11. Розкрийте питання того, які традиції архітектури Київської Русі зберігались в Московській державі

Московська держава виникла з уламків північно-східних земель Київської Русі й отримала велику спадщину, зокрема міста, які будувалися ще за часів Київської Русі. Цеховики і ремісники Мурома, Новгорода, Ростова, Пскова, Смоленська, Суздаля, Бєлгорода та інших міст продовжували традиції русичів. Як і раніше вони працювали на замовлення церкви, виготовляли предмети церковної атрибутики – лампадки, чаші, хрести, оздоблювали храми іконостасами і фресками. При виготовленні храмових дзвонів використовували досвід майстрів ливарної справи часів Київської Русі, який традиційно передавався у спадок від батька до сина.

Використовуючи давньоруську школу тут побудували Софійський і Георгіевський собори у Новгороді, храм Спаса у Пскові, Успенський і Дмитрівський собори у Володимирі, Благовіщенський та Архангельський собори Московського кремля. Успенський собор був побудований італійським майстром Аристотелем Феорованті, але він розпочав будівництво тільки після ознайомлення з місцевою архітектурою. Собор і Кремль будувалися за наказом Івана ІІІ і взірцем для них був Успенський собор ХІІ ст. у Володимирі.

Традиції архітектури Київської Русі виявляються у світських будівлях, зокрема Грановитій палаті Кремля, що служила тронним залом. Палата мала посередині могутній стовп, на який спиралися чотири хрестоподібних склепіння. У будівлях кам’яної архітектури Московської держави зберігалися традиції дерев’яної архітектури Київської Русі. Так, собор Покрова, нині відомий, як собор Василя Блаженого, являє собою дев’ять стовпоподібних храмів на одному постаменті, об’єднаних внутрішніми переходами, і галерею. Бані храму побудовані в традиціях дерев’яної архітектури Русі.

12. Дайте характеристику культурної та соціально-політичної ситуації на українських землях у XIV-XVI cт.

Роз´єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, спустошливі турецько-татарські набіги, іноземний гніт спричинили складні процеси в розвитку української культури XIV—XVI ст. З 60-х років XIV ст. значна частина українських земель перебувала під владою Литви. Перші роки під владою Литви практично не внесли кардинальних змін у суспільний устрій українських земель, вони існували як окремі князівства. Довгий час православна церква залишалася для українського населення єдиним осередком національної самобутності, духовності й культури. В українських землях поступово поширювався католицизм. Проте католицька церква провадила активну місіонерську діяльність через різні ордени. Першими на терени України проникають ідеї гуситства, чому сприяли інтенсивні зв´язки з Чехією: українці навчались у Празькому університеті, були учнями Яна Гуса. Для України в гуситському русі важливі не лише релігійні, але й національні мотиви. На початку XV ст. починається національне пробудження, виникає протест українців проти полонізації, а гусити висували ідеї національної незалежності. Наслідком стало пробудження інтересу до рідної мови, поява перекладів Священного Писання українською.Впливи Реформації стають найбільш відчутними в 50-х роках XVI ст. У Галичині, на Волині, Вінниччині, Брацлавщині, Київщині, Житомирщині утворюються громади кальвіністів, антитринітаріїв, соціан та ін. І хоча реформаційний рух в Україні не набув масштабів Західної Європи, його вплив на пробудження національної свідомості й культури українського народу був вагомий. Соціально-економічні умови, історичні обставини спричинили до підписання Берестейської церковної унії в жовтні 1596 р. Складна соціально-політична ситуація, що склалася в польсько-литовську добу в Україні, істотно позначилася на розвитку української культури. Загалом ці обставини не припинили культурного процесу в українських землях, лише надали йому специфічних особливостей. По-перше, українські землі відновили економічні й культурні зв´язки з західними державами, які були зруйновані в період татаро-монгольської навали. По-друге, українська культура зазнала істотного впливу ідей європейського Відродження, зокрема поширення гуманізму. По-третє, культурний процес в українських землях тривав в умовах гострої релігійно-політичної боротьби між сходом і заходом за сфери впливу. Вказані особливості притаманні усім сферам української культури періоду феодальної роздрібненості, але найрельєфніше вони виявляються у сфері освіти й книгодрукування.