57. Вторинні джерела інформації.

Вторинні джерела інформації

Вторинні джерела наукової інформації містять дані про первинну наукову інформацію. Сюди належать: анонси (автореферати дисертацій, препринти, тези конференцій); аналітичні видання (оглядові статті, монографії, реферативні видання та збірники фактичної інформації-довідники).

Сигнальна інформація

Сигнальна інформація - вид інформаційного обслуго­вування, що виконує функцію попереднього сповіщення про документи, публікуючи їх бібліографічні дані. Прототипом сигнальної інформації слугували бібліографічні списки нових надходжень у бібліотеках, у яких подавали перелік книг, періодичних видань, що продовжуються у монографіях. На відміну від них, сигнальна інформація, яку почали застосо­вувати з 50-х pp. XX ст., дає відомості переважно про статті в науково-технічних журналах і збірках. Цю інформацію можна поширювати і вибірково, й у вигляді інформаційних видань (систематизованих бюлетенях або покажчиках змісту журналів). Найбільш відомими бюлетенями сигнальної інформації, що випускаються за допомогою автоматизованих систем, є: сигнальна інформація російського ВІНІТІ з автоматики, радіоелектроніки, хімії, металургії, фізики, біології та інформатики (понад 70 випусків охоплюють близько 400 тис публікацій за рік), “Current Contents” Інституту наукової інформації США (5 серій, близько 300 тис. публікацій) “Chemical Titles” Американського хімічного товариства.

Анонси

Анонси можна було б віднести до рефератів, але вони описують не опубліковану інформацію, а ту, що тільки має вийти друком або буде офіційно представлена. Сюди належать препринти, тези конференцій, автореферати дисертацій тощо.

Препринти

Процес видання статті в науковому журналі складається з багатьох стадій (первинний аналіз рукопису, розсилання її рецензентам, рецензування, листування з автором і коректуння тексту, підготовка рукопису для друку, друкування, розсилання передплатникам) і в доком п'ютерну епоху він тривав прротягом декількох місяців. Для того, щоб прискорити розповсюдження інформації, в другій половині XX ст. було винайдено нову форму публікації- препринт (preprint).

За своєю структурою друкарський препринт повністю відповідає науковій статті, але його розповсюджують у вигляді окремої брошури між обмеженою кількістю колег автора. Головна відмінність препринта полягає у тому, що він не підлягає рецензуванню; це лише “напівфабрикат'’', який подаватимуть до публікації в традиційному періодичному виданні.

Матеріали конференцій

У науковому світі конференція виконує декілька функцій. По-перше, це засіб безпосереднього спілкування вчених, можливість обмінюватися ідеями, досягненнями, попередніми результатами досліджень. Зазвичай, конференції є вузькоспеціалізоваиими, й на них збираються фахівці певного напряму науки. Це дає змогу вченому бути в курсі основних досягнень у цій галузі, а у процесі обговорення їх результати проходять попереднє неформальне рецензування.

Реферативні журнали

У світі публікують так багато наукових статей, що жоден учений не спроможний перечитувати всі першоджерела навіть зі своєї спеціальності. Потребу створення допоміжних інформаційних засобів усвідомили ще в XIX ст., і 1830 р. в Лейпцигу з’явився перший хімічний реферативний журнал “Pharmaceutisches Central- Blatt” (з 1856 p. - “Chemische Zentralblatt).

Реферативний журнал містить бібліографічні описи й реферати наукових публікацій (статей, книг, тез доповідей тощо). Матеріал у ньому розподілено за тематичними розділами і підрозділами, що дає змогу читачеві досить швидко скласти думку про літературні новинки в галузі, яка його цікавить, і ефективно сформувати для себе список тих робіт, які потрібно детальніше вивчити з першоджерела.

Сьогодні наукове співтовариство видає два універсальні загальнохімічні реферативні журнали: реферативний журнал “Хімія” (Росія) і “Chemical Abstracts” (США), а також значну кількість спеціалізованих, наприклад: