198 Відшкудування шкоди, завданої у разі правомірного її завдання

Шкода, завдана особою при здійсненні нею права на

самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані

необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не

відшкодовується.

Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона

завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою,

яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту,

які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам

суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну

дію.

Шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій,

спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам

чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку

за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня

необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала.

Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну

вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоди у стані

крайньої необхідності, суд може покласти обов'язок її

відшкодування на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала

шкоди, або зобов'язати кожного з них відшкодувати шкоду в певній

частці або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в

повному обсязі.

199 Відшкодування юридичною або фіз.. Особою шкоди, завданої їхнім працівником чи ін.. Особою

За загальним правилом, шкоду, що завдано працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відшкодовує юридична чи фізична особа, з якою цей працівник перебував у трудових відносинах (ч.1 ст.1172). Особливість цього делікту полягає, насамперед, у тому, що особа має вчинити протиправне діяння лише за таких умов: • якщо між нею та відповідною юридичною чи фізичною особою є трудові (службові) правовідносини, що визначено трудовим договором (контрактом), наказом про прийняття на службу, про переведення на тимчасову роботу в певну організацію, актом обрання на виборну посаду, а також наказами керівного органу, або ж рішенням суду та іншими юридичними актами; • якщо шкоди завдано безпосередньо під час виконання трудових (службових) обов'язків, тобто коли особа здійснює обумовлену трудовим договором (контрактом), іншим локальним чи адміністративним актом роботу, як правило, на території юридичної чи фізичної особи протягом робочого часу. Окрім цих ознак, до складу протиправного діяння за цим деліктом можуть належати: • наявність цивільних правовідносин підряду, за яких працівник діє за дорученням замовника; • наявність правовідносин участі (членства) в підприємницьких товариствах, за яких учасник здійснює підприємницьку чи іншу діяльність від імені товариства. Проте найістотнішою особливістю цього деліктного зобов'язання є те, що відмежовано особу, яка фактично завдала шкоди, та особу, яка повинна нести деліктну відповідальність. Безпосереднім заподіювачем шкоди за ст. 1172 ЦК є: • працівник (службовець); • підрядник; • учасник (член) підприємницького товариства чи кооперативу. Однак відповідальність за шкоду, якої завдано внаслідок виконання відповідних обов'язків, законодавець покладає відповідно на: • юридичну або фізичну особу, з якою він перебуває в трудових (службових) відносинах; • замовника за цивільно-правовим договором підряду; • підприємницькі товариства, кооперативи, учасником (членом) яких він є.

Вина відповідальних осіб полягає в тому, що оскільки всі дії працівників (службовців) та інших осіб, якщо їх вчинено на виконання певних трудових (службових) та інших обов'язків, юридично прирівнюються до дій юридичної, фізичної особи та інших зобов'язаних суб'єктів, то і вину безпосереднього заподіювача шкоди, який перебуває у відповідних відносинах з юридичною, фізичною чи іншою уповноваженою особою має бути визнано виною останніх. Відшкодувавши завдану працівником (службовцем) чи іншою особою шкоду, фізична чи юридична особа, а також інші суб'єкти відповідальності мають право зворотної вимоги (регресу) до безпосереднього заподіювача, з вини якого було завдано шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не передбачено законом.