
- •3.Писемність, освіта, літ-ра Київської держави
- •4. Архітектура і образотворче мистецтво Русі.
- •6.Видатні діячі культури Київської Русі.
- •8.Види прикладного мистецтва, які набули високого розвитку та поширення на Русі.
- •9.Розвиток літописання та літератури в Київській Русі.
- •10. Видатні архітектурні споруди Київської Русі
- •11. Розкрийте питання того, які традиції архітектури Київської Русі зберігались в Московській державі
- •12. Дайте характеристику культурної та соціально-політичної ситуації на українських землях у XIV-XVI cт.
- •13. Розкрийте роль, яку відігравали православні братства в Україні
- •14. Назвіть та охарактеризуйте видатних вчених та культурних діячів України 15-16 ст.
- •15. Проаналізуйте роль міста,церкви та княжих дворів у розвитку культури
- •16. Охарактеризуйте розвиток освіти в польсько-литовську добу
- •17. Визначте характерні особливості літературного та видавничого процесу в українських землях за часів феодальної роздробленості
- •18. Виникнення української козацької держави та її роль урозвитку національної культури.
- •19.Розкрийте роль друкарень у розвитку культури XVII ст.
- •20.Охарактеризуйте Києво-Могилянську добу і її роль у розвитку культури хvіі ст.
- •21. Що таке козацький літопис, які літописи ви знаєте? Їх роль у культурному розвитку XVII ст.
- •22. Роль православної церкви в козацькому житті.
- •24. Навчальні заклади хvііі ст.
- •26. Козацькі літописи г. Грабянки, Самійла Величка, Самовидця.
- •27. Роль "Енеїди" і.П. Котляревського в українській літературі.
- •28. Квітка-Основ'яненко та його гумористичні оповідання.
- •29. Художники – портретисти хvііі ст.
- •30. Українських композитори хvііі ст
- •31. Значення "Історії Русів"для спрямування української культури XIX ст.
- •32. Роль «Руської трійці» у піднесенні національно-культурної ідеї XIX ст.
- •33. Кирило-Мефодіївське братство і його роль в житті української інтелігенції.
- •34. Громади і їх роль у суспільному та культурному житті.
- •35. Історія створення гімну "Ще не вмерла Україна".
- •36. Творчість м.В. Гоголя та її роль для розвитку української культури.
- •37. Роль т.Г. Шевченка в розвитку в української літератури, мови та українського малярства.
- •38. Композитор м. Лисенко та його твори.
- •39. Роль п.І. Чайковського у музичному житті України.
- •40. Розкрийте значення терміну украінізація
- •41. Розкрийте значення терміну «соціалістичний реалізм»
- •42. Охарактеризуйте основні етапи розвитку радянської школи.
- •43. Твори українських радянських письменників.
- •44. Основні тенденції розвитку української культури періоду незалежної держави.
- •45. Небезпека поширення “масової культури” для розвитку української національної культури.
- •46. Особливості розвитку сучасної української освіти.
- •47. Назвіть галузі науки, в яких українські вчені мають світовий пріоритет.
- •49. Творчість яких письменників українського зарубіжжя стала відомою українському читачеві в останні роки?
- •50. Дайте аналіз головних проблем сучасної української культури та визначте роль культури в подальшому розвитку держави.
19.Розкрийте роль друкарень у розвитку культури XVII ст.
XVI–XVIII ст. – винятково складний і важливий період у житті українського народу. У політичній історії він охоплює такі процеси як перехід всіх українських земель під владу Речі Посполитої, наростання визвольної боротьби, створення національної державності в ході Хмельниччини, подальша втрата завоювань. У вітчизняній культурі це була яскрава, плідна епоха, принципова для подальшого розвитку. Можна виділити цілу низку причин, які пояснюють культурне піднесення в Україні.
На середину XVІІ ст. друкована книга стала істотним чинником розвитку української культури. Її тематика відображала стан церковного життя, освіти, науки, мистецтва, суспільно-політичної думки.
Друкарство і книговидання на той час ще не відокремилися одне від одного. Деякі друкарні були не просто прибутковими поліграфічними підприємствами, а й видавничими центрами, осередками розвитку письменства. Навколо них гуртувалися письменники, знавці мов, майстри мистецького оформлення книги. Важливо підкреслити підтримку українського друкарства гетьманським урядом і козацькою старшиною. Гадяцький договір України з Польщею 1658 р. передбачав, що в автономній Українській державі буде діяти необмежена кількість шкіл, колегіумів, друкарень, можна буде друкувати світські та релігійно-політичні книги.
У 1720–1722 рр. починається новий період в історії українського книгодрукування. Російський уряд заборонив Київській і Чернігівській друкарням видавати будь-що, крім передруків давніх видань, які не повинні були відрізнятися мовою і навіть наголосами від російських.
Найпопулярнішим твором друкованої літератури була в XVIII ст. чотиритомна “Книга житій святих” Дмитра Туптала.
З літературних творів, що виходили друком, найширше коло читачів мали, в першу чергу, ораторсько-повчальна проза, житія, духовні вірші. За кількістю назв найпоширенішим літературним жанром стали панегірики і панегіричні вірші. Бароковий панегіризм успадкував від ренесансного алегорію, насиченість античною атрибутикою, проте пізні панегірики схематичніші, віддаленіші від реальності.
Поширились весільні панегірики, панегірики, присвячені військовим і державним діячам, які видавалися з нагоди тих чи інших подій їхнього життя. Панегіричний характер мали також проповіді та вірші з нагоди похоронів.
Окрему групу становлять панегірики гетьманам Іванові Самойловичу, Іванові Мазепі (їх найбільше), Кирилові Розумовському. Твори на честь гетьманів репрезентують державницький струмінь в українській бароковій літературі.
У культурі бароко важливим елементом залишалася спадщина античної літератури, і це знайшло певне відображення в репертуарі видань. Для учнів колегіумів видавалися твори староримських авторів, інколи з науково-допоміжним апаратом.
З навчальною метою публікувалися латинською мовою твори Корнелія Непота, Ціцерона, Горація, Лукреція Кара, Верґілія, Теренція Варрони, Плінія Старшого. Наприкінці XVIII ст. у Галичині з’являються і німецькомовні публікації на античні теми.
Якщо українська книга кінця XVI – першої половини XVII ст. мала виразні ознаки національної своєрідності, то на кінець XVIII ст. вона набирала рис, властивих тогочасній європейській книжці в цілому.
Отже, поряд із засвоєнням та розвитком традицій книгодрукування Івана Федорова, в кінці XVI – на початку XVII ст. українські майстри вели пошуки нових засобів і елементів як в організації друку, так і в оздобленні книг. Спроба реформувати церковнослов’янський кириличний шрифт, збагачення книги новими високохудожніми прикрасами, в яких поєднувались елементи мистецтва Відродження з творчістю українських народних майстрів, свідчать про плідний розвиток друкарства в означений період.
В Україні, яка перебувала під владою Москви, у XVIII ст. царський уряд проводить реакційну політику щодо книгодрукування: були заборонені публікації українською мовою, введені цензурні обмеження. Після ліквідації Запорозької Січі у 1775 р. книгодрукування українською мовою занепало.