Основні поняття

Парадигма – це система форм, уявлень та цінностей одного поняття, які відображають його видозміну, історичний шлях, заради досягнення ідеального поняття.

Соціальна дія - одне з головних понять соціології. Це форма або спосіб розв'язання соціальних проблем і суперечностей, в основу яких покладено зіткнення інтересів іпотреб основних соціальних сил певного суспільства. У широкому розумінні до соціальної дії належить будь-яка акція, вчинена соціальним суб'єктом для забезпечення своїх інтересів і потреб у певній соціокультурній ситуації.

Політичний клас - це основний суб’єкт, який організовує й контролює виробництво політичнихвідносин.

Функціональний аналіз - математична дисципліна, яка фактично є поширенням лінійної алгебри на нескінченновимірні простори. З другого боку, характер питань, які при цьому розглядаються, дозволяє вважати цю науку частиною математичного аналізу. Предметом досліджень у функціональному аналізі є функціонали й оператори.

Теорія еліт - світоглядна й філософська концепція про роль і значення окремої групи людей, невеликої тісно згуртованої частини суспільства (еліти), її вплив на різні сфери економіки чи політики. Ця система характеризує еволюцію наукових і соціальних досягнень (перетворень) як результат об'єднаних зусиль невеликого колективу учасників, пов'язаних між собою спільними цілями та ознаками.

Висновок

Таким чином, вже з перших своїх праць Т. Парсонс (на противагу пануючому у американській соціології емпіризму) стверджував першочергову необхідність розвитку соціологічної теорії. При цьому вчений вважав, що теорія не виникає сама по собі завдяки узагальненню емпіричних даних, більш того, ці дані у певному розумінні самі є похідними від теорії. Специфіка соціологічної концепції Парсонса полягає в тому, що, по-перше, його теоретична система стосується не тільки соціології, а й усіх соціальних наук (кожна з них посідає в його теорії особливе місце та певним чином співвідноситься з соціологічною); по-друге, соціологічне теоретизування американського вченого відрізняється високим рівнем абстракції та спрямованістю на створення "загальної соціологічної теорії"; по-третє, наукові пошуки Парсонса були орієнтовані на синтез усього цінного, що було накопичено у соціальних науках минулих часів, що спонукало його до нового прочитання соціологічної класики (творів М. Вебера, В. Парето, Е. Дюркгейма та інших).

Незважаючи на те що Парсонс ввів елемент суб'єктивності через поняття "система віднесення дії", в його теоретичній схемі об'єкт (суспільство) домінує над суб'єктом. Запропонована Парсонсом теорія соціальної дії значною мірою "обмежує" діяльність індивіда існуючою інституціональною системою, за що вона (теорія) зазнавала аргументованої критики Дж. Александером. Характерними моментами сучасної теорії соціальної дії є такі твердження: соціальна реальність – це динамічний процес, вона відбувається, а не існує. Соціальні зміни – це злиття множинних процесів з різними векторами, що частково перехрещуються, що частково зближаються і розбігаються, підтримуючи чи знищуючи один одного. Соціальний процес є конструйованим, створеним діями людей. Люди конструюють суспільство лише в даних структурних умовах, успадкованих від минулого, тобто створених для них попередниками, що у свою чергу були теж структурно обмежені.