2. Характеристика і способи виготовлення фопд електрографічним способом.

3. Побудуйте схему розміщення сторінок в друкарській формі опд в 1/8 долю «на звороті своя форма». Спосіб комплектування – накладанням.

1. Матеріали, які використовують для виготовлення форм опд

Розвиток ОПД проходив шляхом заміни літографського каменю металевими пластинами (спочатку цинковими, а потім алюмінієвими та сталевими). ОПД дав змогу значно підвищити продуктивність праці та якість друкованої продукції. Для ФОПД характерними є такі особливості: друкуючі та пробільні елементи їх лежать в одній площині; поверхня друкуючих елементів гідрофобна (утримує фарбу і відштовхує воду та водяні розчини), а пробільних — гідрофільна (утримує воду та водяні розчини і відштовхує фарбу); розміри друкуючих елементів різні, вони більші на ділянках, які відповідають темним ділянкам відбитка (як і у високому друці), а пробільних — навпаки. На пробільних і друкарських ділянках ФОПД мають різні фізико-хімічні властивості щодо друкарської фарби та зволожувального засобу. ФОПД залежно від кількості використовуваних металів (один чи кілька) для створення пробільних і друкуючих елементів можна поділити на дві основні групи: моно- та поліметалеві. Найчастіше застосовуються формні основи з алюмінію (або його сплаву), вуглецевої чи нержавіючої сталі. Поверхня алюмінієвої або сталевої пластини монометалевих форм залишається без змін, а в поліметалевих формах на неї нарощують шар міді (на ньому далі створюються друкуючі елементи), а зверху нього — шар хрому або нікелю (для створення пробільних елементів). В обох випадках на формну пластину наносять копіювальний шар — негативний (наприклад, хромований полівініловий спирт ПВС або діазосмолу) чи позитивний (похідні ортонафтохінондіазідів) залежно від способу копіювання. На цей шар контактним способом копіюють растрову або штрихову фотоформу: негатив чи діапозитив. Позитивний спосіб виготовлення ФОПД забезпечує велику точність передачі зображення та стійкість друкуючих елементів у процесі друкування. Для виготовлення ФОПД використовуються алюміній, магнієвий сплав алюмінію, вуглецева та нержавіюча сталі. Із механічних властивостей металів, найбільш відповідальних за експлуатаційну надійність у процесі друкування, можна виділити міцність, пластичність та зносостійкість. Міцність металу характеризується максимальним умовним напруженням, яке витримує метал при розтязі до руйнування; пластичність визначається як відносне видовження при розтягу. Опір утомлюваності характеризується максимальним напруженням, яке витримує матеріал, не руйнуючись при повторно-змінних навантаженнях. Зносостійкість металу може оцінюватися за об'ємом зішліфованого металу з урахуванням умов витирання. Крім названих металів, при виготовленні офсетних форм використовуються мідь, нікель і хром у вигляді електролітичних осадів завтовшки 1...8 мкм. Поверхня офсетних формних пластин має відповідати таким вимогам: бути дуже твердою та зносостійкою для забезпечення тиражостійкості пробільних елементів форми; мати певну мікрогеометрію, шорсткість для забезпечення високої адгезії друкуючих елементів форми; добре змочуватися копіювальним шаром для забезпечення високої адгезії між ша­ром і поверхнею пластини. Форми, в яких друкуючі елементи створюються на міді, а пробільні на якому-небудь іншому металі (хромі, нікелі, алюмінії, нержавіючій сталі), традиційно називаються біметалевими. На основу (вуглецеву сталь, алюміній) наносили гальванопокриття: спочатку нікелю (4 мкм), потім міді (10 мкм), хрому (1 мкм) або нікелю (4 мкм). Здобуті поліметалеві пластини служили основою при виготовленні біметалевих друкарських форм способом хімічного або електрохімічного (анодного) травлення верхнього покриття на друкуючих елементах до шару міді. Крім підшару нікелю, на поверхню алюмінію наноситься ще один підшар — хімічно осадженого цинку, який сприяє міцному його зчепленню з наступним гальванічним покриттям.