Список літератури

1. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. – М.; 1984

2. Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.; 1984

3. Будагов Р.А. Что такое общественная природа языка? // Вопросы языкознания. – 1975 - № 3.

Наші переклади

Нa допомогу викладачам і студентам

Починаючи з цього числа нашого вісника, редакція має намір надавати переклади зарубіжної філософської класики і творів представників сучасних філософських шкіл і напрямів. У такий спосіб ми прагнемо розв'язати, щонайменше, три питання:

1. Зробити доступними представникам "філософського цеху" і широкому загалові кращі здобутки світової філософської думки, ввести їх уконтекст світоглядних та духовно-культурних трансформаційукраїнського суспільства.

2. Через пошуки адекватного відтворення іншомовних текстів засобами української мови розширити і поглибити (її ж таки) змістовні, смислові та виражальні засоби й на цій підставі спряти формуванню й усталенню високо професійної української філософської мови.

3. Настанова редакції вісника на творчу співпрацю нашого (філософсько-теологічного) факультету з іншими факультетами та ВНЗ створить передумови для розширення перекладацької бази з метою задоволення потреб в оперативному впровадженню в україномовний простір перекладів філософської літератури.

٭٭٭

Відкриваємо нашу рубрику перекладом праці М.Шелера "Місце людини в кocмoci "("Die Stellung des Menschen im Kosmos"), в основу якої покладено лекції, прочитані автором 1922-1928 рр. у Кельнському університеті. Макс Шелер (1874-1928) належить до числа тих мислителів, які справили значний вплив на всі найважливіші філософські напрями і школи двадцятого століття: філософію життя, феноменологію, екзистенціалізм... Він є також фундатором таких, зокрема, галузей, як аксіологія та соціологія знання. Незаперечна його роль і як класика філософської антропології (у "вузькому" розумінні), що в розв'язанні проблеми людини прагнула виробити методологічні та світоглядні настанови й на цій основі інтегрувати досягнення як філософії так і інших гуманітарних і природничих наук (антропології, психології, медицини тощо), пронизавши їх ідеєю космічної еволюції, що визначила особливе, виняткове місце людини в процесі становлення Універсуму. Про коло наукових інтересів М.Шелера можна судити з назв основних його праць: "Феноменологія і теорія пізнання" (1913-1914); "Криза цінностей"(1919); "Форми знання і суспільство"(1926); "Місце людини в космосі"(1928) та ін.

Вихідною інтенцією в розв'язанні питання про сутність людини було для Шелера визнання "двоплановості" людської істоти, що, з одного боку, утверджує себе діяльним способом через свою тілесність, а з іншого - через осягнення смислових вимірів людського буття, що виводить людину у сферу трансцендентного і робить її причетною до Бога і навіть співмірною з ним. І вже не лише людина потребує Бога, а й сам Бог потребує людини, щоб розкрити себе як Абсолют.

На думку Шелера, знання як засіб духовного осягнення світу становлять систему і структуру цінностей. З цих позицій філософ робить фундаментальні методологічні та гносеологічні висновки (які, на жаль, не стали предметом дискусій і надбанням навчальних тем "Теорія пізнання", "Епістемологія"). Так, у статті "Філософський світогляд" мислитель надає унікальну класифікацію всіх можливих видів знання: а) прагматичне - з метою освоєння й підкорення природи; б) сутнісне - те, що складає "сутнісну аксіоматику" вищих засад теоретичного знання; в) метафізичне, священне (сотеріологічне, спасенне) знання, яке від попереднього (сутнісного) веде до "метафізики абсолютного". Метафізичне, спасенне знання постає як універсально-ціннісне, оскільки виводить людину до екзистенційної межі "життя-смерть" і стає Альфою і Омегою смислу її існування.

Філософське есе М. Шелера "Місце людини в космосі" стало, за визначенням автора, своєрідним підсумком філософсько-антропологічних шукань та програмою для подальших студій у зазначеній проблематиці (він планував опублікувати розлогу працю "Сутність людини: новий підхід філософської антропології"", однак несподівана смерть перекреслила його наміри). Короткий за обсягом (всього 61 ст. тексту), цей твір являє собою справжню скарбницю ідей, інтенцій і прозрінь, що вже більш ніж три чверті століття збуджує серця і думки представників різних галузей знання, які переймаються проблемою людини та її місця у світі.

В цьому компендіумі філософської антропології в поглядах на людину мислитель прагне подолати традиційну "розведеність" людської проблематики між "позитивними" науками з їхніми претензіями на об'єктивність у витлумаченні сутності людського буття, а з іншого - певними теологічними та філософськими концепціями, що апріорно відкидають причетність людини до природно-космічного буття. Натомість Шелерове бачення людини - це гімн людині, що є вищим онтологічним і смисловим пунктом спонтанно-творчої, духовно-матеріальної еволюції Універсуму.

٭٭٭

Редакція вісника планує подати скорочений варіант перекладу в кількох номерах, а автор перекладу - згодом видати "Місце людини в космосі" окремим виданням з відповідними додатками (коментарями, примітками, словником тощо).