Тести для самоперевірки знань

1. Що є природною основою для побудови персонального іміджу:

1. сучасні модні тенденції;

2. менталітет;

3. персональні смаки та вподобання;

4. всі наведені варіанти вірні.

2. Вид іміджу, що формується за принципом «трохи краще, ніж у інших, якщо дозволить бюджет»:

1. діловий;

2. габітарний;

3. імідж середовища існування;

4. професійний.

3. Вид іміджу, який створюється на основі вивчення і врахування впливу жестикуляції, міміки, положення тіла у просторі:

1) поведінковий;

2) вербалльний;

3) імідж середовища існування;

4) діловий.

4. Складові менталітету:

1) духовні основи народного життя, спосіб життя;

2) національна психологія;

3) рівень розвитку економіки;

4) правильні відповіді 1 і 2;

5) всі відповіді правильні і доповнюють одна одну.

5. Елементи політичного іміджу:

1) біографія та програмні заяви;

2) почуття гумору;

3) поведінка та зовнішність;

4) правильні відповіді 1 і 3;

5) всі відповіді правильні і доповнюють одна одну.

6) Відомий французький спеціаліст з виборчих технологій:

1) Ж. Фавьє;

2) Ж. Беландьє;

3) Ж.Б. Кавенту;

4) Ж. Сегела.

7) Бізнес-імідж організації – це:

1) уявлення про організацію як суб’єкт певної діяльності;

2) уявлення працівників про свою фірму;

3) цілісне сприйняття (розуміння і оцінка) організації різними групами громадськості, основане на відчуттях;

4) вірна відповідь не зазначена.

Література: 1, 2, 3, 4, 5, 6.

1.5 Технології побудови власного образу, основні стадії його розвитку

Мета вивчення: розглянути формування мотивів поведінки, самоорганізацію як засіб підвищення ефективності у створенні іміджу менеджера, значення самопрезентації у діловому спілкуванні та створенні власного іміджу.

Формування мотивів поведінки. Мотиви - це пов'язані із задоволенням певних потреб спонукання до діяльності. Вони відрізняються одне від одного видом потреби, яка в них виявляється, формами, котрих вони набувають, широтою чи вузькістю, конкретним змістом діяльності, в якій реалізуються. Складні види діяльності відповідають кільком мотивам, що утворюють систему мотивації. Мотиви розрізняють за їхньою усвідомленістю. Неусвідомлюваними мотивами є установки і потяги, усвідомлюваними - інтереси, переконання, прагнення.

Неусвідомлювані мотиви. Настанова - це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки. Наприклад, настанова щодо вчительки першого класу у формі готовності виконувати всі її вимоги. Настанова часто є результатом квапливих, недостатньо обґрунтованих висновків з фактів особистого досвіду або некритичного засвоєння стереотипів мислення (стандартизоване судження, усталене в певній групі). Настанови бувають позитивні і негативні - упередження.

Потяг - це спонукання до діяльності, що є недиференційованою, недостатньо чітко усвідомленою потребою, невиразна потреба в чомусь. Він швидкоплинний: потреба або згасає, або перетворюється в прагнення. Потяги характерні для юнацького віку як провісники майбутніх прагнень - усвідомлюваних мотивів.

Усвідомлювані мотиви. Інтерес - це емоційний вияв пізнавальних потреб особистості. Суб'єктивно інтереси розкриваються у позитивному емоційному бажанні глибше пізнати об'єкт, зрозуміти його. Роль інтересів у тому, що вони є спонукальним механізмом пізнання, змушують особистість шукати шляхів, засобів задоволення того чи іншого бажання. Розрізняють інтереси за змістом, метою, шириною, глибиною, за стійкістю і дієвістю.

За метою інтереси поділяються на безпосередні й опосередковані. Безпосередні інтереси зумовлює емоційна привабливість об'єкта. Люди, мотивом діяльності яких є безпосередній інтерес, мають так звану ділову спрямованість і дістають задоволення від самого процесу роботи. Опосередкований інтерес виникає щодо результату діяльності, хоча сам процес не завжди цікавить суб'єкта. Оптимальним для результату діяльності є поєднання безпосередніх та опосередкованих інтересів.

За глибиною інтереси поділяють на поверхові і глибокі. За широтою - на широкі і вузькі. Широкі інтереси розподілені між багатьма об'єктами; вузькі сконцентровані в одній галузі. Цінна риса особистості - багатофокусність інтересів у кількох, не пов'язаних одна з одною сферах діяльності. Багатофокусність інтересів особливо сприятлива для зміни видів діяльності - кращого засобу відновлення затраченої в ході роботи енергії.

За стійкістю інтереси поділяються на стійкі і нестійкі. Стійкість інтересу зумовлює тривалість збереження його інтенсивності. Стійкий інтерес є сигналом, показником здібностей людини. Інколи інтерес до чогось не згасає все життя, наприклад, захоплення професією. Нестійкість інтересів, коли вони набувають характеру пристрасних, але короткочасних захоплень, є віковою особливістю, яка стимулює пошук покликання й допомагає виявити здібності.

Переконання. Суттєвим мотивом поведінки особистості є її переконання - це система усвідомлюваних потреб, які спонукають діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду. Переконання є спонукальною силою поведінки, що змушує переживати свої вчинки.

Переконання - це система знань, пропущених через почуття. Переконана та людина, в якої ідеї поєдналися з почуттям і волею. Вона не здатна на вчинок, що суперечить її принципам. Якщо знання й переконання утворюють упорядковану й внутрішньо організовану систему поглядів, вони становлять світогляд особистості.

Прагнення. Усвідомлюваним мотивом є також прагнення особистості, тобто мотиви поведінки, в яких виявлена потреба в чомусь, що може бути досягнуто вольовими зусиллями. Оскільки прагнення не задовольняють інакше, ніж через спеціально організовану діяльність, вони здатні підтримувати активність особистості протягом тривалого часу. Якщо людина чітко усвідомлює умови, в яких відчуває потребу, і засоби, які планує використати, то прагнення набувають характеру намірів.

Формою прагнень є також ідеал як потреба наслідувати приклад, взятий особистістю за зразок поведінки. Ідеалом може бути конкретна особа, збірний образ чи суспільні цінності. Ідеали завжди відбивають життя: не можна уявити щось, елементів чого не було б у реальності. Мрії, пристрасті, ідеали, наміри можуть бути високими й низькими і, залежно від цього, відігравати різну роль у діяльності людей та в житті суспільства.

Персональний бренд визначають як систему параметрів, що входять в образ індивіда, формують його імідж. Окремій людині або групі людей необхідно мати бренд у тому разі, якщо вони стикаються з конкурентною дією в тій чи іншій сфері, яка перешкоджає досягненню поставлених ключових цілей.

Бізнес-експерт Том Пітерс визначає персональний бренд як те, що інші люди думають про нас (ідеї та асоціації, які ми викликаємо в думках про наш вигляд, поведінку тощо). Персональний бренд – це наш образ в свідомості інших людей; це те, як нас бачать і сприймають; це наш образ, який генерує додаткову цінність і створює вигоди для нас. Особистостям необхідно просувати себе, визначивши власні унікальні якості.

Персональний брендинг – це комплекс маркетингових заходів, спрямованих на популяризацію персони в очах цільової аудиторії та інформування останньої про професійні або особисті якості персони.

Для створення успішного персонального бренда необхідно визначити сильну сторону особи і розвивати її. За модель, що відбиває атрибути, які формують у свідомості людей образ персонального бренда, використовують модель трьох параметрів: компетентності, стандартів і стилю, детальна характеристика яких наведена у табл. 1.

Таблиця 1. Параметри персонального брендингу

Параметр	Характеристика
Компетентність	Базовий рівень стосунків, набір функцій, здійснення яких забезпечує задоволення основних очікувань людини. Відбиває рівень кваліфікації, обізнаності в справі. Спосіб її реалізації характеризують стандарти.
Стандарти	Відповідальні за формування у свідомості іншої людини детальної унікальної картини персонального бренда. Стандартами є властивості характеру людини, її поведінки, і тому вони здебільшого можуть бути описані з об’єктивної точки зору.
Стиль	Манера взаємодії людини з оточуючими її людьми. Виступаючи суб’єктивним доповненням до стандартів, стиль персонального бренда так само важливий, як і попередні два параметри. На процес створення сильного персонального бренда стиль починає впливати тільни після затвердження компетентності і стандартів.

Вигоди персонального брендингу:

• більша популярність і можливість для просування себе;

• можливість залучити й зберегти більше клієнтів;

• кращі стосунки з колегами;

• вища заробітна плата.

Визначають такі етапи персонального брендингу (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Етапи створення персонального бренду

Інструменти персонального брендингу:

• Інтернет: персональний сайт, персональний блог, контекстне наповнення сайтів (публікації предметних статей та ін.), соціальні мережі (у тому числі мережі зв’язків професіоналів, професійні співтовариства);

• преса: публікації, інтерв’ю, прес-релізи подій та т.ін.;

• телебачення;

• радіо;

• рейтинги, антирейтинги, конкурси;

• PR ( у тому числі авторських проектів);

• продакт плейсмент;

• особистісна реклама (у тому числі резюме);

• зовнішня реклама;

• публічні виступи, участь у конференціях, симпозіумах, благодійних акціях;

• життєвий досвід, здоровий глузд.

Самопрезентація. Зазначимо, що на початку 90-х років XX сторіччя термін «самопрезентація» ототожнювався з поняттям «іміджування». Поняття «самопрезентація» походить від англійського «самоподача», тобто представлення себе іншим людям. Англійський енциклопедичний словник надає наступне трактування терміну: «самопрезентація – це вміння подавати себе, притягуючи до себе увагу, актуалізуючи інтерес людей до своїх відео- та аудіоякостей». Ж. Тедеши та М. Рієс надають таке визначення: «самопрезентація – це навмисна та свідома поведінка, спрямована на те, щоб утворити певне враження в оточуючих». Етимологічно близьким до самопрезентації є поняття «саморозкриття». В американській традиції самопрезентація розглядається як прояв демонстративної поведінки в міжособистісних стосунках, а сама демонстративна поведінка – як одна з форм соціальної поведінки.

Особистості необхідно аналізувати та вносити корективи у власну поведінку з метою утворення найбільш сприятливого враження та отримання найбільшої користі від взаємодії з партнером. Незалежно від конкретного наміру, індивід зацікавлений у тому, щоб контролювати поведінку інших людей. Ця мета може бути досягнута шляхом впливу на певну ситуацію та піднесення самого себе таким чином, щоб оточуючи діяли відповідно до власних планів індивіда.

З’являючись перед аудиторією, необхідно мобілізувати власну активність, щоб передати те враження, в якому ви зацікавлені, за допомогою різноманітних засобів, але у рамках традицій соціальної групи, професії або громади.

Дотримування суспільних традицій – важливий принцип, на якому базується теорія самопрезентації. Кожна людина, яка володіє певними соціальними характеристиками, має моральне право очікувати, що оточуючі будуть сприймати її відповідно до її статусу. Однак і кожний індивід, який демонструє належність до певної соціальної групи, повинен дійсно бути тим, кого він видає. Підготовка спеціалістів з професій, пов’язаних з необхідністю впливу на значну кількість людей, потребує обізнаності у механізмах іміджування та самопрезентації. Професіонал у подібній сфері повинен бути щирим та зацікавленим взаємодією з реципієнтами. Коли людина постає перед групою людей, вона повинна проконтролювати те враження, яке створює.У процесі взаємодії можуть виникнути ситуації, які дискредитуватимуть досягнуте враження. Превентивні та корективні дії можуть допомогти запобігти виникненню незапланованих подій.

Методика розробки самопрезентації. Взяти аркуш паперу та кольорові ручки. У центрі аркуша намалювати себе схематично й далі визначити основні гілки та теми, про які буде йти розповідь у презентації. Ці гілки мають бути пов’язані з досвідом роботи: назва підприємства, досягнення на обійманій посаді. Слід прокоментувати гілки відповідно до порядку розповіді. Важливо відмітити набутий досвід. Якщо самопрезентація створюється для співбесіди при прийомі на роботу, варто важливо поставитись до опису вакансії: часто в ній уже відображені основні теми для презентації себе.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Шляхи розвитку інтересів та потреб в створенні іміджу особистості.

2. Технологія побудови власного образу, основні стадії його розвитку.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 5

Завдання 1

Виберіть на власний розсуд підприємство, яке працює у Вашому місті. Розробіть самопрезентацію, в якій детально описано Ваш досвід навчання (роботи) для працевлаштування на ньому. Підготовте письмову презентацію.

Тести для самоперевірки знань

1. Мотиви - це:

1. навмисна та свідома поведінка, спрямована на те, щоб утворити певне враження в оточуючих;

2. це пов'язані із задоволенням певних потреб спонукання до діяльності;

3. система параметрів, що входять в образ індивіда;

4. вірна відповідь не зазначена.

1. До неусвідомлюваних мотивів відносять:

1. настанову, потяг;

2. інтерес, прагнення;

3) інтерес, прагнення, потяг;

4) інтерес, переконання, прагнення

3. До усвідомлюваних мотивів відносять:

1. настанову, потяг;

2. інтерес, прагнення;

3. інтерес, прагнення, потяг;

4. інтерес, переконання, прагнення.

4. Системою усвідомлюваних потреб, які спонукають людину діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду є:

1) стійкість;

3) прагнення;

4) потяг.

5. Системою параметрів, що входять в образ індивіда, формують його імідж, є:

1) світогляд особистості;

2) персональний брендинг;

3) персональний бренд;

4) неусвідомлювані мотиви.

6. Персональний брендинг – це:

1) навмисна та свідома поведінка, спрямована на те, щоб утворити певне враження в оточуючих;

2) комплекс маркетингових заходів, спрямованих на популяризацію персони в очах цільової аудиторії та інформування останньої про професійні або особисті якості персони;

3) самоподача;

4) образ в свідомості інших людей.

7. Прагнення - це:

1) упорядкована й внутрішньо організована система поглядів;

2) емоційний вияв пізнавальних потреб особистості;

3) мотиви поведінки, в яких виявлена потреба в чомусь, що може бути досягнуто вольовими зусиллями;

4) всі відповіді вірні і доповнюють одна одну.

Література: 1, 2, 3.