4.Європейські системи приватного права

У процесі формування та розвитку приватного права склалися правові системи, які різняться підходом до вирішення принципових питань правового становища особистості, відносин її з державою, методами правового регулювання. У відповідності з розподіленням західноєвропейської і східноєвропейської цивілізації розрізняють західну і східну європейські традиції права (в тому числі, приватного права). Західноєвропейська традиція права - це правові ідеї, поняття, категорії та інститути, які грунтуються на світогляді, культурі і ментальності західноєвропейської локальної цивілізації і свідомо передаються як її правові цінності з покоління в покоління. Для західноєвропейської традиції права властиві: чітка межа між правовими та іншими установами: політика і мораль визначають закон, але не є законом; управління правовими установами доручається корпусу людей, які займаються правовою діяльністю на професійній основі і для цього отримують юридичну освіту; закон сприймається як цілісна система, «організм», що розвивається в часі, через століття і покоління; розвиток права є не тільки пристосуванням старого до нового, а процесом його історичного розвитку;

Східноєвропейська традиція права - це закономірний процес формування і розвитку правових цінностей, які грунтуються на світогляді (найчастіше на східному християнстві або похідних від нього навчаннях) та ментальності східноєвропейської локальної цивілізації і свідомо передаються в ній з покоління в покоління. Головні риси східноєвропейської традиції права: обмеженість світоглядної основи права, як правило, християнським вченням у її православної або аналогічної інтерпретації; схильність до розуміння права як позитивного закону, 5) тенденція до обмеження сфери приватноправового регулювання, прагнення забезпечити контроль і втручання держави у відносини приватних осіб. У результаті цивільне право виявляється «розведеним» публічно-правовими нормами і т.п.; недостатньо чітке розмежування між правовими інститутами, з одного боку, та державними установами іншого типу (наприклад, адміністративними установами), з іншого; акцентування уваги, головним чином, не на правах, а на обов'язках учасників цивільних відносин.

5. Приватне право і цивільне право

У країнах, де прийнято поділяти право на приватне і публічне, цивільне і торговельне право є складовими приватного (наприклад, Франція, Німеччина). В інших країнах цивільне право тлумачать як категорію практично тотожну приватному праву (наприклад, Нідерланди, Італія, Греція). У країнах, що належать або належали до так званої соціалістичної системи права, сімейні правовідносини зазвичай виокремлюють у самостійну галузь - сімейне право. В Україні поділ права на приватне і публічне, а також віднесення сімейних відносин до сфери цивільно-правового регулювання досі є предметом дискусій. Більш прийнятним було б позитивне вирішення цих питань, хоча не виключене формування нового цивільного права України як галузі, що охоплює всю сферу відносин між приватними особами.