Екзаменаційний білет № 21

1. Механізм та порядок страхування від нещасних випадків.

При вивченні механізму та порядку страхування рекомендуємо звернути увагу на такі моменти. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі вище перелічені особи вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків. Роботодавці набувають статусу страхувальників наступного робочого дня з дня взяття на облік. Повідомлення про взяття на облік роботодавця як платника страхових внесків та страхове свідоцтво надсилаються роботодавцю. Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, Пенсійним фондом України видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та є документом суворої звітності.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Вказаний акт оформлюється за умови фіксації страхового випадку, тобто нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за певних обставин. Обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок – страховий ризик.

З настанням певних обставин виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг (перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України). Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.

2. Статистика електротравматизму в Україні.

Аналіз виробничого травматизму показує, що кількість травм, спричинених дією електричного струму, є незначною і становить близько 1 %. Однак із загальної кількості смертельних нещасних випадків частка електротравм становить 20-40% і посідає одне з перших місць. Щороку в Україні від електричного струму гине приблизно 1500 осіб. Найбільша кількість випадків електротравматизму, в тому числі зі смертельними наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000 В, що пов'язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для кожного, хто працює на виробництві. Випадки електротравматизму під час експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В нечасті, що зумовлено незначним поширенням таких електроустановок і обслуговуванням їх висококваліфікованим персоналом.

3. Поняття шуму. Джерела шуму. Вплив шуму на людський організм. Гігієнічне нормування шуму.

Шум — коливання частинок навколишнього середовища, що сприймається органами слуху людини як небажані сигнали. З точки зору акустики: шум — нестійкі або випадкові акустичні коливання, що характеризуються випадковою зміною амплітуди і частоти

Джерела шуму в навколишньому середовищі можна розділити на дві великі групи - внутрішні і зовнішні. До внутрішніх джерелшуму, перш за все, відносяться інженерне, технологічне, побутове та санітарно-технічне обладнання, а також джерела шуму, безпосередньо пов'язані з життєдіяльністю людей. Зовнішніми джерелами шуму є різні засоби транспорту (наземні, водні,повітряні), промислові та енергетичні підприємства та установи, а також різні джерела шуму всередині кварталів, пов'язані з життєдіяльністю людей (наприклад, спортивні та ігрові майданчики та ін.).

Шум справляє шкідливу фізіологічну дію на людський організм, зумовлює професійні захворювання. Шкідлива дія шуму на людину виявляється через пошкодження слухового апарату (140 дБ), травми нервової системи (150 дБ).

У людини, яка перебуває протягом 6-8 годин під дією шуму інтенсивністю 90 дБ, наступає помірне зниження слуху, яке проходить через годину після припинення його дії.

Шум, що перевищує 120 дБ, дуже швидко викликає у людини втому, головний біль, порушує серцевий ритм, змінює кров'яний тиск, погіршує роботу органів дихання, негативно впливає на психіку. Чим вищий рівень шуму, тим згубніше він діє на людину. При великій інтенсивності шум викликає вібрацію в кістках черепа і зубах, в м'яких тканинах носа і гортані.

Шум з інтенсивністю 160 дБ викликає смерть тварин протягом кількох хвилин, 180 дБ - втому металу, 190 дБ - вириває заклепки з конструкцій.

Тривалий та інтенсивний шум негативно відбивається на здоров'ї людини, її працездатності. Тривала дія шуму викликає загальну втому, може поступово призвести до втрати слуху і до глухоти. Під втратою слуху розуміють збільшення порогу чутливості на визначеній частоті, т.т. незворотне(стійке) зниження гостроти слуху від дії шуму. Для визначення втрати слуху проводять дослідження на 8-ми, на 4-х і на 2-х частотах.

Нормування шуму звукового діапазону здійснюється двома методами: по граничному спектру рівня шуму і по дБА. Перший метод встановлює гранично допустимі рівні (ПДУ) в дев'яти октавних смугах з середньогеометричними значеннями частот 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 ГЦ. Другий метод застосовується для нормування непостійних шумів і в тих випадках, коли не відомий спектр реального шуму. Нормованим показником в цьому випадку є еквівалентний рівень звуку широкосмугового постійного шуму, який надає на людину такий же вплив, як і реальний непостійний шум, вимірюваний за шкалою А шумоміра.

4. Причини виробничих травм, пов’язаних з людським чинником. Статистика психологічних причин травматизму.

Причины:

1. Экономия сил - потребность, которая побуждает к действиям, направленным на сохранение энергетических ресурсов. Поведение человека строится по принципу "наименьшего действия".

2. Экономия времени - стремление увеличить производительность труда для выполнения плана или личной выгоды за счет увеличения темпа работы, пропуска отдельных операций, не влияющих на конечный результат труда, но необходимых для обеспечения его безопасности.

3. Адаптация к опасности или недооценка опасности и ее последствий возникают в результате способности человека привыкать к явлениям, осваиваться с ними. Основа фактора "недооценка опасности" - безнаказанность физическая и социальная за совершение неправильных действий.

4. Самоутверждение в глазах коллег, желание нравиться окружающим влекут за собой рискованные действия, риск для таких - благородное дело.

5. Самоутверждение в собственных глазах может быть причиной сознательного игнорирования безопасных методов труда. Часто это объясняется врожденной неуверенностью в себе или упреками каких-либо лиц, не связанных с конкретным производством.

6. Стремление следовать групповым нормам трудового коллектива. Это происходит там, где нарушение правил безопасности или технологического процесса поощряется молчаливо или громогласно. Девиз производственной деятельности - "план любой ценой". Выполнение правил безопасности в таких случаях может поставить человека в положение "белой вороны".

7. Ориентация на идеалы. Идеалами могут быть как примерные работники, так и нарушители.

Згідно з даними міжнародної статистики, головним винуватцем нещасних випадків є здебільшого не техніка, не організація праці, а сама людина, яка з тих чи інших причин не дотримувалась правил техніки безпеки праці, порушувала нормальне проходження трудового процесу, не використовувала передбачені засоби захисту та ін. Генеральний директор Англійського королівського об'єднання з попередження нещасних випадків Б. Янг стверджує, що 80 % усіх травм відбувається з вини потерпілих . Інші автори вважають, що вина людини може бути констатована у межах 60—90 % нещасних випадків. У деяких джерелах зазначають і вищі відсотки провини людини у нещасних випадках (95 % і навіть 99 % ). При таких оцінках враховують різні критерії винуватості людини (винним може бути і конструктор, який створив недосконалу техніку, і механік, який погано виконав її профілактику, і сам працівник, який допустив помилку при підготовці техніки). У дослідженнях психологічних причин нещасних випадків на одному із машинобудівних заводів М. А. Котик (1981) виявив, що у 76,5 % винуватцями травматизму були самі потерпілі, в 6,1 % випадків — інші працівники і тільки в 10,7 % нещасних випадків відбулося з технічних причин, а в 6,7 % — з організаційних причин . Тому виробничий травматизм на промислових підприємствах є проблемою психології (тобто також і психології). Йдеться про так званий людський фактор, який відіграє суттєву роль у профілактиці виробничого травматизму і дає цінний матеріал для вивчення причин травматизму, визначення основних напрямів профілактики нещасних випадків і аварій на виробництві.