Тема 6 Теорія граничних продуктів та мікроекономічна модель підприємництва План
Підприємство як виробничо-ринкова система. Основи виробництва.
Виробнича функція та її властивості. Виробнича сітка. Ізокванта.
Закон спадної граничної продуктивності. Сукупний, середній та граничний продукт.
Взаємозаміщення факторів виробництва. Закон технічного заміщення. Гранична норма технічного заміщення.
Ізокоста, її властивості. Рівняння ізокости. Кут нахилу ізокости.
Рівновага виробника, її умови.
Правило найменших витрат. Правило максимізації прибутку.
Постійна, спадна, зростаюча віддача від масштабу. Крива „шлях розвитку".
1. Підприємство як виробничо-ринкова система. Основи виробництва.
Виробництво - це процес використання ресурсів (робочої сили, капіталу, природних ресурсів та підприємницьких здібностей) для виготовлення товарів, послуг, інформації.
Разом з тим, виробництво можна охарактеризувати і як певну систему відносин між людьми. Вони можуть носити організаційно-економічний (бригадир - робітник, директор підприемства — начальник цеху, робітник — робітник тощо) або соціально-економічний (власник — невласник, кредитор - позичальник тощо) характер. Наочно виробництво як поєднання продуктивної системи та системи відносин подано на мал.1.1
Отже, між обмеженими ресурсами і безмежними потребами завжди існує конфлікт. Шляхи розв'язку цього конфлікту наступні:
максимізація обсягу виробництва при певних обмеженнях на ресурси.
мінімізація витрат при заданих обсягах виробництва.
Щоб вирішити ці завдання, необхідно раціоналізувати форми об'єднання факторів виробництва та їх якісне і кількісне співвідношення у процесі виробництва. Основні аспекти їх раціоналізації:
Відповідність факторів виробництва. Найбільша ефективність виробництва досягається тоді, коли якісні характеристики працівників відповідають рівню засобів виробництва і навпаки.
Співвідношення факторів виробництва. Між працівниками і засобами повинно бути не тільки якісне, а й кількісне співвідношення (повинно бути оптимальне співвідношення між кількістю капіталу та кількістю праці, що приводить його в рух).
Взаємозамінюваність факторів виробництва. Один і той самий результат можна отримати при різному співвідношенні факторів виробництва.
2. Виробнича функція та її властивості. Виробнича сітка. Ізокванта.
Виробнича функція - це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів: о = ї (К, Ь, М) (2.1),
де 0 - обсяг виробництва; Ь - затрати праці; К - затрати капіталу; М — матеріали.
При незмінній технології виробнича функція має ряд властивостей, що визначають співвідношення між обсягами випуску продукції та кількістю використаних ресурсів:
Існуе межа для збільшення обсягів виробництва, яка може досягатися зростанням затрат одного ресурсу за інших незмінних умов: якщо, наприклад, К, М — сойбі;, а зростає тільки Ь.
Існуе певна взаємна доповнюваність факторів виробництва, тобто ефективне функцюнування кожного з них вимагає наявності певної кількості іншого. Разом з тим, є можливість без скорочення обсягів виробництва замінити деяку кількість одного фактора на певну кількість іншого. Однак така заміна має свої межі.
3. Зміни у використанні факторів виробництва більш еластичні в довгостроковому періоді, ніж в короткостроковому.
Короткостроковий період — це період виробництва, протягом якого деякі фактори виробництва не можуть бути змінені (найчастіше — капітал).
Довгостроковий період — це період, протягом якого виробник має достатньо часу для зміни всіх факторів виробництва.
Якщо дещо спростити виробничу функцію, аналізуючи залежність обсягів виробництва лише від кількості праці та капіталу, то можна скласти виробничу сітку — таблицю, що описує виробничу функцію для певного максимального обсягу продукції, який може бути здійснений при кожній комбінації факторів виробництва (табл.1).
Таблиця 1. Виробнича сітка
Затрати люд.-год. |
Обсяг виробництва (шт.), при затратах капіталу, маш.-год. |
|||
100 |
200 |
300 |
400 |
|
100 |
20 |
30 |
35 |
38 |
200 |
30 |
85 |
150 |
210 |
300 |
55 |
150 |
210 |
270 |
400 |
65 |
180 |
250 |
315 |
Мал.2.1 Ізокванта
Ізокванта — це крива, що відображає різні варіанти комбінацій ресурсів, які можуть бути використані для виробництва заданого обсягу продукції. Ізокванти подібні до кривих байдужості. Так само, як криві байдужості відображають альтернативні варіанти споживчого вибору, що забезпечують певний рівень корисності, ізокванти відображають альтернативні варіанти комбінаціій затрат ресурсів для виробництва певного обсягу продукції.
Ізокванта показує, що співвідношення факторів, які відповідають координатам точок 1 та 1, забезпечать обсяг виробництва 200 шт. Однак при комбшації М1 обсяг виробництва перевищить заданий. Через цю точку, як і через будь-яку іншу, можна провести свою ізокванту. Так ми отримаемо карту ізоквант (мал.2.2).
Карта ізоквант — це ряд ізоквант, що відображає максимальний випуск продукції за будь-якого набору факторів виробництва. Як і криві байдужості, криві ізоквант на одній карті ніколи не перетинаються. Кожна ізокванта, розміщена на більшій відстані від
Мал.2.2. Карта ізоквант
початку координат, відповадає більшому обсягу продукції. Ізокванти мають вигляд увігнутих кривих. Це означає, що скорочення затрат капіталу потребує збільшення затрат праці для збереження незмінного обсягу виробництва.