49. Творчість яких письменників українського зарубіжжя стала відомою українському читачеві в останні роки?

Українська художня література як вияв народного духу в художньому слові має особливу значущість для виживання українців за межами батьківщини. Література − це носій історичної пам'яті народу, його поглядів на мораль, зосередження народної символіки, це й естетичне освоєння світу через рідне художнє слово. За тисячі кілометрів від України рідна мова і література стали для переселенців найміцнішим ланцюгом, що єднає їх із Батьківщиною.Твори мистецтва української діаспори, які відзначаються складною образністю, глибоким психологічним і новаторським змістом, несуть у собі елементи комічного тощо. Це – поетичні твори членів „Празької школи” і Нью-Йоркської групи, які відкидали канонічні літературні форми й орієнтувалися на вільний вірш, що утвердився на Заході; глибокий психологізм творів У.Самчука і багатство художніх засобів В.Барки, що здатні поглибити естетичні та світоглядні погляди людини. Елементами комічного пронизана п’єса В.Чапленка „Цяця-молодичка” і сатиричні вірші З.Когут.

Богдан Рубчак – один із представників Нью-Йоркської Групи поетів. Розпочав творчий шлях у середині 1950-х рр. цікавими модерними експериментами (збірка «Камінний сад»). Також  «Роман про добру людину»  Емми Андієвської, збірки «Без Іспан», «Без ї» й «Анкети», та в романах «Менінґіт» і «Три бльондинки і смерть» Ю.Тарнавського та цикл віршів Марії Ревакович «Листи і фотографії»

Щодо представників Празької школи, то це передусім поети, покликані у літературу бажанням оповісти про себе і свій час. Лірика була для них формою самовираження, швидкого реагування, а проза – глибшого осмислення, багатогранного відтворення життя. Найяскравішими творами були Ю.Липи «Козаки в Московії», «Беатріче» Ю. Клена, поетичні збірки «Рінь», «Вежі», «Підзамчя», роман «Останній пророк» Леоніда Мосендза та «Сучасникам» О.Теліги.

Також не можна не згадати твори Маланюка «Сонет» та «Пам.яті Т.Осьмачки», збірка О.Олеся «З журбою радість обнялась», «Тигролови»І. Багряного, «Жовтий князь» В.Барки та «Марія »Уласа Самчука.

50. Дайте аналіз головних проблем сучасної української культури та визначте роль культури в подальшому розвитку держави.

На жаль, фінансово-економічні проблеми останнього часу не дають можливості фінансувати сферу культури у повному обсязі, так, як це передбачено чинним законодавством України. За відсутності належного державного фінансування, в Україні створюються інші механізми матеріального забезпечення сфери культури: створюються благодійні фонди, культурні товариства, об’єднання митців, зароджується діяльність меценатів. Проте поки що це не може замінити повноцінного державного фінансування. У цих умовах відбувається комерціалізація культури, коли створюються низькопробні, але прибуткові культурні проекти.

Через матеріальні труднощі, особливо в перші роки незалежності, скорочувалася кількість закладів культури (перш за все в сільській місцевості), а багато талановитих митців виїжджали за кордон у пошуках достойного заробітку. Загальмувався розвиток кінематографії, за останні роки українські фільми практично не знімаються, а технічні потужності вітчизняних кіностудій використовуються для зйомок реклами та відеокліпів. Не кращі часи переживає книговидавництво – більшість видань на полицях книгарень російськомовні, до того ж видрукувані за межами України.

Ще одна проблема української сучасної культурної сфери – переповнення культурного простору зразками зарубіжної масової культури (кінематографічна продукція, музика, телебачення, літературні твори тощо). Ці далеко не найкращі твори маскультури витісняють національну культуру з активного вжитку, особливо в молодіжному середовищі.

Культура – це не просто сума текстів, але й відгук у масах народу. Коли міліє басейн реципієнтів культури, міліє й творчість, хоча справедливо й протилежне : якби українська культура спромоглася на потужні притягальні імпульси, вони привернули б до себе людей, збільшили б аудиторію української культури.

Культура цінна не кількісними параметрами і навіть не якістю, а своєю унікальністю. На сьогодні ми не маємо творів світового значення (або їх дуже мало). Навіть Шевченко в світі мало знаний, попри всі байки про його буцімто загальну відомість. Це свідчить не тільки про неповноцінність культури, але й дуже перешкоджає її самоствердженню.

Можна виділити декілька чинників, що впливатимуть на подальший розвиток української культури, а саме:

поглиблення національного самопізнання та самоусвідомлення;

створення умов для існування, розвитку, співпраці та змагання розмаїтих філософських, релігійних, літературних, образотворчих, музичних течій, напрямів, шкіл, тобто дійсне ствердження свободи духовної творчості;

врахування світового культурного досвіду, усвідомлення власної національної культури як ланки світового культурного процесу, співучасть у світовому культурному обміні за умов визнання пріоритету загальнолюдських цінностей та усвідомлення землі як спільного дому усього людства;

всебічне використання резервів національної культурної традиції, можливостей національної ментальності, орієнтація на створення оригінальних культурних цінностей, що мають не лише національне, але й загальнолюдське, світове значення, адже останнє і є критерієм зрілості культури.

Однією з актуальних проблем на сьогодні є державна підтримка національної культури. Продумана система державного протекціонізму стосовно української національної культури, яка б не порушувала інтереси інших національних осередків України і не суперечила загальнолюдським принципам, державна підтримка культур національних меншин – ось один з необхідних напрямів національно-духовного відродження нашої держави. Особливої уваги потребує українізація різних форм масової культури, сучасної індустрії розваг, а також тих новітніх видів та жанрів культури, які з різних причин не розвиваються в Україні або втратили національну визначеність (телевізійні жанри, оперета, різні форми відеокультури). Перспективність розвитку української культури залежить від готовності її представників до культурної активності, яка в значній мірі залежить від їхнього менталітету. У ньому як характерну рису українця багато дослідників називають комплекс меншовартості, втрату національної гідності. Неоднозначно на ситуацію в культурній сфері впливає й тривале політичне протистояння в українському суспільстві. Подекуди культура стає заручником політичної боротьби. Практика суспільно-політичного життя в сучасній Україні засвідчує, що спроби вирішення проблем і суперечностей, що накопичилися у соціально-політичній сфері життя нашого суспільства, не можуть бути успішними, якщо шляхи їх рішення шукати без урахування того, що існує країна з погляду стану і особливостей розвитку її культури.

На міжнародному рівні культура України практично відсутня – в інформаційному плані чи у вигляді товарів і послуг. Основні досягненні України в цій царині – Дні культури в окремих країнах, двосторонні угоди, що включають, зокрема, й пункт про культурний обмін, та активний імпорт продуктів інших культур – навряд чи задовольнять амбіції будь-якої нації, що вірить у своє майбутнє.

З другого боку, промовистий той факт, що причиною створення недержавних організацій у галузі культури більшість (81%) представників цього середовища називають можливість працювати незалежно від державних культурних установ, тобто, нав’язаної згори політики – згідно з опитуванням, проведеним серед мистецьких недержавних організацій Українським Мистецьким Форумом. Разом з тим однією з головних проблем у своїй діяльності НДО в галузі культури називають складнощі у пошуках фінансування (71%).

Законодавче поле в галузі культури в Україні, порівняно з іншими європейськими державами, досить широке і специфіковане по окремих питаннях. Воно складається з численних законів та нормативно-правових актів, ухвалених Верховною Радою України, постанов Кабінету Міністрів України, Указів Президента України, постанов, рішень та інструкцій головних розпорядників коштів у цій галузі. Головними документами, на яких будується законодавчий інструменталій культурної політики в Україні, є Конституція України та Основи законодавства України про культуру.