Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Tsiv_ta_sim.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.62 Mб
Скачать

223. Спадкування за законом.

Спадкування за законом відбувається тоді, коли і оскільки не існує заповіту. Спадкування за законом має місце у випадку, якщо:

1 фізична особа не залишила заповіту;2 заповіт було скасовано заповідачем і не складено нового заповіту; 3 заповіт є нікчемним; 4заповіт визнаний судом недійсним;5 відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою та з якими пов'язується виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті;6 спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину або не закликаються до спадкування (ст.1224ЦК);

7 заповідач у заповіті розпорядився лише частиною свого майна.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

1.У першу чергу право на спадкування за законом мають діти

спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені

після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

2 У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні

брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька,

так і з боку матері.

3.У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні

дядько та тітка спадкодавця.

4.У четверту чергу право на спадкування за законом мають

особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як

п'ять років до часу відкриття спадщини.

5.У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші

родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому

родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування

родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що

віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця

не входить до цього числа.

У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують

утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа,

яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років

одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним

або основним джерелом засобів до існування.

224 Спадкування за заповітом.

Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи (заповідача) відносно належного їй майна на випадок своєї смерті, складений у встановленому законом порядку. Заповітом визнається лише особисте розпорядження заповідача.

Заповіт повинен відповідати загальним правилам щодо дійс¬ності правочину, а саме:

1) заповідач повинен бути дієздатним на момент укладання заповіту;

2) зміст заповіту не повинен суперечити закону;

3) зміст заповіту повинен відображати дійсну волю заповідача;

4) заповіт повинен бути вчинений у визначеній законом формі;

5) умови заповіту повинні бути здійсненними.

Як цивільно-правовий правочин заповіт характеризується і цілою низкою специфічних ознак.

По-перше, заповіт - це односторонній правочин, який вва¬жається дійсним після того, як заповідач в установленому по¬рядку і в належній формі виявить свою волю. Про складення заповіту заповідач може сповістити своїх спадкоємців чи інших зацікавлених осіб, а може і не знайомити їх із своєю останньою волею, що ніяк не впливає на дійсність заповіту.

По-друге, особливість заповіту полягає в тому, що цей пра¬вочин настільки тісно пов´язаний з особистістю заповідача, що виключає його складання за допомогою представника чи довіри¬теля.

По-третє, заповіт - розпорядження на випадок смерті запові¬дача, тобто безпосередньо правові наслідки, які пов´язані з ре¬алізацією його волі, настануть лише за умови смерті заповідача. Заінтересовані особи не можуть оспорити заповіт навіть, якщо їм відомий його зміст, оскільки заповіт вступає в силу лише піс¬ля смерті заповідача.

Заповіт повинен бути складений у письмовій формі і но¬таріально посвідчений.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною

дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або

кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими

особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників

цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на

спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому

разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які

мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту

щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині,

встановлюється на час відкриття спадщини.

У разі смерті особи, яка була позбавлена права на

спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на

спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право

на спадкування на загальних підставах.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем

власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів

власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і

підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати

заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]