59. Види бібліографічного опису. Бібліографічний опис різних джерел інформації. Індикатори класифікатори.

Бібліографічний опис - сукупність відомостей про документ, наведених за певними правилами, що встановлюють послідовність областей та елементів, і призначених для ідентифікації та загальної характеристики документа.

Види бібліографічного опису  Залежно від об’єкту, на який необхідно скласти БО, виділять 3 види описів: монографічний, аналітичний, зведений. Монографічний складають на окремо виданій документ (книгу, карту), наприклад: 

Николаевский музей им.Вернадского: путеводитель [Альбом] / А.С.Семеновский. – Одесса: Маяк, 2004. – 38с.

Аналітичний складають на частину документу (статтю, главу, розділ). Його укладають під узагальнюючою назвою, яку приймають за основну. У відомостях, що стосуються назви, зазначають характеристику описаної групи статей чи матеріалів: статті, доповіді,відгуки, дискусії, наприклад: 

Карауш, А.С. Развитие информационных технологий в библиотеках: взгляд в будущее [Текст] / А.С. Карауш // Научные и технические библиотеки. – 2006. - №3. – С. 53 - 59.

Зведений складають на багатотомне серіальне або продовжене видання, наприклад: 

Cоляник, А.А. Документоснабжение библиотечных фондов: учебно-методическое пособие [Текст] / А.А. Соляник. – М.: Либерия - Бибинформ, 2007. – 128 с. – (Серия «Библиотекарь и Время. XXI век»; Вып.66).

В залежності від повноти набору елементів, бібліографічний опис буває: короткий, розширений, повний. Короткий – це опис, який складається тільки з обов’язкових елементів (основна назва, порядковий номер видання , місце та рік випуску видання, обсяг). Короткий опис найбільш підходить для бібліографічних посилань, які допомагають читачу знайти об’єкт опису в бібліотеці. Розширений – з обов’язкових та деяких факультативних елементів. Він застосовується при книжкових і статейних бібліографічних списках і покажчиках. Повний – складається з обов’язкових та усіх факультативних елементів. Диференціація БО за повнотою набору елементів дозволяє більш раціонально і економічно застосувати його в різних сферах інформації [7; 430]. 

Індексатори і класифікатори.

Щоб орієнтуватися у великих обсягах інформації, розроблено різноманітні системи індексів і класифікацій. їх використання дає змогу так розмістити джерела інформації (фізично на стелажах бібліотек або віртуально на електронних носіях), щоб забезпечити швидкий доступ до потрібно джерела, або швидко ототожнити з об’єктом. Системи індексацій і класифікацій можуть бути і загальні, і спеціалізовані. Класифікація використовується для віднесення джерела інформації до певного класу - за темою, комерційним призначенням; індексація - для ідентифікації (ототожнення) з об’єктом, або для швидкого пошуку. Чітку межу для їх розрізнення часто важко провести, тому обидві категорії ми будемо розглядати разом.

УДК

Універсальна десяткова класифікація (УДК) - система класи­фікації інформації, що широко використовується у всьому світі для систематизації творів науки, літератури і мистецтва, періодичних видань, різних видів документів й організації картотек. Усі! права на УДК належать організації OCLC (англ. Online Computer Library Center, Inc., - Мережевий комп’ютерний бібліотечний центр), яка удосконалює її відповідно до розвитку науки і техніки. Це велика некомерційна організація, комп’ютери якої об’єднують більше 21 тис. бібліотек у 63 країнах світу. OCLC також займається дослід­женнями і технічними розробками в галузі електронних бібліотек.

ББК

Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК) - робочі таблиці, призначені для організації бібліотечних фондів, систематичних каталогів і картотек. Перший варіант таблиць розроблений та опублікований у СРСР в 1960-1968 рр. у тридцяти томах під назвою “Бібліотечно-бібліографічна класифікація. Таблиці для наукових бібліотек”. У їх розробці брали участь близько 800 учених. Згодом з’явилися також спеціальні видання таблиць для масових бібліотек, обласних, дитячих і шкільних бібліотек.

Класифікація ББК тематична, має систематичний характер, і багато в чому нагадує класифікацію УДК.

Таблиці ББК призначені для організації бібліотечних фондів, систематичних каталогів і картотек.

Авторський знак

Авторський знак- один з основних елементів ВИХІДНИХ відомостей друкованого видання, який ввела відомий фахівець бібліотечної справи Любов Борисівна Хавкіна у 1916 р. Складається з букви та двох цифр. Буква - перша буква прізвища автора або назви книги. Цифри визначаються за спеціальними таблицями, в яких кожній послідовності з декількох перших літер прізвища автора чи назви книги (якщо авторами книги є більш ніж троє людей, або авторів немає) відповідає двозначне число. Останнє, 25-те видання таблиць Л. Б. Хавкіної “Таблица авторских знаков двоичнЫх” вийшло у видавництві “Либерия” 1992 р.

CAS

CAS registry number (він же CAS number, CAS RN, CAS #) - унікальний цифровий ідентифікатор хімічних сполук, біологічних послідовностей нуклеотидів та амінокислот, сумішей, внесених до реєстру Chemical Abstracts Service.

Номер CAS записують у вигляді трьох арабських чисел, розділених дефісами.

Хімічна реферативна служба (англ. Chemical Abstracts Service) - підрозділ Американского хімічного товариства (American Chemical Society) привласнює цей ідентифікатор усім речовинам, які хоча б один раз згадуються в літературі. Унікальний ідентифікатор призначений для більш зручного пошуку згадок у літературі завдяки усуненню проблеми різного найменування одного і того самого елемента. Нині практично усі бази даних з хімії мають пошукову систему за реєстраційним номером CAS.

Реєстраційний номер CAS є послідовністю цифр, розділеною знаками дефісу на три секції; перша частина може містити до 7 цифр, друга - 2 цифри, третя складається з 1 цифри і виконує функцію контрольного символа. Номери призначаються у порядку зростання і не мають заздалегідь визначеного значення. Контрольна сума обчислюється через складання останньої цифри номера, помноженої па 1, другої справа цифри, помноженої на 2, третьої, помноженої на три і так далі до першої зліва цифри, завершуючись обчисленням залишку відділення на 10.

Розрахунок контрольної суми реєстраційного номера CAS для води: 7732-18-5:

8-1 + 1-2 + 2-3 + 3-4 + 7-5 + 7-6 = 105 105 mod 10 = 5 .

PURL

PURL (англ. Persistent Uniform Resource Locator) - постійне загальноприйняте місцерозташування. Формат PURL заснований на URL - стандартизованому способі запису адреси ресурсу в мережі Інтернет. PURL, на відміну від звичайного URL, не змінюється при зміні Інтернет-адреси документа.

За своєю функціональністю PURL - це той же URL, але він указує не на конкретне місце розміщення ресурсу, а на запис у базі даних PURL, де, у свою чергу, записана вже конкретна URL-адреса ресурсу. При зверненні до PURL сервер знаходить потрібний запис у своїй базі даних і перенаправляє запит вже на конкретне місцерозташування ресурсу. Якщо адреса ресурсу змінюється, то немає потреби виправляти всі незліченні посилання на нього - достатньо лише змінити запис (конкретну адресу) в БД, a PURL залишиться абсолютно незмінним. Так досягається постійність зовнішньої адреси ресурсу. Структура адреси PURL аналогічна зі структурою звичайної веб-адреси. По суті, вона і є Веб-адресою.

Приклад 39, Структура PURL:

протокол://сервер PURL/ім'я.

SMILES

SM1LES (англ. Simplified Molecular Input Line Entry Specification - специфікація входу спрощеного молекулярного ввідного рядка) - система правил (специфікація) однозначного опису складу і структури молекули хімічної речовини з використанням рядка символів ASCII. Назва в англійській мові є омонімом до слова smiles (посмішки), проте пишеться тільки великими буквами. В українській мові однозначного аналога немає, рекомендоване вживання мовою оригіналу.

На основі рядка символів, складеного за правилами SMILES, більшість хімічних редакторів можуть побудувати двовимірну або тривимірну структурну формулу молекули.

Первинний варіант специфікації SMILES розробили Артур Вейнінгер (Arthur Weininger) і Девід Вейнінгер (David Weininger) в кінці 1980-х pp. Надалі стандарт був модифі­кований і розширений завдяки активному сприянню компанії Daylight Chemical Information Systems, Inc.

Головною перевагою SMILES над іншими ідентифікаторами хімічних сполук є, зокрема, краще сприйняття формул люди­ною, а також простіша програмна підтримка завдяки з наявності обширної теоретичної бази - теорії графів.