6. Становлення і розвиток терміну «фінанси» та «фінансовий контроль».

Термін "фінанси" з'явився орієнтовно у XIII столітті. Він пов'язується із середньовічним латинським терміном "finansia", що в буквальному перекладі означає обов'язкову сплату грошей громадянином своєму правителю (князю, королю, монарху тощо). Ці кошти надходили у розпорядження правителя і витрачались ним на свій розсуд на утримання інститутів влади (військо, поліція), інші витрати державного змісту. Сплата грошей правителю часто супроводжувалась примусом, тому в окремих державах, наприклад у Німеччині, термін "фінанси" вживався серед населення в негативному значенні. Його використовували, коли мова йшла про вимагання, здирництво, хабарництво. Існування фінансів нерозривно пов'язано з товарно-грошовими відносинами, розвиток яких обумовлений суспільним розподілом праці, наявністю різних форм власності та основаних на них організаційно-правових формах господарської, у тому числі підприємницької, діяльності, зовнішньоекономічними зв'язками тощо. Саме фінанси пов'язані з розподілом та перерозподілом внутрішнього валового продукту (ВВП) та національного доходу, що виражаються у грошовій формі.

Якщо звернутися до виникнення слова «контроль», то в науковiй лiтературi вказується, що воно походить вiд французького «controle», яке означає «перевiрка», вiд старофранцузького contre_role — «список, що має дублiкат для перевiрки». У науковий обiг термiн «фiнанси» ввiв перший російський професор права С. Ю. Десницький, який зазначав, що фінанси мiстять широкий змiст, оскiльки вони пов’язанi з наданням державi доходiв. У той же час вiн подiляв фiнанси на витрати i доходи держави1. Iз тлумачення науковцем фiнансiв можна зробити висновок про те, що пiд цим поняттям вiн розумiв саме тi фiнанси, що належать державi, а точнiше «державнi фiнанси», якi є фондами коштiв. В дореволюційний період в законодавстві поняття „фінансовий ко нтроль” не зустрічалося. В науковій літературі також частіше застосовувався термін „державний контроль”, який означав процедуру перевірки рішення, прийнятого будь-яким державним ор- ганом, чи спостереження з метою перевірки. Однак, наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. науковці почали застосовувати термін „фінансовий контроль”, хоча і не приділяючи особливої уваги його визначенню.

7. Соціальне управління як вид діяльності держави, його види, об’єкти і суб’єкти.

Соціальне управління – це дії, які мають організуючий вплив на діяльність людей і їх колективів у рамках тієї чи іншої соціальної системи та спрямовані на досягнення ними відповідної мети.

Соціальне управління здійснює вплив на поведінку відповідних колективів через свідомість людей. У той же час для досягнення узгодженості дій необхідна єдність волі людей. Управлінський, орга­нізуючий вплив здійснюється через волю і свідомість людей на їх поведінку, тобто соціальне управління забезпечує свідому цілеспрямо­ваність спільної діяльності суб’єктів.

Соціальне управління представляє собою відповідну систему, яка має структуру, під якою необхідно розуміти зв’язки між усіма її елементами. До таких елементів системи можна віднести: суб’єкти, об’єкти, обмін інформацією між ними. У соціальному управлінні сторонами виступають фізичні особи або колективи.

Суб’єкт – це той, хто управляє. Ним виступає окрема особа, або колектив, які можуть бути представлені посадовою особою, або органом управління. Об’єктом є той ким управляють. Він також може бути індивідуальним або колективним.

Види соціального управ­ління виділяють за різними ознаками:

- За сферою суспільних відносин існує управління економікою, управління соціально-політичною сферою, управління духовною культурою та іншим.

- За способом взаємодії суб’єктів: внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє управління здійснюється всередині самого апарату відповідного органу управління (наприклад, в системі органів державної податкової служби), а зовнішнє управління спрямоване на впорядкування іншої системи (наприклад, контроль органів фінансового контролю стосовно підконтрольних суб’єктів господарювання).

- За суб’єктом соціального управління: розрізняють управління державне і суспільне (громадське), а також приватне, сімейне. Суспільне управління полягає в тому, що воно здійсню­ється недержавними організаціями, які не мають владних повноважень, використовуючи у процесі управлінського впливу переважно переконання, на відміну від державного управ­ління, де державні органи з метою управління використовують примус. Державне управління – юридично-владна форма державної діяльності виконавчо-розпорядчого характеру, що здійснюється органами державної влади в рамках чинного законодавства і спрямована на організацію та виконання завдань і функцій держави по керівництву сферами суспільного життя.