Інформація і дані.

Економічна інформація — це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами і колективами людей у виробничій і невиробничій сферах.

Характеристики економічної інформації:

1) великі обсяги;

2) багаторазове повторення циклів її отримання і перетворення у встановлені часові періоди (місяць, квартал, рік і т. ін.);

3) різноманіття джерел і споживачів;

4) значна питома вага рутинних процедур під час її опрацювання.

Класифікація економічної інформації:

1) за функціями управління: планова, нормативна, облікова, аналітична

2) за відношенням до об’єкта управління: вхідна (зовнішня і внутрішня), вихідна (зовнішня і внутрішня)

3) за моментом виникнення: первинна, похідна

4) за сталістю змісту: умовно-стала, умовно-змінна

5) за характеризованими сутностями: інформація про предмети (деталі, вироби, устаткування), інформація про процеси (технологія опрацювання, технологія виготовлення);

6) за елементами логічної структури: символ, реквізит, показник, масив, інформаційний потік, інформаційна база.

З погляду логіки управління та розміщення інформації на носіях розрізняють такі структури інформації:

1) фізична - визначається типом відповідного носія (папір, магнітна стрічка, магнітний диск тощо).

2) логічна - структура, яка враховує погляд користувача (управління). Приклад, процес природного спілкування (обміну інформацією) між людьми. Серед елементів та рівнів такого спілкування традиційно виділяють такі: літера  склад  слово  речення  абзац тощо.

Логічна структура економічної інформації може бути подана таким чином (від меншого до більшого):

1) символ – елементарний нетрадиційний сигнал інформації, яка не має самостійного значення (літера, цифра, знак).

2) реквізит – це найпростіша структурна одиниця інформації, яка є неподільною на смисловому рівні і яка відображає кількісну чи якісну характеристику сутностей (об’єктів, процесів тощо) предметної області.

Назва реквізиту – визначає його форму (наприклад, професія)

Значення реквізиту – задає відповідну конкретну властивість об’єкта (наприклад, назва конкретної професії)

Довжина реквізиту - число знаків, якими подається його значення

Тип реквізиту - визначається властивостями об’єкту

Реквізит-ознака (R_оз) містить якісну характеристику суттєвості, що дозволяє виділити (ідентифікувати) об’єкт із множини різних об’єктів.

Реквізит-основа (R_ос) містить кількісну характеристику об’єкта, що визначає його стан.

У процесі опрацювання інформації реквізити-основи і реквізити-ознаки мають різне призначення, а саме: над реквізитами-основами виконують арифметичні операції, над реквізитами-ознаками — логічні.

3) Показник - структурна одиниця, яка характеризує будь-який конкретний об'єкт управління з кількісного та якісного боку.

Економічний показник – це інформаційна сукупність з мінімальним складом реквізитів-ознак (R_оз) і реквізитів-основ (R_ос), достатнім для створення елементарного документа. Символічна формула для утворення показника має такий вигляд: .

Зазначимо, що характер дій над R_ос і R_оз визначає і правила позначення їх за побудови відповідних показників, а саме:

а) реквізити-основи позначаються великими літерами алфавіту (зазвичай латинського) і слугують основними елементами під час побудови формули;

б) реквізити-ознаки групуючі позначаються маленькими літерами і слугують в якості індексів у формулах;

в) реквізити-ознаки довідкові ніяким чином не позначаються і виконують роль, що випливає з їхньої назви (довідкові).

4) Масив даних - набір взаємопов'язаних даних однієї форми з усіма її значеннями (сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві).

5) Інформаційним поток - сукупність масивів даних, що стосуються однієї й тієї самої ділянки управлінської роботи.

6) Інформаційна база становить основу інформаційної системи будь-якого об'єкта, передусім об'єкта управління, тому вона є частиною інформаційної системи.

Необхідно також розрізняти вживання понять «інформаційна база» і «база даних», Інформаційна база притаманна всім без винятку об'єктам незалежно від рівня управлінської техніки, а ось поняття бази даних (БД) пов'язується лише з організацією даних на принципах автоматизованого банку даних (АБД) і застосування ЕОМ.

Щодо видів управління інформаційна база об'єкта поділяється на ІБ того чи іншого виду управління, організаційно-економічного, соціального, технологічного.

З позицій структурних підрозділів об'єкта управління, використовуваних ресурсів вирізняють ІБ його підрозділів за такими ознаками: предметами та засобами праці тощо.

Згідно зі стадіями (функціями) управління розрізняють інформаційні бази прогнозування, планування, обліку і т. ін.

База даних — пойменована сукупність взаємозв'язаних файлів з мінімальною надмірністю, яка призначена для одночасного користування багатьма користувачами.(ЦЕХ, який об'єднує файли РОБІТНИКИ, ВЕРСТАТИ, ВИРОБИ.)

Внутрішньою структуризацією масивів даних, як правило, виділяють такі одиниці інформації (від нижчого до найвищого), що є фізичною структурою даних: символ —> поле -> агрегат даних -> запис —> файл —> база, даних.

Поле - поєднання символів, яке приводить до створення мінімального семантичного елемента масиву (дата, цех, дільниця),

Агрегат даних — пойменована сукупність двох і більше елементів нижчого рівня.(групи елементів, які утворюють АДРЕСУ або ДАТУ НАРОДЖЕННЯ.)

Запис — пойменована сукупність полів, об'єднаних за змістовним принципом, яка є об'єктом та результатом одного кроку обробки даних. (відомості про робітника).

Файл — пойменована сукупність записів для об'єктів одного типу (відомості про всіх робітників).

Процес перетворення економічної інформації у відповідні дані відбувається через процедури формалізованого опису. До процедур формалізованого опису відносять:

Класифікаця - поділ множини об’єктів на частини за їхньою подібністю чи розбіжністю згідно з прийнятими методами.

Кодування - процес створення кодів (набору цифр, букв та цифр і букв) та присвоєння їх підмножинам об’єктів, отриманих у ході класифікації.

Моделювання елементів інформації - умовне відображення реальних об’єктів і процесів за допомогою мовних, графічних та інших засобів, аби полегшити сприймання та аналіз їх людиною. Моделі допомагають абстрагуватися від деталей та усвідомити суть проблеми.

Тема 2. Економічна інформація і засоби її формалізованого опису: організація інформаційної бази систем оцінювання економічної інформації.

План:

1. Поняття економічної інформації, її види та властивості

2. Структура, форми подання та відображення економічної інформації

3. Оцінювання економічної інформації

Література:

Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: навчальний посібник/ Гужва В.М. – Київ: КНЕУ, 2001 – 400 с. (10-14)

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф. Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник. — К.: Професіонал, 2006. — 432 с (11-16)

Тема 3. Економічна інформація і засоби її формалізованого опису: фінансово-кредитна інформація як об'єкт автоматизованої обробки та засоби її формалізованого опису.

План:

1. Фінансово-кредитна інформація та її особливості

2. Поняття та основні системи класифікації, кодування

3. Класифікатори економічної інформації.

Література:

Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: навчальний посібник/ Гужва В.М. – Київ: КНЕУ, 2001 – 400 с. (14-17)

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф. Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник. — К.: Професіонал, 2006. — 432 с (8-11, 16-19)

1.2. Інформація і дані

Економічна інформація (ЕІ) — це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами і колективами людей у виробничій і невиробничій сферах.

До характеристик економічної інформації слід віднести:

• великі обсяги;

• багаторазове повторення циклів її отримання і перетворення у встановлені часові періоди (місяць, квартал, рік і т. ін.);

• різноманіття джерел і споживачів;

• значна питома вага рутинних процедур під час її опрацювання.

Економічну інформацію (ЕІ) можна класифікувати за цілою низкою ознак, а саме:

а) за функціями управління:

— планова;

• нормативна;

• облікова;

• аналітична;

б) за відношенням до об’єкта управління:

в) за моментом виникнення:

• первинна;

• похідна;

г) за сталістю змісту:

• умовно-стала;

• умовно-змінна;

д) за характеризованими сутностями:

• інформація про предмети (деталі, вироби, устаткування);

• інформація про процеси (технологія опрацювання, технологія виготовлення);

е) за елементами структури:

• реквізит;

• показник;

• масив;

• інформаційний потік;

• інформаційна база.

Розгляньмо дещо детальніше останню ознаку класифікації ЕІ, оскільки вона визначає характер можливих дій з цим видом інформації.

З погляду логіки управління та розміщення інформації на носіях прийнято розрізняти логічну та фізичну структури інформації. Фізична структура визначається типом відповідного носія (папір, магнітна стрічка, магнітний диск тощо).

Під логічною структурою інформації мають на увазі таку структуру, яка враховує погляд користувача (управління). Наведемо приклад — аналогію з процесу природного спілкування (обміну інформацією) між людьми. Серед елементів та рівнів такого спілкування традиційно виділяють такі: літера  склад  слово  речення  абзац тощо.

В ЕІ подібна логічна структура може бути подана таким чином:

Символ



Реквізит



Показник



Масив



Інформаційний потік



Інформаційна база

Під символом розуміють елементарний нетрадиційний сигнал інформації, яка не має самостійного значення (літера, цифра, знак).

Реквізит — це найпростіша структурна одиниця інформації, яка є неподільною на смисловому рівні і яка відображає кількісну чи якісну характеристику сутностей (об’єктів, процесів тощо) предметної області.

Реквізит-ознака (R_оз) містить якісну характеристику суттєвості, що дозволяє виділити (ідентифікувати) об’єкт із множини різ­них об’єктів.

Реквізит-основа (R_ос) містить кількісну характеристику об’єкта, що визначає його стан.

Поділ реквізитів на різновиди можна подати таким чином (рис. 1.5):

Рис. 1.5. Поділ реквізитів на кількісні та якісні

Розрізняють форму і значення реквізитів. Форма реквізиту виявляється в його назві (наприклад професія), а значення реквізиту «професія» — це назва конкретної професії (наприклад токар, фрезерувальник, технолог тощо).

У процесі опрацювання інформації реквізити-основи і реквізити-ознаки мають різне призначення, а саме: над реквізитами-основами виконують арифметичні операції, над реквізитами-ознаками — логічні.

Економічний показник — це інформаційна сукупність з мінімальним складом реквізитів-ознак (R_оз) і реквізитів-основ (R_ос), достатнім для створення елементарного документа. Символічна формула для утворення показника має такий вигляд:

. (1)

Зазначимо, що характер дій над R_ос і R_оз визначає і правила позначення їх за побудови відповідних показників, а саме:

а) реквізити-основи позначаються великими літерами алфавіту (зазвичай латинського) і слугують основними елементами під час побудови формули;

б) реквізити-ознаки групуючі позначаються маленькими літерами і слугують в якості індексів у формулах;

в) реквізити-ознаки довідкові ніяким чином не позначаються і виконують роль, що випливає з їхньої назви (довідкові).

Для ілюстрації наведених правил розгляньмо таку інформаційну сукупність, як «Відомість завантаження верстатів механічного цеху машинобудівного підприємства на місяць під виробничу програму». Реквізити, що можуть міститися у цьому доку­менті, опишемо за допомогою такої таблиці:

Реквізит	Ідентифікатор	Умовне позначення реквізиту в формулі	Характеристика реквізиту
Назва цеху	NC	—	Якісний довідковий
Код цеху	КC	с	Якісний групуючий
Назва місяця	NMIS	—	Якісний довідковий
Код місяця	KMIS	m	Якісний групуючий
Назва верстата	NVER	—	Якісний довідковий
Код верстата конкретного виду	KVER	i	Якісний групуючий
Кількість верстатів конкретного виду в цеху	NKVER	N	Кількісний фактичний
Ефективний місячний фонд роботи одного верстата конкретного виду	EFOND	F	Кількісний плановий
Трудомісткість місячної виробничої програми цеху в розрізі конкретного виду верстатів	TRUD	T	кількісний плановий
Коефіцієнт завантаження конкретного виду верстатів	KZAV	K	кількісний розрахун­ковий

Виходячи з наведеної таблиці та враховуючи наведені вище правила, перелічимо деякі показники:

N_icm — кількість верстатів і-го виду в с-му цехові в т-му місяці;

F_iсm — ефективний фонд роботи одного верстата і-го виду в с-му цехові в т-му місяці;

Т_iсm — трудомісткість виробничої програми с-го цеху в т-му місяці в розрізі і-го виду верстатів;

K_iсm = Т_iсm / (F_iсm · N_icm) — коефіцієнт завантаження і-го виду верстатів в с-му цеху під виробничу програму т-го місяця.

Процес перетворення економічної інформації у відповідні дані можна подати таким чином (рис. 1.6):

Рис. 1.6. Схема перетворення інформації в дані

Під класифікацією розуміють поділ множини об’єктів на час­тини за їхньою подібністю чи розбіжністю згідно з прийнятими методами. Існує два методи класифікації, а саме:

а) ієрархічний;

б) фасетний.

Ієрархічний метод класифікації — це послідовний поділ множини (об’єктів) на підлеглі класифікаційні групування.

Множину, яка класифікується, поділяють на підпорядковані підмножини спочатку за певною ознакою (основою поділу) на великі групування, потім кожну з них — на ряд наступних групувань, які в свою чергу поділяють на дрібніші, поступово конкретизуючи об’єкт класифікації. Між цими групуваннями встановлюються відношення підпорядкованості (ієрархії) (рис. 1.7).

Рис. 1.7. Ієрархічна схема класифікації

Фасетний метод класифікації — це паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні групування. При цьому множина об’єктів, що характеризується певним набором однакових для всіх об’єктів ознак (фасет), значення яких відповідають конкретним виразам зазначених ознак, може поділятися багаторазово і незалежно. Фасетний метод класифікації є однорівневим, оскільки вхідна множина об’єктів ділиться на підмножини відповідно до значень ознак окремих фасет (рис. 1.8).

Рис. 1.8. Фасетна класифікації

Під кодуванням розуміють процес створення кодів (набору цифр, букв та цифр і букв) та присвоєння їх підмножинам об’єк­тів, отриманих у ході класифікації.

Розрізняють два види методів кодування:

а) реєстраційний;

б) класифікаційний.

До реєстраційних належать порядковий та серійно-порядко­вий методи, до класифікаційних — послідовний і паралельний.