55. Інноваційні технології навчального процесу

Інноваційні технології - це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів. Система грунтується на внутрішніх умовах навчання. Тому "педагогічні технології" пов'язані з ідеями і досвідом психології, соціології, системного аналізу тощо.

Аналіз інноваційної діяльності показує, що в їх практиці в основному впроваджуються технології, серед яких можна виділити: особистісно орієнтоване навчання та виховання, громадянську освіту, профільне навчання, технологію групової навчальної діяльності, теорію рівневої диференціації навчання, психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів, інформаційні технології, здоров’я зберігаючі технології навчання та багато інших.

Найбільш поширеною в Україні є Технологія розвивального навчання. Система розвивального навчання передбачає формування активного, самостійного творчого мислення учнів і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання. Інтерактивні технології (авт. О.Пометун, Л. Пироженко), ідея якої полягає в тому, що процес пізнання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Залежно від мети уроку, форм організації навчальної діяльності використовуються інтерактивні технології кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань. Технологічний концепт проектних технологій( авт. Баханов К., Гузєєв В., Єрмаков І., Пєхота О.) орієнтує на дієвий спосіб здобуття нових знань у контексті конкретної ситуації та їх використання на практиці.

Технологія особистісно орієнтованого навчання (авт. Якимська І., Савченко О., Подмазін С.) полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб’єкта діяльності і суспільних відносин. Інформаційні технології навчання надають доступ учням до нетрадиційних джерел інформації.

56. Діагностика якості освіти

Засоби діагностики якості вищої освіти є галузевим нормативним документом, в якому встановлюються вимоги до стандартизованих методик, що призначені для кількісного та якісного оцінювання ступеня досягнених курсантами (слухачами, студентами) ВВНЗ цілей вищої освіти. Засоби діагностики якості вищої освіти використовуються для визначення відповідності досягнутого курсантами (слухачами, студентами) рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадських якостей під час їх державної атестації.

У залежності від обсягу та масштабності проведення моніторингу розподіляють на рівні:

• національний (державний моніторинг) – відстеження розвитку освіти в Україні;

• регіональний (проведення моніторингу на території області, міста, району);

• локальний (відбувається у межах закладу освіти).

На локальному рівні виокремлюємо такі його субрівні:

• адміністративний (директорський);

• педагогічний (дослідження професійної компетентності вчителя, рівень управління учнівським колективом);

• психологічний (психологічний клімат педагогічного та учнівського колективу, адаптація першокласників до школи, перехід учнів молодшої ланки в середню, професійна орієнтація учнів старшої школи);

• учнівський (навчальна діяльність зі шкільного предмету, рівень вихованості, самооцінка, емоційне ставлення до навчання, рейтинг навчальних предметів, соціометричний статус учня в учнівському колективі);

• комплексний (включає основні компоненти діяльності закладу освіти і спрямований на виявлення якості освіти).