
- •51. Наукова інформація. Вл-ті наукової інформації. Первинні, вторині та третинні джерела інформації.
- •52.Загальні методи пошуку інформації. Пошук за допомогою пошукових машин. Хімічні каталоги і портали. Бази даних інформації з хімії.
- •53. Наукові журнали, їх структура.
- •Призначення, важливість та оформлення автореферату
- •56. Наукові звіти їх структура.
- •57. Вторинні джерела інформації.
- •58. Наукові доповіді, презентації.
- •59. Види бібліографічного опису. Бібліографічний опис різних джерел інформації. Індикатори класифікатори.
- •60. Удк. Правила написання індексів.
51. Наукова інформація. Вл-ті наукової інформації. Первинні, вторині та третинні джерела інформації.
Єдиного наукового визначення поняття “інформація” немає. На сьогодні існує понад 300 тлумачень цього терміна. Слово “інформація” походить від латинського “informatio”, що означає роз'яснення, інформування, зміст повідомлення, відомості включно з їх передаванням у просторі й часі.
Зі змістовного погляду “інформація” - це відомості про когось або про щось, а з формального - набір знаків і сигналів.
У кожній з наук слово “інформація” тлумачать по-різному. Один з видів інформації - наукова.
Наукова інформація (англ. Scientific information, SI) - цес логічно організована інформація, яку отримують у процесі наукових досліджень. Вона відображає явища і закони природи, суспільства і мислення.
Інформацію можна вважати науковою, якщо вона відповідає низці вимог. Звернемося до визначення: оскільки її одержують у процесі наукових досліджень, то вона нерозривно пов’язана з виробничою, практичною діяльністю людини. З іншого боку - це логічна інформація, що виникає методом обробки інформації, яку одержує людина за допомогою органів чуттів, абстрактно- логічного мислення. Наприклад, сукупність даних про температуру в різних частинах країни ще не є науковою інформацією. Вона набере наукового характеру, якщо буде встановлено взаємозв'язки між цими частинами. Потрібно взяти до уваги й третю умову - інформація має адекватно відображати об’єктивний світ. Четверта неодмінна умова - вона має використовуватися в суспільно-історичній практиці. Це означає, що, наприклад, наукова фантастика не може належати до наукової інформації, також не можна вважати науковою адекватну та логічну інформацію про коливання температури на березі моря, коли вирішується питання про поїздку у відпустку. Але, якщо ці дані буде оброблено задля створення прогнозу погоди, то вони вже будуть науковою інформацією.
З погляду хімії, найважливіші властивості наукової Інформації - це її достовірність та відтворюваність.
Достовірність інформації (ангп. Validity of information) - властивість інформації бути правильно сприйнятою.
Загалом достовірність інформації досягається:
зазначенням часу подій, про які йдеться;
зіставленням даних, одержаних з різних джерел;
своєчасним відкриттям дезінформації;
усуненням хибної інформації та іп.
Відтворюваність результатів вимірювань (англ. Reproducibility of measurement) - повторюваність (у межах встановленої похибки) результатів вимірювань однієї і тієї ж величини, отриманих у різних місцях, окремими методами, засобами, операторами, в різний час, але зведених до одних і тих самих умов вимірювань.
Відтворюваності інформації досягають завдяки використанню точних приписів, методик проведення експериментів, багаторазовим повторенням дослідів.
Ще однією важливою властивістю наукової інформації є її ку муляти в ність.
Кумулятивність наукової інформації - здатність наукової інформації набувати більш точного, узагальненого і компактного вигляду в процесі створення нової наукової інформації.
Кумулятивність є наслідком науково-технічного прогресу. З кумулятивністю наукової інформації тісно пов’язано таке явище, як її старіння.
Старіння наукової інформації ~ втрата інформацією практичної цінності для споживача внаслідок її кумуллтивності або зміни самого описаного об ’єкта.
Ступінь старіння документальної інформації залежить від її виду і не є однаковою для різних видів документів. Розглянемо це явище більш детально.
Первинні джерела містять результати наукових досліджень і фактичний матеріал. Найбільш поширеними є наукові статті й патенти.
У вторинних джерелах зазвичай подають аналіз первинної інформації або певну інформацію про неї та наводять посилання на першоджерела наукової інформації.(анонси, припенти, матеріали конференцій, реферативні журнали)
Третинні джерела - покажчики та індекси. За їх допомогою можна визначити, в якому джерелі шукати певну конкретну інформацію.(бібліографічні покажчики, покажчики оглядових статей,.)
Джерела інформації четвертого рівня подібні до джерел третього за винятком того, що містять зазвичай інформацію зі всіх випусків покажчиків за попередні роки. Ми в цій схемі обмежимося трьома рівнями.