- •3.Писемність, освіта, літ-ра Київської держави
- •4. Архітектура і образотворче мистецтво Русі.
- •6.Видатні діячі культури Київської Русі.
- •8.Види прикладного мистецтва, які набули високого розвитку та поширення на Русі.
- •9.Розвиток літописання та літератури в Київській Русі.
- •10. Видатні архітектурні споруди Київської Русі
- •11. Розкрийте питання того, які традиції архітектури Київської Русі зберігались в Московській державі
- •12. Дайте характеристику культурної та соціально-політичної ситуації на українських землях у XIV-XVI cт.
- •13. Розкрийте роль, яку відігравали православні братства в Україні
- •14. Назвіть та охарактеризуйте видатних вчених та культурних діячів України 15-16 ст.
- •15. Проаналізуйте роль міста,церкви та княжих дворів у розвитку культури
- •16. Охарактеризуйте розвиток освіти в польсько-литовську добу
- •17. Визначте характерні особливості літературного та видавничого процесу в українських землях за часів феодальної роздробленості
- •18. Виникнення української козацької держави та її роль урозвитку національної культури.
- •19.Розкрийте роль друкарень у розвитку культури XVII ст.
- •20.Охарактеризуйте Києво-Могилянську добу і її роль у розвитку культури хvіі ст.
- •21. Що таке козацький літопис, які літописи ви знаєте? Їх роль у культурному розвитку XVII ст.
- •22. Роль православної церкви в козацькому житті.
- •24. Навчальні заклади хvііі ст.
- •26. Козацькі літописи г. Грабянки, Самійла Величка, Самовидця.
- •27. Роль "Енеїди" і.П. Котляревського в українській літературі.
- •28. Квітка-Основ'яненко та його гумористичні оповідання.
- •29. Художники – портретисти хvііі ст.
- •30. Українських композитори хvііі ст
- •31. Значення "Історії Русів"для спрямування української культури XIX ст.
- •32. Роль «Руської трійці» у піднесенні національно-культурної ідеї XIX ст.
- •33. Кирило-Мефодіївське братство і його роль в житті української інтелігенції.
- •34. Громади і їх роль у суспільному та культурному житті.
- •35. Історія створення гімну "Ще не вмерла Україна".
- •36. Творчість м.В. Гоголя та її роль для розвитку української культури.
- •37. Роль т.Г. Шевченка в розвитку в української літератури, мови та українського малярства.
- •38. Композитор м. Лисенко та його твори.
- •39. Роль п.І. Чайковського у музичному житті України.
- •40. Розкрийте значення терміну украінізація
- •41. Розкрийте значення терміну «соціалістичний реалізм»
- •42. Охарактеризуйте основні етапи розвитку радянської школи.
- •43. Твори українських радянських письменників.
- •44. Основні тенденції розвитку української культури періоду незалежної держави.
- •45. Небезпека поширення “масової культури” для розвитку української національної культури.
- •46. Особливості розвитку сучасної української освіти.
- •47. Назвіть галузі науки, в яких українські вчені мають світовий пріоритет.
- •49. Творчість яких письменників українського зарубіжжя стала відомою українському читачеві в останні роки?
- •50. Дайте аналіз головних проблем сучасної української культури та визначте роль культури в подальшому розвитку держави.
27. Роль "Енеїди" і.П. Котляревського в українській літературі.
«Енеїда» І. П. Котляревського з’явилася у той час, коли на українських територіях царської Росії розформовувалися козацькі слобідські полки, нищилися рештки автономії після зруйнування Катериною II Запорозької Січі. У дискусіях про український народ переважала шовіністична імперська думка про те, що немає такого народу, що це лише плем’я без своєї мови і традицій. Відсутність державного захисту, соціальний і національний гніт гальмували духовний розвиток народу. Але художня література живилася соками народної мудрості, гумору і пісні. Саме І. П. Котляревський у 1798 р., коли вийшли з друку три перші частини «Енеїди», засвідчив існування українського народу як фізичної і духовної реальності. Запозичивши у Вергілія тему про пригоди Енея (сина богині Венери) та його ватаги, автор ввів нас у чудовий світ української мови, у світ життя українського народу.
"Енеїда" – твір просвітительського реалізму, пройнятий справжнім гуманізмом. Всі свої симпатії в ній І. Котляревський віддає людині праці, покріпаченій, визискуваній. З гордістю говорить автор про героїчне минуле народу.
"Енеїда" І. Котляревського – це суцільна симфонія сміху, естетична природа якого органічно пов’язана з попередньою бурлескно-травестійною традицією української літератури, з народною сміховою культурою (казкою, небилицею, анекдотом тощо), з громадянським критицизмом прогресивної російської просвітительської літератури другої половини XVIII – початку XIX ст., зокрема з сатиричними творами М. Фонвізіна, М І. Новикова, І. Крилова. Сміх автора "Енеїди" відсвічується різними гранями, залежно від різних об’єктів зображення. Змальовуючи Енея і троянців, цих розбишак і "голодранців", у найкомічніших ситуаціях, автор показує їх у бурлескних тонах, щедро вдається до гіперболічно-гротескних прийомів, доброзичливої і добродушної іронії.
Багато уваги приділяє І. Котляревський зображенню негативних типів верхівки тогочасного суспільства
Однією з xapактерниx ознак новаторства І. Котляревського в "Енеїді" є її тісний органічний зв’язок з фольклором, українським народним гумором.
В "Енеїді" є чимало і народних легенд, жартів, пісень, казкових образів: скатерть-самобранка, килим-самоліт, чоботи-скороходи, кобиляча голова, баба-яга (Сівілла). Казкова творчість, приказки і прислів’я органічно вплітаються в художню тканину твору, увиразнюють характеристику образів, різних комічних ситуацій, а нерідко і просто пожвавлюють колоритний живопис твору.
"Енеїда" І. Котляревського засвідчувала також величезні можливості творення українського письменства рідною мовою, її автор заклав міцні підвалини літературної мови на народній основі, на які спирався і великий Шевченко, розвиваючи і утверджуючи українську мову як літературну національну мову, і першим підніс її до рівня найрозвиненіших мов світу. Але "Енеїда" була і залишалась якісно новим естетичним явищем українського історико-літературного процесу кінця XVIII і перших десятиліть XIX ст. і стала, за визначенням О. Білецького, не лише епілогом стародавньої української літератури, а й блискучим прологом нового демократичного письменства XIX ст. Вона здобула широке визнання прогресивного крила української і російської громадськості – її високо цінували декабристи, О. Герцен, В. Бєлінський, М. Гоголь, Т. Шевченко, М. Коцюбинський, П. Грабовський, І. Франко, М. Горький...