6. Рівновага виробника, її умови.

Відповідно до мікроекономічної моделі підприємства рівновага виробника досягається в точці перетину найвищої ізокванти та ізокости. Устані рівноваги граничні продукти пропорційні цінам на фактори виробництва, адже для того щоб найоптимальніший набір факторів виробництва і ефективні витрати цих факторів збіглися необхідно і достатньо геометрично щоб кути нахилу ізокости та ізокванти були рівними.

Так кут нахилу ізокванти визначається відношенням граничних продуктів факторів виробництва, а кут нахилу ізокости визначається відношенням цін на фактори виробництва. Тому умовою рівноваги виробника є: МРЬ/МРк=РЬ/Рк(Мал .4.2) МРЬ/РЬ=МРк/Р

ІК

Мал. 4.2

7. Правило найменших витрат. Правило максимізації прибутку.

Завданням будь - якого підприємця є наближення прибутків до максимум можливи. Це можливе лише за розумної цінової політики фірми та мінімалізації витрат при найбільшому випуску продукції. Це нелегке завдання , що можливе лише у перебуванні або наближенні виробника до рівноваги. Тільки в рівновазі підприємство здатне випустити найбільший для його виробничих потужностей обсяг продукції. Геометрично це можливо в точці перетину найвищої ізокванти і ізокости підприємства. Природа цього процесу наступна: максимальний випуск продукції можливий при найефективнішому поєднанні факторів виробництва у процесі виробництва та найменш можливих витрата при існуючому обладнанні підприємства.

Що до мінімізації витрат, то геометрично точка, що їм відповідає фактично збігається зточкою максимального рівноважного обсягу випуску продукції.

К

Мал.4.3

Ь

Розглянемо мал. 4.3 . На ізокості, що відповідає набору факторів виробництва підприємства Х, лежать точки А, В, С. Витрати виробництва для фірми в них однакові, проте обсяги виробництва 01 більші ніж 02, так як ізокванта 02 лежить далі від початку координат і відповідає більшому обсягу виробництва. Точки А, В належать ізокванті 01, точка Е - 02. Робимо висновок: різним обсягам виробництва відповідає однаковий рівень витрат, а це означає, що в точці Е буде максимально можлива кількість виготовлених товарів і послуг при мінімальних витратах. На відміну від короткотермінового періоду в довготерміновому періоді всі фактори виробництва змінні. Якщо зберегти припущення, що для виробництва використовується тільки два фактори (праця та капітал) і технологія залишається незмінною, то зростання виробництва в довготерміновому періоді можна розглядати як таке, що відбувається при незмінному співвідношенні факторів виробництва. Це означатиме, що виробництво збільшуватиметься тоді, коли використання його факторів зростатиме за променем, спрямованим від початку координат (рис. 5.8). При цьому можливі кілька варіантів реакції середнього продукту на збільшення масштабів виробництва: 1) зростаюча; 2) нейтральна; 3) спадна. Тут проявляються різні наслідки так званого ефекту масштабу виробництва.