8. Технологічність навчального процесу. Приклади технологій.

Технологія — це знання, наука про майстерність. Педагогічна технологія — це своєрідний алгоритм дій, правильне виконання яких та ще у заданій послідовності повинно привести до запланованого кінцевого результату. В ідеалі технологія навчання — це така послідовність дій учителя й учнів, при виконанні якої, врахував¬ши індивідуальні та вікові особливості учня та професійно-методич¬ний рівень учителя, запланований результат обов`язково має настати. ознаки: 1.Діагностичність цілей навчання та результативність. 2.Економність. 3.Уся послідовність дій легко повторюється і відтворюється вчи¬телем в будь-якій школі. 4.Коректування передбачає можливості оперативного зворотного зв`язку, оцінки ступеня досягнення цілей навчання і внесення адек¬ватних корегувальних впливів. Структурними елементами технології як системи є: цілі навчання, психологічна закономірність засвоєння матеріалу, способи діяльності вчителя і способи діяльності учнів, нарешті, ступінь досягнення мети навчання. Системотвірним чинником цієї системи є цілі навчання, а основою, на якій констру¬юється вся ця система, і базовим елементом даної структури є психо¬логічна закономірність засвоєння матеріалу. Наприклад. Однією з технологій, у якій найяскравіше видно всі риси тех¬нологічності навчального процесу, є технологія В. Шаталова. Вона грунтується на використанні двох закономірностей: перша — матеріал краще засвоюється, якщо він подається великими блоками; друга—для запам`ятовування матеріалу потрібно повторити його не менше (7±2) разів.

9. Аспекти педагогіки. Їх характеристика і взаємозв’язок.

Умовою розвитку будь-якої науки і досягнення значущих результатів є її методологічна озброєність. Для здійснення пізнавальної діяльності потрібно добрати наявні і розробляти нові засоби, прийоми, операції, обладнання, обґрунтовані і апробовані технології. Весь цей комплекс забезпечується значними інтелектуальними зусиллями теоретиків і практиків. За образним висловом Г.В.Ф. Гегеля, цей комплекс пізнавальних засобів є не що інше, як виверти людського розуму, що він ставить між собою і досліджуваним об'єктом. Методологія (гр. methodoe — метод + logos — вчення) — це вчення про науковий метод пізнання, а також система самих методів, тобто основних підходів і прийомів дослідження, що застосовуються в певній науці. Метод тут — це спосіб дослідження, пізнання. Сутність застосування методу полягає в тому, що знання, які містяться в ньому, визначають дії дослідника з пізнаваним об'єктом, підказують прийоми підходу до нього, набуття знання, спосіб його вираження і конструювання, організації як матеріалу для опису і вивчення. Прийнято виділяти три рівні методології: філософський, загальнонауковий і частково науковий. Кожний з цих рівнів має відносну автономію. Методи кожного рівня мають специфіку, не виводяться прямо з методів інших рівнів, а лише можуть бути проявом, виявленням їх. Тут діє загальний принцип ієрархії: найбільш загальний рівень — філософська методологія — становить передумову дії інших рівнів, втілюється в них як загальне в особливому та одиничному. Водночас стан цих нижчих рівнів зумовлює буттєвість вищого.