовими, оскільки вони вини¬кають на основі товарного виробництва і відображають рух то¬варів від виробника (або посередника) до споживача, а також добровільний, опосередкований вартістю перехід матеріальних благ від одних суб´єктів до інших. Ці відносини, як правило, в умовах товарного виробництва мають вартісний характер. То¬вар обмінюється на певну суму грошей. На відміну від відносин власності, що відображають статику майна, відносини товаро¬обігу відображають його динаміку. Так, якщо власник виявить бажання розпорядитися своїм майном шляхом передачі його іншим суб´єктам у власність або в користування, маючи намір отримати за це певну суму грошей, то він стане учасником товар¬но-грошових відносин. Як правило такі відносини виникають у сфері підприємництва, а також при задоволенні особистих пот¬реб фізичних осіб (договір купівлі-продажу).Характерними ознаками відносин товарообігу є такі:а) еквівалентно-платний характер. У товарно-грошових відносинах має відбуватися обмін рівних вартостей. Діям одно¬го суб´єкта, який передає майно, виконує роботу, надає послуги, мають відповідати дії іншого суб´єкта, який сплачує відповідну вартість грошима. За таких умов відбувається обмін майна на гроші;б) майнова відокремленість учасників відносин. Майно ор¬ганізацій, які мають права юридичної особи, відокремлене від майна інших організацій, окремих фізичних осіб, трудових і се¬лянських господарств. Учасники цих відносин є або власниками майна, або особами, які володіють ним на підставі іншого права.Учасники товарно-грошових відносин можуть самостійно та вільно вибирати спосіб розпорядження майном. При здійсненні цивільних прав власник, передаючи своє майно іншим особам і вирішуючи цим самим його фактичну долю, вирішує і юридичну долю цього майна, передає право власності на нього.

Відносини у галузі товарообігу не завжди носять товарно-грошовий характер. Інколи вони носять безоплатний характер, наприклад, дарування, різні форми меценатства тощо. Це пояс-нюється передусім відносинами власності. Власник вправі роз¬поряджатися належним йому майном на свій розсуд.Майнові відносини виникають:а) між фізичними особами;

б) між фізичними особами і юридичними особами;в) між юридичними особами;

г) за участю держави і фізичних осіб або юридичних осіб;д) за участю органів місцевого самоврядування і фізичних осіб або юридичних осіб.Однак не всі майнові відносини регулюються цивільним правом. Переважна більшість майнових відносин є предметом регулюван¬ня інших галузей права. Так, майнові відносини, що виникають у зв´язку зі сплатою податків, митних зборів, адміністративних штрафів, регулюються фінансовим і адміністративним правом. Кримінальне право також регулює майнові відносини (конфіс¬кація, штраф). Таким чином, цивільним правом регулюються ті майнові відносини, в яких державні організації виступають не як суб´єкти влади, а як рівноправні (звичайні) суб´єкти.Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяль¬ності, ґрунтуються на нормах двох самостійних правових ін¬ститутів, які склалися у цивільному праві й цивільному зако¬нодавстві. Це авторське право та суміжні права, а також право промислової власності. Такі відносини виникають у зв´язку зі створенням, використанням, охороною творів науки, літератури і мистецтва,винаходів, промислових зразків, товарних знаків, фірмових найменувань, раціоналізаторських пропозицій, секретів виробництва і селекційних досягнень, інших результатів інтелектуальної діяльності.Усі результати творчої діяльності визнані чинним законодавс¬твом товаром. Вони можуть бути об´єктом будь-яких цивільних правочинів. В умовах ринкової економіки це має істотне значен¬ня, оскільки результати творчої діяльності в такий спосіб стають об´єктами цивільного обороту і створюють власний ринок духов¬ної і науково-технічної продукції. Суб´єктами цих відносин, як і майнових, можуть бути як громадяни, так і юридичні особи та держава.Особисті немайнові відносини регулюються цивільним правом, якщо інше не передбачено законодавчими актами, або не випливає із суті особистого немайнового відношення. Нап¬риклад: захист честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб і юридичних осіб, охорона інтересів громадян, зображених у творах образотворчого мистецтва, немайнових інтересів авторів щоденників, записок і листів. До таких відносин слід віднести право фізичних осіб на життя і здоров´я, особисту свободу, таєм¬ницю листування, телефонних розмов і телеграфних повідом¬лень, свободу совісті, право на недоторканність особи тощо. Ці відносини мають абсолютний характер.Зрозуміло, що виключного переліку всіх немайнових благ у Цивільному кодексі не може бути. У ньому закріплені лише ос¬новні з них