2 Принципи забезпечення національної безпеки
Основними принципами забезпечення національної безпеки є:
пріоритет прав і свобод людини і громадянина;
верховенство права;
пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;
своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;
чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;
демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;
використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.
До числа найважливіших характеристик національної безпеки відносяться її риси, які є основними показниками зовнішнього і внутрішнього аспектів національної безпеки і виступають необхідними умовами або вимогами її існування та збереження.
Зовнішній аспект національної безпеки характеризують такі риси:
національний суверенітет;
національна незалежність;
національні особливості;
територіальна цілісність;
непорушність кордонів;
державна могутність.
Внутрішній аспект національної безпеки характеризують такі риси:
прогресивність національного розвитку;
політична стабільність;
демократичний плюралізм;
національна єдність;
національна злагода;
соціальна справедливість;
суспільне благополуччя.
Система факторів (складові) забезпечення національної безпеки є складною і багатогранною. Існують різні способи класифікації цих факторів, так, зокрема, їх поділяють на внутрішні й зовнішні, об'єктивні й суб'єктивні. Особливе місце серед них посідають внутрішні фактори. До їхнього числа можна віднести наступні:
В економічній сфері:
рівень і темпи розвитку виробничих сил;
можливість використання досягнень науки й техніки у виробництві;
можливість участі країни в міжнародній інтеграції;
характер підготовки кваліфікованих кадрів тощо.
У соціально-політичній сфері:
характер політичного керівництва суспільством;
політичний плюралізм, рівність або нерівність усіх членів суспільства.
Характеристика основних видів національної безпеки.
Суть національної безпеки — у протидії і компенсації будь-яких деструктивних заворушень, що формуються всередині суспільства або за його межами, які шкодять потребам життєдіяльності і розвитку суспільства та особистості.
У зв'язку з цим у національній безпеці виділяють три рівні безпеки: особистості, суспільства і держави. Їхнє місце і роль динамічні та визначаються характером суспільних відносин, політичним устроєм, ступенем внутрішніх та зовнішніх загроз.
Безпека особистості — положення, при якому особистості не загрожує небезпека. Безпека особистості полягає у формуванні комплексу правових і моральних норм, суспільних інститутів та організацій, які дозволили б їй розвивати й реалізовувати соціально значимі здібності й потреби, не зазнаючи при цьому протидії держави й суспільства.
Безпека суспільства — наявність суспільних інститутів, норм, розвинених форм суспільної свідомості, які дозволяють реалізувати права та свободи усіх груп населення і протистояти діям, що ведуть до розколу суспільства (у тому числі і зі сторони держави).
Безпека держави — положення, при якому державі не загрожує небезпека. Досягається наявністю ефективного механізму управління і координації діяльності політичних сил та суспільних груп, а також активних інститутів (органів) їхнього захисту.