1. Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці. Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці. Соціальний діалог в Європейському Союзі.

Варіант із ОК який на почті

Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Соціальний діалог здійснюється на принципах:

 законності та верховенства права;

 репрезентативності і правоможності сторін та їх представників;

 незалежності та рівноправності сторін;

 конструктивності та взаємодії;

 добровільності та прийняття реальних зобов'язань;

 взаємної поваги та пошуку компромісних рішень; 

 обов'язковості розгляду пропозицій сторін;

 пріоритету узгоджувальних процедур;

 відкритості та гласності;

 обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей;

 відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.

Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.

Соціальний діалог здійснюється між сторонами відповідного рівня у формах:

 обміну інформацією;

 консультацій;

 узгоджувальних процедур;

 колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод (укладаються на націонал рівні – генеральна угода; на галузевому рівні – галузеві (міжгалузеві) угоди; на територіальному рівні – територіальні угоди; на локальному рівні – колективні договори).

У ЄС соціальний діалог став прогресивною частиною загальної стратегії, яка забезпечила конкурентоспроможнішу позицію Європи у стосунках з основними партнерами у світі.

Особливостю розвитку політичних і соціальних процесів у країнах, які взяли орієнтацію на членство в ЄС, стало широке застосування випробуваних на практиці форм соціальної демократії з участю громадян в ухваленні політичних і економічних рішень, контролю за їх реалізацією у важливих напрямах політичної діяльності владних інститутів. Найбільш розвинена форма соц діалогу - проведення двосторонніх переговорів між роботодавцями та працівниками, які завершуються підписанням рамкового порозуміння, що в подальшому передається органам ЄС для впровадження у формі відповідного юридич акту.

1. Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці. Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці. Соціальний діалог її Європейському Союзі.

Соціальне партнерство — це система взаємозв'язків між представниками найманих працівників -з одного боку, роботодавцями та їх об'єднаннями - з другого, і державою та органами місцевого самоврядування -з третього, що виражається у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави.

До основних принципів соціального партнерства відносять: дотримання норм законодавства; повноважність представників сторін; рівноправ'я сторін в свободі вибору і обговоренні питань, які складають вміст колективних договорів і відносин; добровільність сторін в прийнятті на себе зобов'язань; систематичність контролю і відповідальність за виконання зобов'язань.

До сфери соціального партнерства, зокрема, входять: досягнення консенсусу з питань правового захисту трудових прав працівників, застосування найманої праці з дотриманням техніки безпеки, вимог з охорони здоров'я працівників у процесі праці, оплати праці й забезпечення відтворюючої і стимулюючої функцій заробітної плати, прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати; забезпечення нормального режиму праці й відпочинку; встановленні порядку проведення колективних переговорів, вирішенні колективних трудових спорів тощо.

У Європейському Союзі соціальний діалог став прогресивною частиною загальної стратегії, яка забезпечила конкурентоспроможну позицію Європи у стосунках з основними партнерами у світі. Однією з найхарактерніших особливостей розвитку політичних і соціальних процесів у країнах, які взяли орієнтацію на членство в ЄС, стало широке застосування вже успішно випробуваних на практиці форм соціальної демократії з участю громадян в ухваленні політичних і економічних рішень, контролю за їх реалізацією у важливих напрямах політичної діяльності владних інститутів.

У сфері соціально-трудових відносин формою демократичного регулювання, прийнятою для всіх її суб’єктів, став соціальний діалог.

Практика ведення соціального діалогу

Політика зайнятості головний елемент пошуку шляхів розв’я­зання найбільш нагальних національних проблем - старіння населення, стабільність пенсійного забез­печення, конкурентоспро­мож­ність, соціальна єдність.

Політика оплати праці відмова від адміністративних та центральних планових механізмів і методів установлення заробітної плати.Питання заробітної плати вирішу­ється шляхом колективних переговорів або індивідуально, на рівні підприємства.

Політика розвитку трудових ресурсів та професійної підготовки створення національної бази (за підтримки соц партнерів) для розвитку людських ресурсів і професійної підготовки, що надає загальні рекомендації для реформування систем освіти і професійної підготовки в новій перспективі постійного навчання.

Соціальний захист громадяни, що працюють, мають право на адекватний до одержаного доходу соціальний захист та соціальне забезпечення в разі втрати заробітку.

Трудове законодавство створення нової законодавчої бази, що відповідає потребам роботодавців і найманих працівників. Запровадження і використання так званих нетипових трудових відносин, таких, як неповний робочий день/тиждень, контракти зайнятості з визначеним строком дії, випробні контракти.

Безпека та гігієна праці

В ЄС близько 50 відсотків міжнародних норм МОП, прийнятих Міжнарод­ною конфедерацією праці, так чи інакше стосуються охорони здоров’я.

Результати соціального діалогу в країнах ЄС

соціальні партнери узгодили на європейському рівні понад 100 різних спільних документів та 6 загальних порозумінь. Соціальний діалог на рівні секторів відіграв істотну роль у проведенні реструктуризації багатьох галузей економіки, які зіткнулись із серйозними викликами нових технологій та сильним конкурентним тиском внаслідок глобалізації.

Україна є членом Міжнародної організації праці. Вона ратифікувала 63 конвенції МОП, із них 14 – за роки незалежності. Положення цих конвенцій лягли в основу чинного в Україні законодавства, що регулює соціально-трудові відносини.

Проблеми форм регулювання відносин у суспільстві найбільше зосереджуються сьогодні у сфері економіки, адже в основі добробуту мають бути такі механізми регуляції, які сприяли б ефективному розв’язанню економічних питань в інтересах усього суспільства. У сфері соціально-трудових відносин такою формою демократичного регулювання, прийнятою для всіх її суб’єктів, став соціальний діалог.

2. Охорона праці як невід’ємна складова соціальної відповідальності. Визначення та основні принципи соціальної відповідальності. Міжнародні норми соціальної відповідальності.

ОП за своєю сутністю є турботою про людиною у процесі використання її праці і розглядається як охорона працездатності людини. Відносини щодо ОП – невід’ємна складова організації процесу праці, що створює умови для стабільної та успішної трудової діяльності громадян.

Соціальний аспект оп передбачає забезпечення всебічного соц..розвитку кожної працюючої особи, захист особи, визнання пріоритету життя та здоровя людини у процесі виробничої та трудової діяльності. До соц. змісту оп належить запобігання шкідливим наслідкам, до яких може призвести ігнорування вимог техніки безпеки та гігієни праці на виробництві.запобігання шкідливим наслідкам потребує встановлення юрид.югарантій:

- надання техніч.та санітар.правилам сили правових норм

- запровадження нагляду та контролю щза додержанням норм з ОП

- встановлення відповідальності за невиконання норм з оп.

ОП і здоровя громадян віднесено до пріоритетних напрямків соціал політики України.

Відповідальність за внесок в добробут суспільства та вплив на оточуюче середовище, так звану соціальну відповідальність несуть організації всіх типів: комерційні, неприбуткові, громадянські, органи управління та інші.

Стандартом ISO-26000 «Керівництво з соціальної відповідаль­ності», визначаються основні принципи соц відпов:

 Підзвітність,(організація має звітувати щодо впливу від своєї діяльності на суспільство і довкілля).

 Прозорість організації у її рішеннях і діяльності, які впливають на інших. Прозорість не має на увазі розкриття службової інформації, такої,що захищена відповідно до законів або може спричинити порушення правових зобов'язань.)

 Етична поведінка – стиль поведінки організації

 Взаємодія з заінтересованими сторонами – поважати, розглядати інтереси заінтересованих сторін та всемірно взаємодіяти з ними.

 Правові норми –організація дотримується всіх чинних законів і правил, інформує відповідальних осіб за дотримання законів і правил, і знає, що вони дотримуються.

 Міжнародні норми –поважає міжнародні норми, якщо вони важливі для сталого розвитку і добробуту суспільства.

 Права людини –організація повинна поважати ,визнавати важливість і загальність прав людини, зазначених у Всесвітній Декларації з прав людини.

Одним із значущих світових орієнтирів в розвитку питань корпоративної соціальної відповідальності є Міжнародна ініціатива ООН – Глобальний Договір ООН (Global Compact). Ідею запропонував Генеральний секретар ООН Кофі Аннан на Всесвітньому економічному форумі 1999 року. Дію Договору спрямовано на залучення корпорацій до розв’язання глобальних проблем цивілізації. Є добровільною ініціативою, яка об’єднує приватні компанії, агенції ООН, бізнес асоціації, неурядові організації та профспілки у єдиний форум задля сталого розвитку через відповідальне та інноваційне корпоративне лідерство, не передбачає якогось «нагляду» чи суворої оцінки діяльності компанії.. Десять універсальних принципів Глобального Договору орієнтовані на втілення практик відповідального бізнесу у сферах прав людини, стандартів праці, екологічної відповідальності та боротьби із корупцією. 10 Принципів Глобального Договору

Права людини

Пр 1: Комерційні компанії повинні забезпечувати та поважати захист прав людини, проголошених на міжнародному рівні.

Пр 2: Комер компанії повинні забезпечувати, щоб їхня власна діяльність не сприяла порушенню прав людини.

Принципи праці

Прп 3: Комер компанії повинні підтримувати свободу зібрань і дієве визнання права на колективні угоди.

Пр 4: Комерц компанії повинні сприяти викоріненню примусової праці.

Пр 5: Комерц компанії повинні сприяти ефективному викоріненню дитячої праці.

Пр 6: Ком комп повинні сприяти викоріненню дискримінації у сфері зайнятості та працевлаштування.

Екологічні принципи

Пр 7: Ком комп повинні дотримуватися превентивних підходів до екологіч проблем.

Пр 8: Ком компанії повинні ініціювати поширення екологічної відповідальності.

Пр9:Ком комп повинні стимулюв розвиток і розповсюдженя екол чистих технологій.

Антикорупційні принципи

Пр 10: Коме комп повинні протидіяти корупції, включаючи здирництво.

В Україні Глобальний Договір започаткований у квітні 2006 р. кількість учасників перевищує 130, які заснували національну мережу з метою поширювати ініціативи корпоративної соціальної відповідальності в У, обміну досвідом, освіти та спільних дій.

Кожна компанія, яка сповідує ідеї корпоративної соціальної відповідальності та вважає її філософією свого бізнесу, розробляє своє бачення сталого розвитку та формулює принципи корпоративної соціальної відповідальності в стратегії розвитку компанії. Основні принципи корпор соц відповіді, якими керуються компанії:

1. Виробництво якісної продукції та послуг, які необхідні для суспільства.

2. Безумовне виконання законодавства: податкового, екологіч­ного, праці.

3. Ефективне ведення бізнесу, який орієнтований на створення додаткової економічної вартості та підвищення конкурентоспро­мож­ності в інтересах власників та суспільства.

4. Розбудова сумлінних, взаємовигідних відносин зі всіма заінтересованими сторонами.

5. Дотримання міжнар угод та використання рекоменда­цій міжнародних стандартів.

6. Використ ресурсозберігаючих технологій, забезпеч екол безпеки виробництва.

7. Надання робочих місць з достойним рівнем оплати праці та соціальних пільг.

8. Забезпечення безпеки праці.

9. Сприяння професійному розвитку та підвищенню кваліфікації працівників.

10. Врахування очікувань суспільства та етичних норм в діловій практиці.

11. Внесок в формування громадянського суспільства проведення партнерських програм, соціальних та благодійних проектів.

Соціальні програми компанії – добровільна та послідовна діяльність в соціальній, економічній та екологічній сферах. Соціальні програми носять системний характер, пов’язані з місією та стратегією розвитку бізнесу та спрямовані на задоволення запитів різних заінтересованих сторін. Можуть бути внутрішніми та зовнішніми.

Впровадження системи корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) це багаторівневий процес удосконалення всіх інструментів менеджменту компанії.

Для планування та реалізації стратегії КСВ, постійного моніторингу виконання програм та регулярної звітності формується команда відповідальних осіб (менеджери з відділу управління персоналу, маркетингу, PR-менеджери). Стратегічні рішення з впровадження КСВ та реалізації соціальних проектів приймаються вищим керівництвом, радою директорів, або власниками компанії.

До документів, в яких закріплена стратегія компанії в КСВ, належать: колективний договір, кодекс корпор поведінки, етичний кодекс, корпора­т стандарти, політики та інші.