38. Композитор м. Лисенко та його твори.

Народився Микола Віталійович Лисенко 22 березня 1842 р. в с. Гриньки Полтавської губернії. У дворянсько-поміщицькій сім’ї з козацьким корінням. Загальну освіту здобув у приватних пасіонах Києва (1852-1855), Харківській гімназії.(1855-1859).З п’яти років його навчала музиці мати, згодом він навчався грі на фортепіано у А.Паночіні (Київ), М.Дмитрієва (Харків). 1864 р. закінчив Київський університет, а наступного захистив дисертацію з природознавчих наук. У студентські роки збирав музичний фольклор, організував аматорський хор. Композиторську майстерність вдосконалював у петербурзькій консерваторії у М.Римського – Корсакова, спілкувався з О.Бородіним, М.Мусоргським, критиком В.Стасовим (1874-1876). Виступав як піаніст, диригент хору, пропагуючи народні пісні слов’янських народів. Маючи педагогічний досвід викладав у музичних школах та училищах (1865-1867), Інституті шляхетних дівчат (1890-1904), передавав його іншим у своїй приватній музичній школі , яку було відкрито у Києві 1904 р. Випускниками її були К.Стеценко, Л.Ревуцький, М.Терещенко, Б.Романицький.

Творчий доробок композитора становлять 11 опер, музика до театральних вистав, інструментальних композицій (серед них - 2 рапсодії, «Українська сюїта», 2 концертні полонези, «Героїчне скерцо», та ін.),близько 100 творів на тексти Т.Шевченка, понад 500 пісень (обробок і авторських), численні хори ( зокрема, й церковні), що є кращим надбанням української та світової музичної культури.

На українському народному ґрунті М.Лисенко творить високохудожні композиції на шевченківську тематику, народні опери "Різдвяна ніч" і "Утоплена", оперу-сатиру "Енеїда", монументальну народну музичну драму "Тарас Бульба". Починаючи з 1869 року Микола Віталійович продовжував невтомно виступати у концертних програмах. У 1904 році М.Лисенко відкриває першу в Україні національну музично-драматичну школу (з 1913 року - ім. М.В.Лисенка), яка працювала у програмному режимі вищих мистецьких навчальних закладів. Разом з О.Кошицем організував у 1905 році музично-хорове товариство "Київський Боян", головою якого був до кінця життя. М.Лисенко був засновником і головою ради правління "Українського клубу" (1908 - 1911 рр.). Серед огрому творчої спадщини композитора основне місце посідають опери: "Різдвяна ніч" (1873 р.), "Утоплена" (1883 р.), "Тарас Бульба" (1890 р.), "Наталка Полтавка" (1889 р.), "Енеїда" (1910 р.),"Ноктюрн" (1912 р.), дитячі опери "Коза-Дереза" (1888 р.), "Пан Коцький" (1891 р.), "Зима й Весна" (1892 р.). Микола Віталійович Лисенко був одним з найкращих інтерпретаторів "Кобзаря" Т.Шевченка, на тексти якого написав понад 80 вокальних творів різних жанрів. Безцінною спадщиною великого композитора стали обробки фольклорно-пісенних зразків усної народної творчості. Смерть М.Лисенка, яка настала 6 листопада 1912 року, була непоправною втратою для української музичної культури.

39. Роль п.І. Чайковського у музичному житті України.

Творчість Чайковського дуже різноманітна: він написав опери, балети, симфонії, увертюри, фантазії, сюїти, квартети, концерти, фортепіанні і скрипічні п'єси і т. п., і в кожному з цих видів музичних творів він створив неперевершені зразки.

Чайковський є одним з найбільш улюблених і відомих російських композиторів. Ім'я Чайковського відоме всьому світові завдяки великій доступності його музики, завдяки тому, що він завжди говорив простою, зрозумілою музичною мовою, навіть тоді, коли передавав найскладніші і найглибші думки і почуття. Його музика захоплює своєю щирістю, теплотою і глибиною.

Ці характерні музичні риси Чайковський виявляє однаково яскраво і в інструментальних, і в вокальних творах. Він написав опери «Опричник», «Черевички», «Євгеній Онєгін», «Орлеанська діва», «Мазепа», «Чародійка», «Пікова дама», «Іоланта». Крім того, останнім часом вдалося встановити по рукописних партіях ранню оперу Чайковського «Воєвода» на сюжет О. М. Островського. Партитуру цієї опери Чайковський знищив після першої постановки.

З великої кількості фортепіанних п'єс найбільш відомі збірники «Пори року» і «Дитячий альбом». Збірник «Пори року» складається з 12 п'єс, що відповідають дванадцятьом місяцям року. В них Чайковський дає характерні образи на кожний місяць, наприклад, на березень — «Пісня жайворонка», на липень — «Пісня косаря», на серпень — «Жнива» і т. п. В цих п'єсах виражена глибока любов Чайковського до російської природи, до російського життя. Особливо популярні п'єси «Пісня жайворонка», «Пролісок», «Баркарола», «Осіння пісня», «На тройці».

П. І. Чайковський написав три балети — «Лебедине озеро», «Спляча красуня» і «Щелкунчик». В цих балетах він підніс на велику височінь якість і значення музики в балетному спектаклі. До нього музика в балеті відігравала головним чином підсобну, другорядну роль. Пишучи музику, зручну для танцю, Чайковський зумів створити в ній певні образи, характери, відобразити глибоке почуття і переживання дійових осіб.

Чайковський вніс у свої балети багато лірики і драматизму, Музика цих балетів настільки художня і змістовна, що зроблені з них сюїти часто виконуються в симфонічних концертах і є улюбленими творами найширших народних мас.

Загальна характеристика творчості П. І. Чайковського

П. І. Чайковський є найвидатнішим і найулюбленішим російським композитором. Музика Чайковського справила великий вплив на весь наступний розвиток російської і радянської музики і користується великою популярністю серед широких народних мас всього світу.

Вся його творчість пройнята любов'ю до життя, до людини, його глибоко цікавить і хвилює внутрішній світ людини, її почуття і переживання. Для своїх творів він бере такі сюжети, де діють прості, живі люди. В одному з листів до Танєєва він пише: «Я завжди прагнув якомога правдивіше, щиріше передати музикою те, що було в тексті. Правдивість же і щирість не є результат розумувань, а безпосередній продукт внутрішнього почуття. Щоб почуття це було живе, тепле, я завжди старався вибирати сюжети, в яких діють справжні, живі люди, які почувають так само, як і я».

Правдиво і яскраво передає Чайковський всю глибину, всю багатоманітність внутрішнього світу людини, причому дуже важливо відзначити характерний для нього конфлікт трагічних, скорбних настроїв і почуттів з почуттями життєрадісними, сповненими глибокого оптимізму.

Музика Чайковського глибоко лірична. Основним виражальним засобом в його творах є багатюща мелодика, співуча, задушевна, легко запам'ятовувана.

Музика Чайковського глибоко національна. У ній зворушливо передано почуття російських людей, що оточували його, геніально змальовано тогочасну російську дійсність.