Санітарна статистика

Для розробки науково обґрунтованих планів і програм, спрямованих на поліпшення здоров'я населення і підвищення якості надання медичної допомоги ВООЗ систематично проводить узагальнення й оцінку статистичних зведень, що представляються країнами – членами ВООЗ.

Так, отримані експертами ВООЗ дані («Щорічник світової санітарної статистика», 1992, Женева) дозволили зробити наступний висновок:

• стан здоров'я населення в цілому значно покращився;

• але розриви між країнами за показниками здоров'я збільшилися.

Розвиток медико-біологічних досліджень

ВООЗ велику увагу приділяє науково-дослідній роботі. Однак, оскільки у ВООЗ немає власних науково-дослідних установ, вона організує наукові дослідження шляхом конрактів з провідними науково-дослідними установами різних країн – центрами ВООЗ, виділяючи їм кошти, а також у ряді випадків устаткування і матеріали. Для організації наукових досліджень ВООЗ створює експертно-консультативні ради, комітети експертів і дослідницькі групи.

Дослідницько-експертна рада – це група видатних фахівців, які призначаються Генеральним директором за пропозицією країн – членів ВООЗ і затверджуються Виконавчим комітетом. В даний час існує близько 50 таких рад: по раку, серцево-судинних захворюваннях, забрудненню атмосферного повітря, гігієні зубів, харчуванню; санітарній статистиці, радіації і т.д.

Зі складу ради можуть бути утворені комітети експертів і дослідницькі групи по більш вузьких питаннях, що входить у дану галузь медицини.

Значне місце в роботі ВООЗ займає видавнича діяльність. Основне періодичне і наукове видання «Бюлетень ВООЗ». У ньому висвітлюються актуальні питання медицини й організації охорони здоров'я. Значний інтерес представляє «Хроніка ВООЗ» – друкуються загальні зведення про діяльність ВООЗ; «Здоров'я світу», «Щорічник світової санітарної статистики» і ін.

Багато з перерахованих вище функцій ВООЗ була б не в змозі здійснюватися без постійного зв'язку і співробітництва з іншими організаціями. ВООЗ здійснює тісний зв'язок з наступними установами системи ООН: Економічна і Соціальна ради ООН, з якими ВООЗ систематично обмінюється необхідною інформацією і документацією. ВООЗ періодично направляє в ООН доповіді про свою діяльність. По розширеній програмі технічної допомоги ООН щорічно надає ВООЗ значні кошти.

ВООЗ співробітничає з великою кількістю (близько 120) неурядових міжнародних організацій, у тому числі з Лігою суспільств Червоного Хреста, Міжнародним суспільством реабілітації, Всесвітньою медичною асоціацією, Радою міжнародних медичних наукових організацій, федерацією допомоги сліпим і ін.

3. Про охорону здоров’я в Україні.

Систему охорони здоров'я повністю контролює держава. Управління та координація цієї системи забезпечується Міністерством охорони здоров'я України через:

1. Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим.

2. Управління охорони здоров'я при обласних державних адміністраціях.

3. Управління охорони здоров'я Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Структура охорони здоров'я України має три основних рівні: національний, регіональний та субрегіональний (місцевий).

Національний рівень системи охорони здоров'я представлений Міністерством охорони здоров'я України (суб'єкт управління) та закладами охорони здоров'я державної форми власності, які підпорядковані безпосередньо МО3 (об'єкт управління).

Регіональний рівень системи охорони здоров'я представлений Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим та управліннями охорони здоров'я при обласних державних адміністраціях (суб'єкт управління) та державні заклади охорони здоров'я, які передані їм в управління відповідними рішеннями вищих органів державної влади, та заклади охорони здоров'я, які перебувають у спільній власності територіальних громад. Наприклад, обласні лікарні, діагностичні центри, тощо (об'єкти управління).

Субрегіональний (місцевий) рівень системи охорони здоров'я представляють районні державні адміністрації, районні, міські, районні у містах, селищні та сільські органи місцевого самоврядування (суб'єкт управління) та заклади охорони здоров'я, які підпорядковані цим органам на правах комунальної власності (об'єкт управління).

В Україні збереглася система первинної медико-санітарної допомоги, що існувала за часів СРСР та ґрунтувалася на моделі Семашко. Безпосередньо охорону здоров'я забезпечують санітарно-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.

В Україні існує триланкова система управління охороною здоров'я.

Основою національної системи охорони здоров'я є первинна лікувально-профілактична допомога, яка надається переважно за територіальною ознакою лікарями загальної практики.

Управління закладами первинної ланки національної системи охорони здоров'я здійснюють:

▪ у містах - управління (відділ) охорони здоров'я виконавчого комітету міської Ради;

▪ у селах (селищах) - головний лікар району.

Спеціалізована (вторинна) лікувально-профілактична допомога надається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковане консультування, діагностику, профілактику і лікування, ніж лікарі загальної практики. Спеціалізована лікувально-профілактична допомога надається в спеціалізованих лікарняних відділеннях міських, центральних районних і частково в обласних лікарнях.

Управління закладами вторинної ланки національної системи охорони здоров'я здійснюються:

▪ центральною районною лікарнею - головний лікар району;

▪ міськими лікарнями - відділ (управління) охорони здоров'я виконавчого комітету міської Ради;

▪ обласними лікарнями - управління охорони здоров'я обласної державної адміністрації.

Високоспеціалізована (третинна) лікувально-профілактична допомога надається лікарем або групою лікарів, які мають відповідну підготовку в галузі складних для діагностики і лікування захворювань, у разі лікування хвороб, що потребують спеціальних методів діагностики та лікування, а також з метою встановлення діагнозу і проведення лікування захворювань, що рідко трапляються. Високоспеціалізована лікувально-профілактична допомога надається в спеціалізованих республіканських лікарнях, республіканських диспансерах, спеціалізованих санаторіях, клініках при науково-дослідних інститутах, підпорядкованих Академії медичних наук України та МОЗ України, клінічних закладах охорони здоров'я (міські, обласні лікарні), на базі яких працюють відповідні кафедри медичних академій, інститутів та університетів, Інститутів удосконалення лікарів.

Управління закладами третинної ланки національної системи охорони здоров'я здійснюють:

▪ міські лікарні - відділ (управління) охорони здоров'я виконавчого комітету міської Ради;

▪ обласні лікарні - управління охорони здоров'я обласної державної адміністрації;

▪ центральні спеціалізовані лікарні, клініки, медичні університети, академії та інститути удосконалення лікарів - Міністерство охорони здоров'я України.

Крім названих, до національної системи охорони здоров'я належать відомчі медико-санітарні служби, які представлені закладами охорони здоров'я та відповідними органами, що здійснюють управління.

Загальнодержавна система охорони здоров'я України

Загальнодержавна система охорони здоров'я України - це система установ на основі існуючого адміністративно-територіального поділу і відповідно до вимог наближення медичної допомоги до людей, що проживають у віх населених пунктах: селах, селищах і містах.

 У селах і селищах функціонують фельдшерсько-акушерські пункти (ФАП), сільські дільничні лікарні, лікарські амбулаторії, районні лікарні.

 У селищах і містах (адміністративні центри районів), розмішені центральні районні лікарні, селищні і міські лікарні, поліклініки, диспансери, амбулаторії.

 У містах (адміністративні центри областей), розміщена мережа обласних лікарень, госпіталів ветеранів і інвалідів війни і праці, обласні диспансери, центр здоров'я, міські лікарні і поліклініки, науково-дослідні медичні інститути (НДМІ), що займаються діагностичною і лікувальною діяльністю,

● Найбільша і найбільш густа мережа установ охорони здоров'я розміщена в столиці – місті Києві